Справа № 199/2359/23
(2/199/1395/23)
Іменем України
17.05.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До суду звернулась позивач з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 12 вересня 2009 року було зареєстровано шлюб із відповідачем. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що спільне життя у неї з відповідачем по справі не склалося, шлюбні стосунки фактично припинені, у зв'язку з чим вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим, просила шлюб розірвати.
Ухвалою суду від 30 березня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 12 вересня 2009 року. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач стверджувала, що між сторонами втрачені почуття взаєморозуміння, поваги та любові, шлюбні відносини та спільне проживання між сторонами фактично припинені. Відповідачем вказані факти не спростовані. Спір про поділ майна між сторонами по справі на тепер відсутній. Після розірвання шлюбу місце проживання малолітніх дітей разом з позивачем визначено сторонами у добровільному порядку. За таких обставин суд вважає, що збереження сім'ї неможливе.
Керуючись ст. 112 СК України, ст.ст. 263-265,274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зареєстрований 12 вересня 2009 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №916.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору, у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк із дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Руденко