Справа № 461/2833/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1157/22 Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19», кримінальне провадження № 12022141360000432 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2022 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Березине, Тарутинського району, Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , із неповною середньою освітою (5 класів), неодруженого, не працюючого, невійськовозобо'язаного, хворого СНІДом, закритою формою туберкульозу, раніше неодноразово судимого:
22.09.2003 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст.ст.70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
27.05.2005 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст. 122, ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
06.09.2011 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі; 06.09.2016 року Тарутинським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України;
02.09.2020 року Арцизьським районним судом Одеської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.395 КК України до 3 (трьох) років, покарання відбув повністю,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2022 року, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, з конфіскацією майна.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 до вступу вироку у законну силу - залишено без змін.
Строк відбуття покарання рахується з 21.04.2022 року, тобто з часу обрання запобіжного заходу, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування під вартою.
Скасовано арешт накладений згідно ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2022 року.
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
Даний вирок оскаржив захисник обвинуваченого, який просить скасувати вирок та закрити провадження у справі на підставі п.2,3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 417 КПК України. Вважає вирок незаконним, необґрунтованим, невмотивованим через невідповідність висновків суду викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи, а також через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Апелянт покликається, що суд зазначивши у вироку покази ОСОБА_9 про те, що потерпілий ОСОБА_10 перебував в стані алкогольного сп'яніння та був дезорієнтований у просторі та часі, не врахував зазначене в повній мірі і по відношенню до інших осіб, які давали покази. Прокази потерпілого ґрунтуються тільки на його свідченнях і більше цього підтвердити ніхто не може, бо він сам в засіданні сказав, що копнув його якийсь хлопець, але не обвинувачений. Покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (співмешканки та колишньої дружини потерпілого), які не були свідками і лише показали, що ОСОБА_10 побили десь влітку, коли було спекотно.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що на відеозапису не видно факту заволодіння майном ОСОБА_10 лише штовханина між потерпілим та обвинуваченим, силуети людей, бійка, але неможливо когось впізнати. Висновок медичної експертизи підтверджує наявність в потерпілого тілесні ушкодження, але матеріалами справи не підтверджено що ці ушкодження були завдані ОСОБА_9 .
Апелянт зазначає, що незважаючи на відсутність об'єктивних даних причетності обвинуваченого ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення суд першої інстанції вважає, що таке доведено наявними в матеріалах доказами, але такий висновок є надуманим та побудований виключно на припущеннях про те, що ОСОБА_9 приймав участь у нанесенні побоїв та заволодінні сумкою ОСОБА_10 , оскільки на відеозаписі зображенні силуети осіб, без їх ідентифікації. Експертизи відповідності силуетів на відеозаписі до реальних осіб не проводилися. Крім того не був перевірений час події та час на відеозапису на ідентичність.
Апелянт наголошує, що така позиція суду першої інстанції викликає обґрунтований сумнів щодо спроможності сприймати об'єктивну реальність, давати оцінку доказам у взаємозв'язку з діючим законодавством і постановляти законне рішення. Підозра обвинуваченого не може ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Це зокрема стосується відеозапису, який отриманий від магазину «Напої та тютюн» та адміністрації магазину «Орден пива» в порушення КПК України а тому є недопустимим (оглянуто в с.з. 20.04.22, 27.04.22)
Апелянт покликається, що достовірність показів потерпілого ОСОБА_10 є під сумнівом, оскільки він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Подія мала місце 15.04.2022 близько 19:30 год. проте тільки 18.04.2022 потерпілий звернувся із відповідною заявою про вчинення злочину. Те що між обвинуваченим та потерпілим був конфлікт не може бути доказом вини ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення. Сумка яка була вилучена в ОСОБА_9 не належала потерпілому , однак цього суд до уваги не взяв.
Апелянт просить перевірити суд апеляційної інстанції дотримання судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК України. Про таке зазначено і в Постанові Верховного Суду України від 20.04.2017 (справа № 5-465кс15(16).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 15.04.2022 року близько 19.30 год., в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», перебуваючи на площі Кропивницького у м. Львові, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на ОСОБА_10 , в ході якого наніс останньому удари руками по голові, внаслідок чого ОСОБА_10 втратив свідомість та йому було заподіяно тілесні ушкодження у виді перелому нижньої щелепи в ділянці кута зліва та суглобового паростка справа з крововиливом в м'які тканини в підборідковій ділянці і на шиї спереду, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, рани в ділянці носа, садна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, викрав сумку потерпілого ОСОБА_10 вартістю 200 грн., всередині якої знаходилось майно потерпілого, а саме: грошові кошти в сумі 13000 грн., мобільний телефон «Huawei P40» вартістю 2800 грн., всередині якого знаходилась sim-картка мобільного оператора зв'язку «Vodafone», вартістю 100 грн., та який знаходився в чохлі, вартістю 200 грн., ключі від квартири, чим спричинив матеріальної шкоди на загальну суму 16300 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника - адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_9 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора про залишення без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту оскільки покази потерпілого є логічними, послідовними, відтак просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційних вимог, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки він своїми протиправними діями вчинив розбій, напад спрямований на заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, заподіянням легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, зокрема вчинив особливо тяжкий злочин у період воєнних дій.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, зокрема те, що згідно із ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та є умисним, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, також суд врахував фактичні обставини вчиненого злочинного діяння та відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав частково, у вчиненому не розкаявся, завдану потерпілому шкоду не відшкодував.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим злочину. Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Апеляційні вимоги захисника обвинуваченого були предметом розгляду в суді першої інстанції і їх обґрунтування не спростовує правильність прийнятого рішення у справі. У судовому засіданні суду першої інстанції було ретельно все досліджено.
Прокурор в суді апеляційної інстанції зазначив, що покази потерпілого ОСОБА_10 є послідовними логічними та переконливими зокрема з врахуванням того, що при впізнанні він вказав саме на ОСОБА_9 . Крім того зволікання потерпілого з подачею заяви було зумовлено отриманими травмами та погіршенням стану здоров'я в результаті отриманих ушкоджень його здоров'ю, що підтверджено висновком експерта .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №286 від 02.05.2022 року, у потерпілого ОСОБА_10 , згідно записів медичної карти стаціонарного хворого №18613, за період перебування на лікуванні 19-29 квітня 2022 року в ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» було встановлено діагноз: «Перелом нижньої щелепи не уточненої локалізації». З приводу травми нижньої щелепи потерпілому було проведено оперативні втручання - репозицію і фіксацію кісткових фрагментів. При комп'ютерному обстеженні черепа 21 і 26 квітня 2022 р. відмічено наявність «переломів правого суглобового відростка і кута нижньої щелепи зліва». На час проведення судово - медичної експертизи у потерпілого виявлено рубець в ділянці спинки носа, який є слідом загоєної рани, плями на шкірі в ділянці чола, в тім'яно - потиличній ділянці зліва, в ділянці правого ліктьового, колінного суглобів, які можуть бути слідами загоєних саден, крововилив в м'які тканини підборідкової ділянки і шиї спереду. Перелом нижньої щелепи із крововиливом в м'які тканини підборідкової ділянки і шиї спереду, рана в ділянці носа, садна утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами, могли виникнути 15 квітня 2022 р. Перелом нижньої щелепи в ділянці кута зліва та суглобового паростка справа із крововиливом в м'які тканини в підборідковій ділянці і на шиї спереду відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я. Рана в ділянці носа, садна відносяться до легкого ступеня тяжкості (а.с.120-122).
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_9 вини у вчиненні злочину доведена зібраними та дослідженими доказами у справі безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції, які є взаємопов'язаними та в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягали доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом першої інстанції не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
З такими доводами погоджується і колегія суддів, оскільки покази в суді першої інстанції надані потерпілими та свідками під присягою, та підтверджуються даними викладеними у вироку.
Зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що 15 квітня 2022 року біля 19.20 години він приїхав на площу Кропивницького у м. Львові, де його колишня дружина ОСОБА_12 на зупинці громадського транспорту торгує овочами та фруктами, з метою передати їй гостинці для його дитини. Колишньої дружини ОСОБА_12 вже на місці не було, тому він вирішив піти на склад, де вона зберігає товар, який знаходиться в брамі неподалік. Підійшовши до брами, він побачив обвинуваченого, з яким раніше знайомий не був, та який намагався також зайти в цю браму, однак йому ніхто не відчиняв. Тоді він звернувся до обвинуваченого, та попросив, щоб зайти в браму першим, оскільки його там всі знають та йому відчинять. Тоді у нього з обвинуваченим виникла словесна суперечка, під час якої хтось його копнув ззаду, однак не обвинувачений. Після цього, ОСОБА_9 поклав йому руку на плече та попросив відійти з ним сторону порозмовляти, та почав йому наносити удари руками по голові, приблизно сім, та забрав його сумку, в якій були: гроші в сумі 13 000 грн., мобільний телефон «Huawei P40», всередині якого знаходилась sim-картка мобільного оператора зв'язку «Vodafone», який знаходився в чохлі, ключі від квартири. Чітко ствердив суду, що бачив, як саме ОСОБА_9 забрав його сумку. Після нападу він самостійно добрався додому, через біль та обезсилення, звернувся за медичною допомогою лише через два дні, бо до цього навіть не міг розмовляти. Зазначив, що свідомість відразу після нападу не втрачав, вдома відчував сильний головний біль, запаморочення, слабкість, біль у щелепі. Ствердив, що шкоду йому не відшкодовано, а викрадені речі не повернуті.
Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20.04.2022 року, який оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК України, та зазначену слідчу (розшукову) дію проведено в присутності понятих із дотриманням вимог ст.228 КПК України. Перед пред'явленням для впізнання потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що зможе впізнати особу, вказав про її зовнішній вигляд та описав обставини, за яких він бачив цю особу. В ході проведення пред'явлення особи для впізнання потерпілий ОСОБА_10 впізнав особу, котра здійснила на нього напад, побила та заволоділа його сумкою, назвавши сукупність ознак, за якими його впізнає, і цією особою виявився ОСОБА_9 . Крім того, в протоколі пред'явлення особи для впізнання зазначено про застосування технічних засобів фіксації; долучено до протоколів фототаблиці, в яких зафіксовано хід проведення цієї слідчої (розшукової) дії (а.с. 123-129).
Протоколом огляду предметів від 20.04.2022 року, згідно якого проведено огляд диска DVD-R, із відеозаписом камери відеоспостереження магазину « Напої та тютюн », що по вул. Городоцькій, 94 у м. Львові, наданому директором магазину, на якому наявні файли із відеозаписами відеоспостереження магазину, які були здійснені 15.04.2022 в період з 19:00:01год. по 21:30:36 год. по вул. Городоцькій, 94 у м. Львові, де зафіксовано суперечку та шарпанину між особами чоловічої статі, візуально схожими на обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 (а.с.132-134).
Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом камери відеоспостереження приміщення магазину « Напої та тютюн », що по вул. Городоцькій, 94 у м. Львові, який був здійснений 15.04.2022 року в період з 19:00:01 год. по 21:30:36 год., на якому з часу 20:15:30 зображено ОСОБА_9 , який лівою рукою бере за шию ОСОБА_10 , потім кладе праву руку на шию ОСОБА_10 , останній здійснює супротив, тоді ОСОБА_9 тягне ОСОБА_10 і вони виходять за межі огляду відеокамери. На відеозаписі видно, що обвинувачений ОСОБА_9 одягнутий в сірі штани, чорну олімпійку та в кепці, сумки у нього немає. Потерпілий ОСОБА_10 одягнутий у чорний спортивний костюм з трьома білими полосами, а на поясі у нього висить чорна поясна сумка.
Відповідно до постанови слідчого СВ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_13 від 21.04.2022 року, DVD-R диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження з магазину « Напої та тютюн », що по вул. Городоцькій, 94 у м. Львові, визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження (а.с.131, 136).
Відтак покликання сторони захисту про те, що на відеозаписах видно тільки силуєти, які неможливо ідентифікувати та не видно факт заволодіння майном ОСОБА_10 спростовуюється зазначеним вище, як і спростовується поклимкання на відсутність обєктивних даних про причетність до скоєного овбиуваченого ОСОБА_9 . Відеозаписи визнані у справі речовими доказами, а відтак є належними та допустимими доказами.
Крім того показання потерпілого ОСОБА_14 дані ним безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, відповідають обставинам справи, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, визнані судом належними та допустимими.
Щодо апеляційних вимог про те, що виявлена та вилучена у ОСОБА_9 сумка не належнить потерпілому, то це питання також було предметом розгляду в суді першої інстанції і суд у вироку заначив, що згідно даних протоколу пред'явлення речей для впізнання від 06.05.2022 року, потерпілому ОСОБА_10 пред'явлено для впізнання чотири поясні сумки чорного кольору, одна із яких була вилучена в ОСОБА_9 , однак потерпілий ОСОБА_10 заявив, що жодна із них йому не належить, та не є тою сумкою, яка була викрадена під час нападу на нього 15.04.2022 року (а.с.110-113). Разом з тим, постановою слідчого СВ Львівського районного управління поліції №1 від 21.04.2022 року, поясну сумку чорного кольору, виготовлену із матеріалу, схожого на шкіру, яка отримана в ОСОБА_9 - визнано речовим доказом (а.с.62, 114).
Зазначене вище, на переконання колегії суддів, не спростовує дії ОСОБА_9 спрямовані на напад на потерпілого, з метою заволодіння його майном, та завдання потерпілому тілесних ушкоджень небезпечних для здоров'я та життя ОСОБА_10 , зокрема вчинення таких дій в період воєнного стану в Україні. Хронологія подій зазначена на відеозаписах також підтверджує причетність до скоєння злочину саме ОСОБА_9 . Технічна невідповідність зазначеного на записі часу з фактичними даними, не спростовує причетність ОСОБА_9 до скоєного.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції у відповідності до чинного законодавства та здобутих у справі доказів здійснено їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні. При цьому судом першої інстанції такі докази визнані належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягали доказуванню. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають у суду апеляційної інстанції .
Що ж стосується виду та розміру призначеного обвинуваченому за скоєння даного злочину покарання, то таке, на думку колегії суддів, призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є вірним і обґрунтованим. При цьому судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що згідно із ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та є умисним, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, також судом враховано фактичні обставини вчиненого злочинного діяння, у вчиненому не розкаявся, завдану потерпілому шкоду не відшкодував. Крім того судом першої інстанції підставно враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який є особою молодого віку, має постійне місце проживання, неодружений, перебуває на «D» обліку з 2006 року у лікаря нарколога, та з 21.09.2015 року перебуває на «D» обліку у лікаря психіатра, хворіє на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) 3-ї клінічної стадії, закриту форму туберкульозу, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість якого не знята на не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про сталість його незаконної поведінки, за місцем останнього відбування покарання характеризується з негативної сторони, на час вчинення злочину перебував під адміністративним наглядом.
Таким чином покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_9 у виді позбавлення волі строком 9 років з конфіскацією майна, відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно у суду апеляційної інстанції немає підстав для призначення іншого покарання, або скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як це просить сторона захисту. Дане покарання буде необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З таким висновком погоджується і колегія суддів суду апеляційної інстанції.
Апеляційні вимоги захисника обвинуваченого правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, а відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2022 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Головуючий:
Судді: