Справа № 204/7527/22
Провадження № 2/204/519/23
16 травня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровськ, в особі судді Приваліхіної А.І., ознайомившись у приміщенні суду у м. Дніпрі із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками, -
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з жовтня 2022 року є цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками.
Справа призначалася судом до розгляду неодноразово, зокрема на: 15 листопада 2022 року, 22 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року, 11 квітня 2023 року, 16 травня 2023 року.
Однак починаючи з 2023 року позивач жодного разу не з'явився в судові засідання, натомість надає заяви/клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його хворобою, при цьому жодних доказів на підтвердження своєї хвороби суду не надає.
Так, приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом цивільних справ з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання ними цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 240 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у випадку, встановлених ч. 2 ст. 223 цього кодексу, зокрема, в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Тобто, відкладення розгляду справи у суді передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Разом з цим зазначаю, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними повноваженнями суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 802/562/18-а та № 826/4504/17.
Однак, та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними, не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж.
Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації.
При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач чотири рази поспіль просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із його хворобою, не надаючи суду жодних доказів наявності такої.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати явку позивача у судове засідання обов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 223 ЦПК України, -
Визнати обов'язковою участь позивача ОСОБА_1 у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.І. Приваліхіна