Справа № 127/14266/23
18 травня 2023 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 1 частини 1 статті 176ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Всупереч зазначеним вимогам закону, позовна заява не містить зазначення ціни позову.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачем не наведено обґрунтованого приблизного розрахунку сум, які позивач хоче стягнути з відповідача, а саме розрахунку середньоденного розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з 19.04.2023року, оскільки позивач не позбавлена можливості самостійно визначити середньоденний розмір заробітної плати до отримання судом вказаної інформації від відповідача.
Також згідно із ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 4 статті175ЦПК України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір та не додано документи, що підтверджують його сплату.
Позивач помилково та безпідставно посилається на положення Закону України «Про судовий збір» вважаючи, що вона звільняється від сплати судового збору.
Водночас статтею 5Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Положення статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, в редакції чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Разом з тим, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, які випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
З огляду на викладене вбачається, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу та про скасування наказу про звільнення під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Відповідно до позовної заяви та вимог позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення та поновити на роботі, а також стягнути з відповідача середньоденний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.04.2023року, таким чином позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, де від однієї вимоги немайнового характеру про поновлення на роботі позивач звільнена, а також одну вимогу майнового характеру, що стосується стягнення середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу, який не є заробітною платою.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір з урахуванням підпункту першого пункту першого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», де визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем, окрім майнових вимог, також заявлено вимога немайнового характеру, а саме: визнання незаконним та скасування наказ про звільнення з роботи.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Пунктом 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, що на день пред'явлення позову становить 1073,60 грн.
Таким чином, позивачем не сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом та враховуючи характер спору, їй необхідно сплатити судовий збір за вимогу як майнового характеру про стягнення середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу з розміром якого позивачу необхідно визначитись, але не менше 1073,60 грн., а також 1073,60 грн. за вимогу немайнового характеру, що у загальному розмірі становить 2147,20 грн.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про її залишення без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст 175-177,185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
В разі не усунення вищевказаних недоліків цивільний позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: