Справа № 127/2573/21
Провадження № 2/127/437/21
08.05.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
з участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивача - адвоката Вишаровської В.К.,
перекладача Олексієнко Л.В.,
представника відповідача - адвоката Слободяника І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною підвалу, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною підвалу та просили суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користуванні частиною підвалу площею 8,0 кв.м, що знаходиться в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу, за рахунок ОСОБА_3 , навісних замків на вхідних дверях до самовільно зайнятої частини підвального приміщення №32, площею 8,0 кв.м, що знаходиться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Селезньовою Г.В., реєстр № 1261, позивачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки-характеристики КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації № 8788 від 16.09.2003 вказана квартира складається: з коридору 32-1, кухні 32-2, туалету 32-3, кладової 32-4, ванни 32-5, житлових кімнат 32-6, 32-7, 32-8, житловою площею 56,0 кв., загальна площа квартири 71,5 кв.м, частини підвалу площею 8,0 кв.м. Частина підвалу площею 8,0 кв.м, на яку позивачі набули право власності разом з вказаною квартирою, використовувалася ними як комора. При вході до підвалу позивачів були встановлені двері та штаба, на дверях фарбою був написаний номер «32», що стверджується свідченнями попереднього власника квартири ОСОБА_4 .
У квітні 2017 року спустившись до підвалу, позивачі виявили, що на дверях зірвана штаба, а в місцях кріплення штаби стіни були пошкоджені, на дверях висів чужий навісний замок. Позивачі звернулися в ТОВ «ЖЕО», однак представник організації, що обслуговує будинок, повідомив, що нічого не знає стосовно ситуації, яка виникла. Під час спілкування з сусідами позивачі вияснили, що частину підвалу самовільно зайняв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власник кв. АДРЕСА_3 .
Позивачі звернулися до ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6 з вимогою звільнити підвал, однак вони відмовилися звільнити підвал, пославшись на те, що позивачі не проживають у м. Вінниці і взагалі ще мають довести, що це приміщення є власністю позивачів. Внаслідок вказаних дій позивачі звернулися 05 вересня 2017 із заявами до Головного управління національної поліції у Вінницькій області зі скаргами на незаконні дії ОСОБА_5
14 червня 2018 року органом досудового розслідування Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області відкрито кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за №42018020110000077, за ознакам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та постановою слідчого СВ Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції В.М. Покрищук від 14 грудня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018020110000077 від 14.06.2018 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України з підстав, що «... не представилось можливим конкретно визначити розташування підвального приміщення площею 8 кв.м., яке відноситься до квартири АДРЕСА_4 вищевказаного будинку. Тому такі спори між сторонами, щодо визначення права користування підвального приміщення вирішуються в цивільному порядку в судах загальної юрисдикції».
Громадянин ОСОБА_5 помер і відповідач по справі ОСОБА_3 , яка є донькою покійного, продовжує самовільно користуватися частиною підвального приміщення, яке належить позивачам, незважаючи на претензії та вимоги його звільнення. Відповідач ОСОБА_3 заявляє, що є власником приміщення магазину (приміщення № 1), що знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 23 березня 2012 року і також має у власності частину підвалу під сарай площею 7,8 кв.м.
Оскільки позивачі позбавлені права користуватися своєю власністю звернулися до суду із вказаним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вишаровська В.К. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.Позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона разом із своїм чоловіком Світінг Клів Томасому 2003 році купили квартиру за адресою: АДРЕСА_2 разом з підвалом площею 8 кв.м., ключі від якого їм передав попередній власник ОСОБА_4 . Позивачі робили ремонт у придбаній квартирі і в свій підвал виносили старі вікна, батареї, двері. Позивачі проживають за кордоном, але періодично приїжджають до України в свою квартиру. В черговий приїзд у м. Вінницю позивачі побачили, що на дверях до їхнього підвалу зірвана штаба, пошкоджені стіни в місцях кріплення штаби, на дверях висів чужий навісний замок, тому вони звернулися до правоохоронних органів. Вказаним підвалом безпідставно користується відповідач ОСОБА_3 і не бажає повертати позивачам їхній підвал, тому позивачі були вимушені звернутися до суду з цим позовом.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.Надав суду пояснення аналогічні поясненням позивача ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Слободяник І.А. позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити, пославшись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 45-47, 95-96). Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що відповідач має у власності квартиру АДРЕСА_3 , в якій на даний час розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».Разом із зазначеною квартирою відповідач отримала у власність частину підвалу під сарай площею 7,8 кв.м. та 16 кв.м., якими користується до даного часу. Площа належного відповідачу підвального приміщення, двері до якого зафіксовані на фото позивача, становить не 8 кв.м., а 16 кв.м., що унеможливлює навіть приблизно припустити належність цього приміщення позивачам. Відповідач вважає, що позивачі безпідставно подали до неї позов, адже відповідач користується належними їй на праві власності підвальними приміщеннями.
Представник КП «ВМБТІ» Тимощук Є.С. в судовому засіданні пояснив, що згідно інвентарних справ до складу квартири за адресою: АДРЕСА_2 входить частина підвалу площею 8,0 кв.м., однак місце розташування вказаного підвалу в матеріалах інвентарних справ не відображено. На арк. 8 інвентарної справи міститься ескіз плану складеного 26 червня 1995 року, на якому є розрахунок площі підвалу, що вказана у договорі купівлі - продажу квартири, а саме п/А 4,0 х 2,0 = 8 кв.м. Також про підвал площею 8,0 кв.м. зазначено на ескізі складеному 16.09.2003 (інв. спр. №55512, арк. 11).
Свідок ОСОБА_7 , який проживає у будинку АДРЕСА_1 та є старшим по будинку приблизно рік, суду пояснив, що з позивачами знайомий з 2003 року, а саме коли вони придбали квартиру АДРЕСА_4 у вказаному будинку у попереднього власника ОСОБА_8 . Також позивачі мали підвал у третьому вході зі сторони театру ім. Садовського, однак де саме знаходився підвал позивачів йому невідомо. Також йому відомо, що виникали непорозуміння між позивачами та власниками квартири АДРЕСА_5 , зокрема, власники квартири АДРЕСА_4 скаржились на власників квартири АДРЕСА_5 з приводу того, що останні зайняли підвал, який належить власникам квартири АДРЕСА_4 . Зазначив, що площа підвалів, яка зазначена у документах мешканців будинку АДРЕСА_1 не співпадає з площею підвалів, якими вони користуються фактично.
Оскільки позивачі, звертаючись із вказаним позовом до суду обґрунтовували свої позовні вимоги посилаючись на пояснення свідка ОСОБА_4 наданими ним на досудовому слідстві, за клопотанням позивача до суду неодноразово викликався свідок ОСОБА_4 , попередній власник квартири АДРЕСА_6 , але з невідомих суду причин не з'явився.
Заслухавши пояснення позивачів, представників сторін, свідка та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Селезньовою Г.В., зареєстрованого в реєстрі за №1261, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по частці кожний, квартири АДРЕСА_6 . Загальна площа квартири складає 71,5 кв.м. Згідно довідки-характеристики комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №8788 від 16.09.2003 вказана квартира складається з коридору 32-1, кухні 32-2, туалету 32-3, кладової 32-4, ванни 32-5, житлових кімнат 32-6, 32-7, 32-8, житловою площею 56,0 кв.м., частини підвалу площею 8,0 кв.м. (т. 1 а.с. 9-12).
На а.с. 13 т. 1- копія технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зі змінами від 10.12.2003, із зазначенням технічної характеристики квартири, яка відповідає довідці-характеристиці комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №8788 від 16.09.2003.
Попередніми співвласниками вказаної вище квартири були ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.06.1995 (т. 1 а.с. 112).
Відповідно до договору дарування приміщення магазину від 23 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №243, відповідач ОСОБА_3 є власником приміщення магазину (приміщення № НОМЕР_1 ), що знаходиться в житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 за номером АДРЕСА_1 . Згідно відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 21.03.2012 за №33543949 опис об'єкта визначено так: нежиле приміщення №1 - магазин - в цілому складається з: торгової зали 1-1; коридору 1-2; комори 1-3; туалету 1-4; ванни 1-5; кімнати персоналу 1-6; складу 1-7; примірочної 1-8; частини підвалу під сарай площею 7,8 кв.м. та 16,0 кв.м. Загальна площа 69,6 кв.м. (т. 1 а.с. 121).
Попереднім власником вказаного вище приміщення магазину була ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення магазину від 02.03.2001 (т. 1 а.с. 122-124).
На а.с. 53-55 т. 1 - копія технічного паспорта на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 зі змінами від 04.11.1999, із зазначенням технічної характеристики квартири, а також належного до квартири частини підвалу площею 7,8 кв.м. та 16,0 кв.м.
Згідно позовної заяви, у позивачів виник спір з приводу перешкод з боку відповідачки ОСОБА_3 у користуванні належного на праві власності позивачам підвалу площею 8,0 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 у зв'язку із самовільним зайняттям відповідачкою належного позивачам підвалу площею 8,0 кв.м.
З даного приводу ОСОБА_1 зверталася 13.06.2018 до поліції із заявою, в якій вказувала, що власники магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » самовільно проникли в її підвальне приміщення, зірвали штабу, розбили стіни і встановили свій замок. 14.06.2018 органом досудового розслідування Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області відкрито кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за №42018020110000077, за ознакам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 1-2 матеріалів кримінального провадження №42018020110000077).
Постановою слідчого СВ Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції В.М. Покрищук від 14 грудня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018020110000077 від 14 червня 2018 року закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України (т. 1 а.с. 17-18).
Відповідно до акту від 22 грудня 2020 року, який підписано представниками ТОВ «ЖЕО» у складі інженерів ТОВ «ЖЕО» Голоднікової О.М., ОСОБА_11 , мешканки кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_1 , мешканців кв. 32 ОСОБА_12 , кв. 30 ОСОБА_7 , що в будинку АДРЕСА_1 було обстежено підвальне приміщення І під'їзду, в якому зі слів мешканців знаходяться сараї, якими користуються власники кв. АДРЕСА_8 вказаного будинку. Доступу до сараю кв. АДРЕСА_4 немає в зв'язку з тим, що вказаний сарай зайняв власник магазину весільної сукні « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Власниками кв. 32 та кв. АДРЕСА_9 були надані документи в яких зазначено: договір купівлі-продажу кв. 32 - частка підвалу площею 8,0 кв.м., тех. паспорт кв. 32 - підвал 8,0 кв.м.; договір купівлі-продажу кв. 12 - частка підвалу площею 6,0 кв.м., тех паспорт (від 30.10.2019) - підвал 15,3 кв.м. Власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надано договір купівлі-продажу від 09.04.2012 - підвал 16 кв.м. та підвал 7,8 кв.м. В інвентарній справі на житловий будинок АДРЕСА_1 розмежування підвальних приміщень за квартирами не значиться (т. 1 а.с. 19).
За клопотанням позивача по справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу і відповідно до висновку експерта №648 від 26.09.2022, на підставі проведеного дослідження, враховуючи наявні матеріали та результати натурного обстеження, можливо зробити наступний висновок, що схематично зобразити місце розташування частини підвального приміщення площею 8,0 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 та Світінг Клів Томасу, розташованого в житловому будинку літ. «А», загальною площею 1456,32 кв.м., 1930 року забудови, який розташований в АДРЕСА_1 , неможливо (т. 1 а.с. 175-188).
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 316, 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
З оглянутих судом матеріалів інвентаризаційної справи №55512 судом встановлено, що попередні власники квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 набули у власність дану квартиру відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29.06.1995, виданим виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів.
З оглянутих судом матеріалів інвентаризаційної справи №55489 судом встановлено, що перші власники квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 набули у власність дану квартиру відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20.00.1999, виданим виконкомом Вінницької міської ради.
Отже, попередні власники обох квартир набули їх у власність в порядку приватизації.
Із положень ч. 2 ст. 12 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ «Про власність», який був чинним на час виникнення приватизації квартир, слідує, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон №2482-ХІІ).
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону №2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
В силу п. 2 ст. 10 Закону №2482-ХІІ власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Як передбачено ч. 4 ст. 4 ЖК Української РСР, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 29 листопада 2001 року №2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Аналогічні за змістом визначення містяться у ст. 1 Закону України від 14 травня 2015 року №417-VІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Конституційний Суд України у рішенні від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_19 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) № 1-2/2004 зазначив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року №14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_20 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №1-22/2011 роз'яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року №2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
В силу ч. 2 ст. 382 ЦК України слідує, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».
Як передбачено ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним.
Громадяни набувають право власності на житлові приміщення державного житлового фонду, в тому числі на квартири, будинки, житлові приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, а також належні до них господарські споруди і приміщення, у порядку приватизації.
У житлових будинках можуть бути розташовані допоміжні приміщення, тобто приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
При набутті громадянином права власності на житлове приміщення будинку в порядку приватизації до нього переходить право спільної сумісної власності разом з іншими співвласниками будинку на допоміжні приміщення.
Норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник (володілець, користувач) вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Власник (титульний володілець) може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.
Підставою для подання такого позову є вчинення іншою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпоряджання майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Неправомірні дії інших осіб у створенні власнику перешкод у користуванні майном повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що підвал житлового будинку по АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням і належить на праві спільної сумісної власності співвласникам житлових приміщень житлового будинку, в тому числі позивачам і відповідачу.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі вказали на те, що відповідач самовільно захопила належний позивачам підвал площею 8 кв.м., встановила свої замки на дверях, не допускає позивачів до їхнього підвалу, чим чинить перешкоди у користуванні допоміжним приміщенням (підвалом).
Отже, позивачі заявили позовні вимоги на захист свого права власності, яке, як на їх думку, реально (не на майбутнє) порушується та не визнається відповідачем.
Зібрані докази по справі, зокрема, договір купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2003 року; технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право власності на житло від 29.06.1995; договір дарування приміщення магазину від 23 березня 2012 року; свідоцтво про право власності на приміщення магазину від 02.03.2001; технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; письмове звернення ОСОБА_1 від 13.06.2018 до Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області щодо неправомірних дій власників магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; постанова від 14.06.2018 Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про відкриття кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за №42018020110000077, за ознакам вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України; постанова слідчого СВ Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції В.М. Покрищука від 14 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018020110000077 від 14 червня 2018 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України; акт від 22 грудня 2020 року, який підписано представниками ТОВ «ЖЕО» у складі інженерів ТОВ «ЖЕО» Голоднікової О.М., ОСОБА_11 , мешканки кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_1 , мешканців кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_12 , кв. 30 ОСОБА_7 , що в будинку АДРЕСА_1 було обстежено підвальне приміщення І під'їзду, в якому зі слів мешканців знаходяться сараї, якими користуються власники кв. АДРЕСА_8 вказаного будинку; висновок експерта №648 від 26.09.2022; показання свідка ОСОБА_7 - достовірно та достатньо не підтверджують факт вчинення перешкод відповідачем ОСОБА_3 у користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підвальним приміщенням будинку.
З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №648 від 26.09.2022 вбачається, що у матеріалах інвентаризаційної справи №314, де на арк. 17 міститься експлікація приміщень літ. «п/А», а на арк. 13 міститься план підвалу літ. «п/А» на якому графічно відображені входи до підвалу у кількості 6 шт., приямки, приміщення пролітеровані латинськими літерами починаючи з XIX до ХLVІІІ. Станом на час проведення дослідження приямки по периметру будівлі відсутні, також відсутні три входи до підвалу, а існуючі входи мають іншу форму у плані ніж ті, що відображені у інвентаризаційній справі.
Під час проведення експертом огляду об'єкта дослідження встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебуває два підвальних приміщення, прохід до яких здійснюється через зовнішній вхід між першим та другим під'їздом. Доступ експерту був забезпечений до одного із них, після проведених інструментальних обмірів встановлено, що приміщення має внутрішні розміри 5,59 х 3,55 м., висоту від підлоги до перекриття 2,41 м., площа приміщення становить 19,8 кв.м., підлога - грунтова, двері - дерев'яні, стіни - цегляні, оздоблення - вапняне, електропостачання.
Також під час проведення огляду встановлено невідповідність фактичного розташування дверних отворів у порівнянні із планом підвалу літ. «п/А», що міститься у інвентаризаційній справі №314 на арк. 13, а саме поздовжній коридор підвалу розділений цегляними перегородками, у частині підвалу під першим та другим під'їздом, у несучій стіні фактично влаштовано 8-ім дверних отворів, з протилежної сторопій 5-ть, а на плані поверху підвалу відображено 10 дверних отворів та жодного дверного отвору з протилежної сторони. Також у коридорі спостерігається закладення дверних отворів.
На ескізі плану підвального поверху, який міститься на арк. 25 інвентаризаційної справи №314, плані підвального поверху літ. «п/А» житлового будинку АДРЕСА_1 , який міститься на арк. 13 інвентаризаційної справи №314 відсутні приміщення площею 8,0 кв.м., а також відсутні приміщення з внутрішніми розмірами 4,0x2,0м. (площею та внутрішніми розмірами, які зазначені на ескізі плану, що міститься на арк. 8, інвентаризаційної справи №55512). Також у інвентаризаційній справі №314 відсутні будь-які інші відомості щодо підвального приміщення площею 8,0 кв.м. який належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якими можливо встановити його місце розташування.
Таким чином, з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №648 від 26.09.2022 вбачається в цілому невідповідність фактичного розташування дверних отворів у порівнянні із планом підвалу літ. «п/А», що міститься у інвентаризаційній справі №314 на арк. 13 та схематично зобразити місце розташування частини підвального приміщення площею 8,0 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 та Світінг Клів Томасу, розташованого в житловому будинку літ. «А», загальною площею 1456,32 кв.м., 1930 року забудови, який розташований в АДРЕСА_1 , неможливо.
Крім того, позивачі не надали суду достовірних та належних доказів, що за квартирою позивачів було раніше юридично і фактично закріплено конкретне місце розташування підвалу позивачів площею 8 кв.м. в будинку, який розташований в АДРЕСА_1 і що саме відповідач ОСОБА_3 , як співвласник допоміжного приміщення в багатоквартирному будинку, самовільно захопила належний позивачам підвал площею 8 кв.м., встановила свої замки на дверях, не допускає позивачів до їхнього підвалу.
Отже, позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем їх права щодо користування допоміжним приміщенням (підвальним приміщенням), яке є спільною сумісною власністю мешканців багатоквартирного житлового будинку, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачі у справі не довели ті обставини, на які посилалися як на підставу своїх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 379, 382, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні частиною підвалу.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 18.05.2023.
Суддя: