Справа № 147/461/23
Провадження № 1-кп/147/55/23
іменем України
18 травня 2023 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Тростянець кримінальне провадження за №12023020120000030 від 22.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Курахово Мар'їнського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
19.07.2022 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
03.11.2022 Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 5 років, вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.07.2022 виконувати самостійно,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 умисно, з метою незаконного виготовлення холодної зброї, в січні 2023 року із підручних матеріалів, а саме суцільного металу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, за допомогою підручних інструментів та власних навичок, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , самостійно виготовив холодну зброю - кастет, який являється контактною неклинковою холодною зброєю ударно-дробильної дії, яку носив при собі з метою самозахисту, до 11.40 год. 22.02.2023, тобто до часу вилучення даного предмета працівниками відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Так, 22.02.2023 о 11.40 год. працівниками відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області на виконання вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.11.2022, затриманий та доставлений до службового приміщення відділення поліції № 2 ОСОБА_4 . Під час проведення особистого огляду в його сумці виявлено та вилучено металевий предмет, який згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС № СЕ-19/102-23/3829-ХЗ від 23.02.2023 являється контактною неклинковою холодною зброєю ударно-дробильної дії - кастетом, виготовленим саморобним способом.
Таким чином, ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на виготовлення та носіння холодної зброї, умисно, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, без передбаченого законом дозволу виготовив вказану вище холодну зброю за місцем проживання та носив її без передбаченого законом дозволу.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 263 КК України - виготовлення та носіння кастета без передбаченого законом дозволу.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушеня. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини. Зазначив, що щиро розкаюється, не мав наміру застосовувати виготовлений ним кастет та зрозумів протиправність своїх дій, вважає їх неправильними.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.2 ст.263 КК України, як виготовлення та носіння кастета без передбаченого законом дозволу.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, які згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, раніше неодноразово судимий, неодружений, непрацюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на даний час відбуває покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.11.2022 у ДУ «Могилів-Подільська ВК №114».
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).
У цій ситуації, обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.
Відтак, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого ним злочину, його особи, суд дійшов висновку, що останньому слід призначити покарання в межах санкцій статті обвинувачення, зокрема за: ч. 2 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України, з частковим приєднанням не відбутої частини покарання за попереднім вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.11.2022.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК, або ж застосування ст. 69 КК до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Також суд вважає за необхідне, керуючись ч.2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи зброї у розмірі 755,12 грн.
Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, призначивши йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання за цим вироком за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.11.2022, та остаточним покаранням визначити 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 18 травня 2023.
Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 липня 2022 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 309 КК України виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у сумі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.02.2023.
Речові докази, а саме контактну неклинкову холодну зброю ударно-дробильної дії - кастет, виготовлений саморобним способом, який переданий на зберігання до камери схову речових доказів ВП № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений з інших підстав до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1