Справа № 750/3145/23
Провадження № 2/750/696/23
18 травня 2023 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Корончук І.В.,
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
06.03.2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , оскільки не проживають в даній квартирі.
В обґрунтування позову зазначив, що 10 лютого 2021 року позивачу було видано ордер № 3866 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 ПАТ ВТФ «Сіверянка». На підставі вказаного ордера 11.02.2021 позивача було зареєстровано у цій квартирі як наймача. Однак проживати почав у цьому приміщенні з 01.03.2019 року. У 2022 році гуртожиток АДРЕСА_2 було передано на баланс Комунального підприємства «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради. Після отримання у вересні 2022 року довідки про склад зареєстрованих у приміщенні осіб, дізнався, що в квартирі зареєстровані дві сторонні особи - відповідачі по справі. З лютого 2019 року в даній квартирі не проживає ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 взагалі в квартиру не вселялась. Особистих речей відповідачів в квартирі не має.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що проживає у квартирі з березня 2019 року, його заселили, по що комендант робив відповідні записи, які передав на АДРЕСА_3 . Після початку ведення бойових дій будинок тимчасово передали на баланс КП «ЖЕК-10». Вчора я дізнався, що кімнати перейменували у квартири і потрібно звернутись до ЦНАП щоб дізнатись перейменований номер квартири. Документів про те, що будинок передано на баланс КП «ЖЕК-10» немає, але за комунальні послуги ми сплачуємо даного підприємства починаючи з літа 2022 року. ОСОБА_2 працювала на роботі на фабриці «Сіверянка», але за словами її подруг під час бойових дій, остання виїхала за кордон і не має наміру повертатись. Зі слів її подруг позивач дізнався номер телефону, але вона не відповідає. ОСОБА_3 взагалі не бачив.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися завчасно і належним чином. Повістка відповідачам надсилалася за зареєстрованим у встановленому законом порядку. Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси вважається, що днем вручення судової повістки, у зв'язку з чим суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 було видано ордер № 3866 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 ПАТ ВТФ «Сіверянка», після видачі якого відбулася реєстрація до квартири (а.с. 5).
Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні від 03.09.2022 року № 10401 станом на 02.09.2022 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 20).
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управляння Державної міграційної служби України в Чернігівській області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_3 - 03.04.2012 року, ОСОБА_2 - 21.09.2017 року (а.с. 11, 12).
Відповідно до акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 11.10.2022 року, складеного в присутності майстра відділу з експлуатації житлового фонду, елементів благоустрою і санітарного утримання будинків та прибудинкової території ОСОБА_4 комунального підприємства «ЖЕК-10» Скоп Валентина Павлівна, 1963 року народження та ОСОБА_2 , 1992 року народження не проживають в кв. АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Виходячи з положень ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності без поважних причин наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України передбачено можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" визначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду доказів про підставу вселення відповідачів до квартири та підставу для їхньої реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 до моменту видачі ордеру позивачу в 2021 році.
Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кривіцька та Кривіцький проти України" від 02.12.2010 року визнано, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Оскільки позивачем не надано суду беззаперечних доказів щодо не проживання відповідачів в спірній квартирі з часу їх реєстрації, а наданий акт від 11.10.2022 року не містить відомостей щодо періоду не проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , а з часу складання даного акту 11.10.2022 року не пройшов шестимісячний строк відсутності проживання відповідачів без поважних причин, а ОСОБА_2 виїхала за кордон під час бойових дій в Україні та з урахуванням того, що позов до суду подано лише 06.03.2023 року, тому позовна вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Повний текст рішення складено 18.05.2023.
Суддя Л.В. Карапута