Справа № 185/1732/23
Провадження № 2/185/1323/23
24 квітня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом суму грошових коштів у розмірі 245 000 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. За час роботи на підприємстві відповідача з ним стався нещасний випадок. Відповідно до акту форми Н-1/п комісією було вирішено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, та встановлено діагноз: забійна рана лівої вушної мушлі. Садна правої половини обличчя. Згідно довідки МСЕК від 12.08.2022 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності 80%, встановлено 2 групу інвалідності. Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому повинна бути відшкодована моральна шкода. Оскільки порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває біль, фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 000,00 грн.
06.03.2023 року представником відповідача ОСОБА_4 надано до суду відзив на позов, де зазначено, що підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Надані позивачем докази повною мірою вказують на те, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, але за відсутності вини роботодавця. Сама ж важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача - не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженню здоров'я. Відповідачем було створено всі належні та безпечні умови праці для своїх працівників. Натомість людський фактор, а саме невиконання працівниками вимог законодавства з охорони праці та технологічних норм при здійсненні їх трудових обов'язків призвело до порушення технологічного процесу роботи та стало причиною обвалення породи на шахті. Актом Н-1/П від 09.05.2022 року не визнано іншої винної особи крім самого позивача, в даному випадку відсутня протиправна поведінка, як заподіювача шкоди - підприємства із заподіяною шкодою. Позивачем не додано жодних доказів на підтвердження зміни його психологічного здоров'я а також істотного погіршення психологічного аспекту життя. З урахуванням того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, стверджувати про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_3 немає підстав.
Представником позивача надано відповідь на відзив, де зазначено, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди належним чином доведеним, посилається на Постанову судової палати у цивільних справах Верховного суду від 11.05.2016 року № 6-3149цс15, яка прийшла до висновку, що право на компенсацію моральної шкоди виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії.
Ухвалою суду від 13.02.2023 року провадження по даній справі було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав з підстав викладений у відзиві на позов.
Суд вислухав сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_3 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». (а.с. 7, 8).
Під час роботи на підприємстві відповідача 02.05.2022 року з позивачем стався нещасний випадок.
Згідно акту (розслідування) спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 02.05.2022 року о 16.20 год. позивачу було встановлено діагноз: забійна рана лівої вушної мушлі. Садна правої половини обличчя. (а.с. 9-13)
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 065464 ОСОБА_3 12.08.2022 року первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 80%. (а.с. 15,16)
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія ААВ № 798648 ОСОБА_3 12.08.2022 року первинно встановлена друга група інвалідності з 12.08.2022 року, причина інвалідності-трудове каліцтво. (а.с. 15,16)
16.08.2022 року ОСОБА_3 був звільнений за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи п. 2, ст. 40 КзпП України (а.с. 8).
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
У даному випадку втрата позивачем професійної працездатності пов'язана з нещасним випадком, який стався з останнім на підприємстві відповідача у зв'язку з порушенням ним трудової та виробничої дисципліни в частині невиконання вимог «Інструкції № 1 з охорони праці для гірника очисного забою ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а саме п. 1.1 «гірник очисного забою зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативних актів і технічних документів із безпечної технології робіт та охорони праці, що стосується його професії та робочого місця», «гірник очисного забою зобов'язаний не допускати ризик, лихацтво та дії, які можуть призвести до нещасного випадку чи аварії». (а.с.12)
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, сам факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті того, що з останнім стався нещасний випадок при виконанні ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно копії акту розслідування нещасного випадку, у графі «особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці» зазначено позивача.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем на виробництві відповідача, позивач зазнав втрати професійної працездатності і йому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я позивача, розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер нещасного випадку, що стався з позивачем, та їх наслідки для здоров'я останнього істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, вважає що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн. відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.
Суддя С. Г. Юдіна