Єдиний унікальний номер 341/933/23
Номер провадження 2-з/341/1/23
17 травня 2023 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заяву Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про забезпечення позову у справі за позовом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
встановив:
Бурштинська міська рада Івано-Франківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У позові просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Бурштинської міської ради Івано-Франківської області неодержані доходи у вигляді орендної плати за земельну ділянку у розмірі 133114,30 грн, інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 24478,47 грн та 3 % річних у розмірі 3597,47 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані ухиленням відповідача протягом тривалого часу від укладення договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого позивачу були спричинені значні збитки. З відповідачем неодноразово проводились зустрічі щодо добровільного погашення ним заборгованості, роз'яснювалась позиція міської ради та пропонувався позасудовий спосіб вирішення спору, зокрема, шляхом сплати виключно неодаржаних доходів, без нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Незважаючи на той факт, що рішення міської ради про укладення з ОСОБА_1 договору оренди було ухвалене ще 08.12.2022, реєстрація права оренди відбулась у березня 2023 року.
15.05.2023 Бурштинська міська рада Івано-Франківської подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що у травні 2023 року під час обстеження земельних ділянок на території громади Бурштинській міській раді стало відомо, що відповідач має намір відчужити об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, заборгованість за користування якою просить стягнути, оскільки на фасаді належної йому заправки розмістив оголошення про його продаж. Вважає, що станом на сьогодні у ОСОБА_1 є можливість відчужити належне йому нерухоме майно на користь інших осіб з метою уникнення сплати боргових зобов'язань.
З огляду на викладене, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення газозаправної станції з мийкою на два автомобілі, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд заяви здійснюється без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Надаючи правову оцінку заяві про забезпечення позову та долученим до неї матеріалам, суд виходить з такого.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчиняти певні дії.
Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до змісту заяви про забезпечення позову та позовної заяви предметом спору є стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 161190,24 грн за користувапння належною позивачу земельною ділянкою. При цьому Бурштинська міська рада просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.
На переконання суду, вартість нерухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач, є значно вищою, ніж 161190,24 грн, які у позові просить стягнути позивач.
Отже, захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також, заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову як арешт на приміщення газозаправної станції з мийкою на два автомобілі, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, суд враховує, що нерухоме майно, на яке просить накласти арешт позивач, не є предметом спору у справі.
Таким чином, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, у тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про забезпечення позову у справі за позовом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ