Справа № 463/8084/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/104/23 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 11202214360000899 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року у відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іваничі Костопільського району Рівненської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною, не працюючого, раніше не судженого (згідно ст.89 КК України), проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченогоу вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
встановила:
Обвинувачений подав апеляційну скаргу на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року, якою ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді 1 ( одного) місяця арешту.
Строк покарання ОСОБА_6 рахується з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 1887,80 гривень.
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
Апелянт просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання. Застосувати до нього ст. 75 КК України і міру покарання вважати умовною.
Апелянт не згідний з покаранням призначеним за проступок і вважає що суд першої інстанції не врахував пом'якшуючу обставини, а саме те, що він є інвалідом 2 групи. Вважає, що суд не проявив до нього гуманного підходу.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, 11.10.2022 року близько 22 год. 30 хв. знаходячись по вул. Личаківській, 82 у м.Львові, знайшов (придбав) прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору. Піднявши пакет, усвідомлюючи по зовнішньому вигляді, що це наркотичний засіб метадон, у ОСОБА_6 виник умисел на його незаконне придбання та зберігання для власного вживання без мети збуту. З цією метою, ОСОБА_6 привласнив знайдений наркотичний засіб та незаконно, без мети збуту зберігав його при собі.
У подальшому, 11.10.2022 року о 23 год. 00 хв., знаходячись по вул. Пасічна, 2 у м.Львові, ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, у ході спілкування з якими, він повідомив, що зберігає при собі наркотичний засіб метадон. На місце події було викликано СОГ Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області, де в присутності двох понятих, старшим дізнавачем у ході проведення огляду місця події у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходилась кристалічна речовина білого кольору.
У ході досудового розслідування встановлено, що у прозорому поліетиленовому пакеті, в якому знаходилася кристалічна речовина білого кольору, виявлено метадон, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса метадону становить 0,1201 грам.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Обвинувачений ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції повідомив, що з адвокатом ОСОБА_8 угоду не продовжував, а тому свої інтереси буде самостійно захищати.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення вироку суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального проступку відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та ніким не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження та, з врахуванням обставин вчинення кримінального проступку, наявної у справі заяви ОСОБА_6 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнав в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, з врахуванням пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих обставин, обвинуваченому ОСОБА_6 було призначено покарання в межах статті обвинувачення у виді арешту строком на 1 місяць.
Апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо призначення йому покарання з врахуванням вимог ст. 75 КК України є безпідставні з врахуванням наступного.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вид виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
ОСОБА_6 інкриміновано за ч.1 ст. 309 КК України вчинення кримінального проступку.
Згідно ч.2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодеком діяння (дія чи бездіяльність) , за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення оскільки судом першої інстанції йому було призначено покарання у виді арешту, який не передбачає застосування ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання оскільки обвинуваченого не було позбавлено волі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, а відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 14.11.2022 року у відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: