Справа № 176/536/23
Провадження №2/190/251/23
(заочне)
15 травня 2023 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних на суму коштів стягнутих за вироком суду в рахунок відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних на суму коштів стягнутих за вироком суду в рахунок відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік.; стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 3580 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме 580 грн. матеріальних збитків та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. На виконання вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року ним отримано виконавчий лист, який було пред'явлено для примусового виконання до Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Проте, рішення суду було виконано лише 09.03.2023 року, тому на момент виконання рішення суду кошти отриманні ним втратили у вартості.
У зв'язку з вищевикладеним, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 10334,51 грн., 3% річних на суму боргу у розмірі 1198,47 грн..
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3580 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме 580 грн. матеріальних збитків та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди/а.с.6/.
На виконання вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року позивачем отримано виконавчий лист, який було пред'явлено для примусового виконання до Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса)/а.с.11/.
Згідно копії постанови заступника начальника відділу Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.03.2023 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3580 грн. закінчено, борг сплачено в повному обсязі/а.с.10/.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов'язань, до прострочення відповідача застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплаченого відшкодування.
Встановивши, що відповідачем ОСОБА_2 прострочено грошове зобов'язання по виплаті позивачу присудженого вироком суду відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат, у зв'язку з чим ОСОБА_1 має право на відшкодування суми інфляційних витрат та 3% річних на суму коштів стягнутих за вироком суду в рахунок відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що становить 11532,98 грн..
При цьому розрахунок таких здійснено відповідно до встановленого рівня інфляції в зазначені періоди і відповідачем не спростовано.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 128, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних на суму коштів стягнутих за вироком суду в рахунок відшкодування збитків завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - інфляційні втрати за період з 10.01.2012 року по 08.03.2023 року у розмірі 10334 (десять тисяч триста тридцять чотири гривні) 51 коп. та 3% річних за період з 10.01.2012 року по 08.03.2023 року у розмірі 1198 грн. ( одна тисяча сто дев'яносто вісім) 47 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 1073,60 грн. сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса