Справа № 127/24403/22
Провадження № 22-ц/801/857/2023
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Голота Л. О.
17 травня 2023 рокуСправа № 127/24403/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2023 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
27.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх № 68809) до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2021 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2021 року по справі № 127/27285/21 стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, у розмірі 1600,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.10.2021 року, і до досягнення дитиною повноліття. Дане рішення суду пред'явлено до примусового виконання в Арцизький ВДВС у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), однак, відповідач аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 15365,77 грн.
Визначений розмір аліментів не достатній для належного забезпечення умов життя дитини, крім того, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку (до 6 років) з липня 2022 року складає 2201,00 грн, при цьому інфляційні процеси стрімко зростають. Також, змінилося матеріальне становище відповідача, оскільки останній призваний до Збройних Сил України проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Виходячи з наведеного, керуючись положеннями статей 180, 181, 183-184, 192 СК України, ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також припинити стягнення аліментів на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2021 року по справі № 127/27285/21 з дня набрання рішення законної сили.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2023 року позов задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2021 року по цивільній справі №127/27285/21.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2021 року в цивільній справі №127/27285/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, припинено з дня набрання законної сили цим рішенням суду та повернуто виконавчий лист до суду після завершення виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 грн судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 22.03.2023 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (вх. № 2628 від 28.03.2023 року) в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки суду не було надано доказів, які б свідчили про збільшення витрат на дитину та потреб дитини; не доведено зміну матеріального стану відповідача.
Посилання позивача на збільшення інфляційних процесів не може бути підставою для ухвалення рішення про зміну способу стягнення аліментів.
25.04.2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив (вх № 3653) на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що позивачем надано суду докази проходження відповідачем служби у військовій частині, тобто докази покращення матеріального становища відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.
У справі встановлено наступні обставини.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2021 року (справа №127/27291/21) /а. с. 7/.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.11.2017 року /а. с. 6/.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2021 року в справі № 127/27285/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково, стягнено з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, у розмірі 1600,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 11 жовтня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено /а. с. 8-9/.
З довідки державного виконавця Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Бірюкової І. Д. від 15.09.2022 року № 216-32/12138 слідує, що на виконанні у вищевказану відділу перебуває виконавчий лист № 127/27285/21 від 01.12.2021 року щодо боржника ОСОБА_2 , виконавче провадження № 69155598 відкрите 06.06.2022 року. Станом на 15.09.2022 року по цьому виконавчому провадженні наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмірі якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 15365,77 грн /а. с. 11/.
Дитина проживає разом з матір'ю, що підтверджується довідкою КК «Царина» від 05.10.2022 року, № 535 /а. с. 10/.
Відповідач перебуває на військові службі у військовій частині НОМЕР_1 з 23.09.2022 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 року № 1892 /а. с. 12/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому наявні правові підстави для його задоволення. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, враховуючи положення ст. 192 СК України та доведення позивачем наявності збільшення потреб дитини та зміну матеріального стану відповідача, суд першої інстанції вважав доводи позивача такими, що підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на повному з'ясуванні обставин справи, зроблений за правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до вимог ч. 2 п. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що з урахуванням змісту статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що після ухвалення судом 01.12.2021 року рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у сторін змінилися обставини, що зумовило позивачку, діючи в інтересах дитини, звернутися до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів.
Міським судом, у відповідності до вимог ст. 182 СК України було враховано, що при ухваленні рішення про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі ( справа № 127/27285/21) судом бралось до уваги те, що платник аліментів не надав доказів про наявність у нього регулярного, постійного доходу та про своє матеріальне становище.
Надана позивачем довідка МОУ військової частини від 23.09.2022 року, була вірно оцінена судом першої інстанції, як доказ на підтвердження факту наявності у платника аліментів регулярного доходу та встановленого місця його перебування/проходження служби.
/ а.с.8-9, 12/
Наданням довідки державного виконавця про наявність у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів на сина ОСОБА_3 , з урахуванням також зростання інфляційних процесів та потреб дитини, позивач довела той факт, що визначення та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не відповідає інтересам дитини, оскільки такий розмір не пов'язаний з прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку.
/ а.с.11/
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про не доведеність ОСОБА_1 позовних вимог.
Та обставина, що у зв'язку із зміною способу стягнення аліментів та визначення її у розмірі, що не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, зросте сума аліментів, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки рішенням суду від 01.12.2021 року також було визначено, що аліменти, які стягуються у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 грн не можуть бути меншими 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
/ а.с.8-9/
Відповідач на спростування доводів позивача не надав суду доказів того, що після зміни способу стягнення аліментів розмір аліментів збільшиться, а також, що при виконані рішення суду від 01.12.2021 року та визначені заборгованості державний виконавець враховував прожитковий мінімум на дитину відповідного віку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, вірно виходив з того, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Відповідачем відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів на спростування доводів позивачки та відсутності змоги сплачувати аліменти у розмірі, якому просить ОСОБА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується також суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2023 року у даній справі залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.01.2023 року у даній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський