Справа № 466/4185/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/420/23 Доповідач: ОСОБА_2
16 травня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28.04.2023 року у кримінальному провадженні № 12023141380000161 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.307 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28.04.2023 року у кримінальному провадженні № 12023141380000161, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави, з 01.05.2023 року по 29 червня 2023 року включно.
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 207 120,00 грн. (двісті сім тисяч сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області та Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, суду та прокурора;
- повідомляти слідчого, суд та прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;
- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу суду першої інстанції змінити в частині визначення обвинуваченому ОСОБА_7 застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 гривень 00 коп. У решті ухвалу суду залишити без змін.
Апелянт покликається, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження на той час підозрюваному за ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді від 22.03.2023 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 40 (сорок) діб з 22 березня 2023 року до 30 квітня 2023 року включно.
Визначено підозрюваному за ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_7 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 грн 00 коп. Дана ухвала жодною із сторін кримінального провадження не оскаржувалася та не була оплачена обвинуваченим через брак коштів у сім'ї останнього.
Однак на стадії підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 до Шевченківського районного суду м. Львова подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою від 26.04.2023 однак уже із вдвічі більшим запропонованим розміром застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн 00 коп.
Апелянт зазначає, що дана ухвала ухвалена судом з порушенням норм матеріального права, є незаконною та підлягає зміні судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Так, по суті збільшенням судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі розміру застави ОСОБА_7 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень 00 коп. відбулося не продовження запобіжного заходу обвинуваченому, а фактично його зміна в бік погіршення правового становища обвинуваченого, адже попередньою ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2023 ОСОБА_7 була визначена застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 гривень 00 коп., яка була внесена.
При цьому прокурор про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 до суду не звертався. Відповідно не зазначав у своєму клопотанні чому саме розмір застави, всупереч попередній ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2023 має бути судом змінений.
По суті, обвинуваченим ОСОБА_7 будучи в умовах ізоляції від суспільства цілком логічно не було порушено жодних умов раніше обраного запобіжного заходу, ні він, ні члени його сім'ї жодним чином не намагалися впливати на свідків у кримінальному провадженні чи якимось іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, які були відомі слідчому, прокурору та слідчому судді на час продовження строку запобіжного заходу жодним чином не змінилися. Зміна одного із епізодів кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_7 із тяжкого злочину на особливо тяжкий злочин аж ніяк не свідчить про існування будь-яких нових ризиків у кримінальному провадженні, що були б підставами для зміни визначеного розміру застави у бік її збільшення.
Відповідно таких нових ризиків у кримінальному провадженні судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено і навпаки один із ризиків, який був встановлений в ухвалі слідчого судді від 22.03.2023 взагалі перестав існувати, а саме ризик незаконного впливу на експертів у кримінальному провадженні адже усі судові експертизи у кримінальному провадженні проведені.
Крім того апелянт звертає увагу на порушення вимого ч.2 ст. 184 КПК України про те, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Всупереч вимог даної норми закону прокурором перед судовим засіданням взагалі не надано копії клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , що позбавило його права належним чином підготуватися до свого захисту.
Збільшенням розміру застави судом першої інстанції вдвічі повністю перекреслено будь-які намагання сім'ї побачити сина вдома, така застава є явно непомірною. Обвинувачений всіляко сприяв розкриттю злочину.
Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам. З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому було враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , документи, що його характеризують, відомості про його стан здоров'я, приймаючи до уваги що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою.
Щодо розміру застави, то суд першої інстанції вважав, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. З врахуванням положень ст. 182 КПК України, суд вважав за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На апеляційний розгляд прокурор ОСОБА_9 не прибула, мотивуючи зайнятістю і в інших судових процесах, апеляційні вимоги сторони захисту заперечила та зазначила, що розмір застави у клопотанні був збільшений так, як ОСОБА_7 , після отримання висновку експерта, пред'явлено обвинувачення за тяжчий злочин, за ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 , про задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у Кримінальному процесуальному кодексі України.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 з визначенням розміру застава не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції, до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Так у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №12023141380000161 від 31.01.2023 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_7 було ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 22.03.2023 (справа № 466/2228/23) продовжено дію запобіжного заходу (обраного у справі № 466/1143/23) у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (107360 грн.00 коп.). Строк тримання обвинуваченого під вартою закінчувався 30.04.2023 року.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 врахував положення норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням злочинів, інкримінованих ОСОБА_7 , також враховано тяжкість можливого покарання за скоєне у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, даних про особу обвинуваченого, документи, що його характеризують, відомості про його стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані.
На переконання суду першої інстанції, застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам. З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Щодо визначеного розміру застави, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян, то суд першої інстанції зазначив, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор подаючи в суд першої інстанції клопотання про продовження строку тримання під вартою із збільшеним розміром застави, ніж це було у попередньому клопотанні, вважав підставним таке покликання, оскільки дії обвинуваченого ОСОБА_7 , які первинно були кваліфіковані, за ч.2 ст. 307 КК України, у обвинувальному акти вже були кваліфіковані за ч.2, 3 ст. 307 КК України.
На переконання колегії суддів при наявності зазначених вище даних повинен був звернутися до суду першої інстанції з клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу в частині збільшення розміру застави, а не про продовження тримання під вартою з визначенням застави.
Відповідно апеляційні вимоги захисника обвинуваченого в цій частині знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Усі рішення стосовно питання запобіжного заходу (обрання та продовження) судами першої інстанції приймалися в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12023141380000161 від 31.01.2023.
Однак у зв'язку з прийняттям рішення судом першої інстанції та винесені ухвали 28.04.2023 на підставі клопотання прокурора, поданого всупереч вимогам передбаченим КПК України колегія суддів вважає, що з врахуванням особи ОСОБА_10 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, характеризуючих особу даних, його молодий вік, даний про те, що
раніше до кримінальної відповідальності не притягався, наявні в кримінальному провадженні докази, наявність заставодавця, розмір застави можна визначити, у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 грн.00 коп. грн.
Враховуючи зазначене вище апеляційна скарга захисника підозрюваного підлягає до задоволення, а ухвала слідчого судді, в частині визначення розміру застави, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 28.04.2023 року у кримінальному провадженні № 12023141380000161 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2,3 ст.307 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави - задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, у відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України, в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 коп.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , строком на 60 днів з визначенням застави, рахувати з 01.05.2023 року по 29 червня 2023 року включно.
У випадку внесення вказаного розміру застави на рахунок Львівського апеляційного суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42262398; банк отримувача ДКС України, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA788201720355239002000085066, ОСОБА_7 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на обвинуваченого ОСОБА_7 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до Шевченківського районного суду м. Львова на першу вимогу;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає без дозволу суду та прокурора;
- повідомляти суд та прокурора про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду із України;
- не вчиняти інших кримінальних правопорушень, передбачених КК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_7 його процесуальні обов'язки, які випливають з положень ст. 182 КПК України та те, що у разі невиконання ним своїх обов'язків застава буде звернена в дохід держави.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді: