Справа № 202/1583/20
Провадження № 2/202/25/2023
20 квітня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнка Д.В.
представника позивача - Дроздової Т.Л.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєва Тетяна Миколаївна, ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Індустріальної районної у м.Дніпрі ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності та визнання спадщини відумерлою,-
І. Стислий виклад позиції сторін по справі.
Представник Дніпровської міської ради звернувся до суду з даним позовом в обґрунтування якого, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначив, що відносно ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження №12018040000000704 щодо пособництва у придбанні права на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира), шляхом обману (шахрайства), що завдало шкоди потерпілому - Дніпровській міській раді у великому розмірі. В ході досудового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належала спірна квартира. Відповідно до актового запису про смерть від 17.06.2009 № 776, ОСОБА_7 помер. Для придбання права на чуже майно - спірну квартиру ОСОБА_4 надав згоду на співучасть у вчиненні злочину та повинен був виконувати роль власника спірної квартири, використовуючи при цьому підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 (неіснуючого сина померлого), в який вклеєно фотокартку ОСОБА_4 , та інші документи, які мають відношення до формування спадкової справи, зокрема: свідоцтво про право власності на житло. Крім того, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_8 видав нотаріально посвідчену довіреність за №173 на ім'я ОСОБА_6 щодо розпорядження спірною квартирою та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.04.2013 на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_8 , видане приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т. М., у зв'язку із чим позивач вважав, що видане свідоцтво має бути визнане недійсним. Інші особи, крім власника, на час відкриття спадщини у зазначеній квартирі зареєстровані не були, а відтак позивач вважав, що спадщина, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_7 та складається зі спірної квартири, є відумерлою та має бути передана територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. В той же час, на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2013 власником спірної квартири став ОСОБА_5 . Спірна квартира була продана представником неіснуючого ОСОБА_8 на підставі довіреності, виданої 02.04.2013 приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т. М. за реєстровим № 173. Отже, на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 11.04.2013 ОСОБА_4 розпорядився спірною квартирою шляхом обману. В подальшому спірна квартира була відчужена на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2013. У ОСОБА_5 були відсутні правові підстави для розпорядження спірною квартирою, оскільки право розпоряджатись майном є складовою частиною права власності. На підставі вищевикладеного позивач просив:
-) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру на ім'я ОСОБА_8 ;
-) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ;
-) визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ;
-) припинити право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру та скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ;
-) визнати відумерлою спадщину у вигляді квартири, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Зі сторони ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву за змістом якої останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Так, ОСОБА_1 разом із своєю дружиною - ОСОБА_3 , мали намір переїхати із сільської місцевості до міста. Для здійснення вказаної мети вони звернулись, за рекомендацією знайомого, до ріелтора якого просили знайти житло на жилому масиві Лівобережному, оскільки поряд проживає матір дружини - ОСОБА_9 . Після чого їм було запропоновано спірну квартиру. Їхня сім'я погодилась на купівлю вказаної квартири, після чого здійснили там ремонт. У даній квартирі окрім ОСОБА_1 та його дружини проживають двоє їхніх неповнолітніх дітей. Відповідач зазначив, що він є добросовісним набувачем, набув квартиру у законний спосіб, у зв'язку із чим не має підстав для позбавлення його права власності.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєва Тетяна Миколаївна подала заяву про розгляду справи у її відсутність.
Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради надали лист згідно якого просили розглядати справу у відсутність їхнього представника, при ухваленні рішення - врахувати інтереси дітей в межах чинного законодавства.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08.12.1993, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, ОСОБА_7 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді КП «ДМБТІ» ДОР №3125, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 08.12.1993.
Відповідно до актового запису про смерть від 17.06.2009 № 776, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_8 , батьками дитини зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
10.04.2013 приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає: АДРЕСА_2 , за реєстром №214, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 19.04.2010 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, номер запису про право власності - НОМЕР_4 .
11.04.2013 на ім'я ОСОБА_6 ОСОБА_8 видано нотаріально посвідчену довіреність за № 173 щодо розпорядження спірною квартирою.
11.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 221, власником спірної квартири став ОСОБА_5 , номер запису про право власності - 625005.
Спірна квартира була продана представником ОСОБА_8 на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т. М. за реєстровим № 173.
В подальшому власником спірної квартири став ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Міхеєвою Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 329, номер запису про право власності - 1044963.
У відповідності до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 08.08.2009.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 .
Місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано з 12.03.2019 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 надано докази на підтвердження здійснення ремонту у спірній квартирі та відсутності заборгованості за комунальними послугами.
В той же час судом встановлено, що 26.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12018040000000704 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
22 лютого 2019 року слідчим СУ ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Лисуненко М.В., у межах кримінального провадження №12018040000000704 винесено постанову про визнання потерпілим громаду міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради у вказаному кримінальному провадженні.
За змістом вказаної вище постанови слідчого досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 10.04.2013 за попередньою змовою з ОСОБА_6 у приватного нотаріуса Міхієвої Т.М., використав підробний паспорт серії НОМЕР_8 від 19.04.2010 виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, на ім'я ОСОБА_8 , вклеївши в паспорт своє фото (що підтверджується отриманою копією Ф1 на паспорт серії НОМЕР_8 від 12.04.2000, який був виданий ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в обмін на втрачений паспорт серії НОМЕР_3 ) та правовстановлюючі документи на спірну квартиру, зареєстрував право власності на вказану квартиру, тим самим заволоділи правом на майно. Досудовим розслідуванням встановлено, що кримінальним правопорушенням громаді міста Дніпро завдано майнової шкоди.
21.10.2019 у порядку передбаченому законодавством було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12018040000000704 від 26.07.2018 відносно ОСОБА_4 за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.190, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
У відповідності до вказаного вище обвинувального акту - для придбання права на чуже майно - спірну квартиру ОСОБА_4 надав згоду на співучасть у вчиненні злочину та повинен був виконувати роль власника спірної квартири, використовуючи при цьому підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , в який вклеєно фотокартку ОСОБА_4 , та інші документи, які мають відношення до формування спадкової справи. Крім того, ОСОБА_4 видав нотаріально посвідчену довіреність за № 173 на ім'я ОСОБА_6 щодо розпорядження спірною квартирою та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.04.2013 на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_8 , видане приватним нотаріусом.
На запит суду відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомило, що проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на 8 лютого 2023 року, по відділах державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у Дніпропетровській області не виявлено.
Інформація про спадкоємців відсутня.
ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Предметом спору у справі є вимоги Дніпровської міської ради про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що спірна квартира була набута у власність, як спадщина, після смерті ОСОБА_7 , неіснуючим сином померлого - ОСОБА_8 , яка далі була відчужена за оспорюваними договорами купівлі-продажу тим же ОСОБА_8 шляхом обману.
Поданий Дніпровською міською радою позов спрямований на захист інтересу територіальної громади на майно, яке за своїм статусом та у зв'язку з відсутністю спадкоємців померлої особи може бути визнане відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9 ЦПК України.
При цьому позов містить декілька позовних вимог, зокрема про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсними правочинів з відчуження спірного майна, передання у власність позивача спірного майна, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію прав на зазначене майно та припинення права власності.
Отже, щодо визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Одночасно ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України). Тому у разі відсутності спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття у територіальної громади виникає інтерес щодо переходу спадкового майна у власність громади.
Частинами першою-третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Однак відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
Зміст зазначених норм права свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.
До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов'язок звернутися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.
При цьому, за положеннями глави дев'ятої розділу IV ЦПК України, справи за заявою про визнання спадщини відумерлою розглядаються в окремому провадженні із залученням органу самоврядування та усіх заінтересованих осіб.
За змістом зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права, орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв'язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовами в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.
Розглядаючи проблему застосування цивільного та цивільного процесуального законодавства при визнанні спадщини відумерлою з точки зору процедур розгляду таких справ та способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження
№ 14-190цс20) дійшла таких висновків.
Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право».
Отже, захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.
Стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.
Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А отже, застосовуючи аналогію закону, територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.
Захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а отже, з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.
З урахуванням наведеного правового регулювання та за встановлених у цій справі фактичних обставин, зокрема щодо відчуження за договором купівлі-продажу на користь добросовісного набувача спадкового майна, про відумерлість якого поставлено питання, територіальна громада має право лише на відшкодування вартості цього майна за ринковими цінами, а тому позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу її позивачу задоволенню не підлягають.
Отже позовні вимоги Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заявлені у цій справі, не підлягають задоволенню саме з тих підстав, що за умов відчуження за договором купівлі-продажу на користь добросовісного набувача спадкового майна, територіальна громада має право лише на відшкодування вартості цього майна за ринковими цінами, а не на визнання цієї спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді.
Такий підхід до розв'язання проблем переходу прав на відумерлу спадщину застосовується законодавством задля захисту прав добросовісного набувача майна, який на час переходу прав на це майно не знав та не міг знати про наявність спадкоємців, що мають право на спадщину.
Вказаних вище висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 22 лютого 2023 року по справі № 521/2553/19 (провадження № 61-16331св21).
Щодо вимог позивача про передачу на його користь спірного майна.
Так, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуальновизначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
Саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15 та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Виходячи з аналізу норм матеріального права, який наведений у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, можна дійти висновку, що за умов, коли спадщина не набула статусу відумерлої, зокрема за наслідком набрання судовим рішенням законної сили про визнання її такою і це право не зареєстровано за територіальною громадою, орган місцевого самоврядування не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з її володіння, а тому у нього немає підстав для витребування/передачі майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача.
Вимоги позивача про скасування рішень про державну реєстрацію прав за продавцем (спадкоємцем) також не підлягають задоволенню з тих самих підстав, що вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (пункт 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16). Пред'явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права і в інших постановах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14 (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку, сформульованого у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, де раніше зазначала про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належний спосіб захисту права або інтересу.
Щодо правомірності оспорюваних правочинів.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
Правочини вчинені від імені неіснуючої особи є такими, що порушують публічний порядок, оскільки умисно укладені з метою незаконного заволодіння чужим майном - квартирою, право на яку, як відумерлу спадщину, має відповідна територіальна громада.
Неіснуюча особа, в силу положень статей 25, 30 ЦК України, не має цивільної правоздатності та дієздатності, не може набути цивільні права і нести цивільні обов'язки, зокрема відчужити нерухоме майно за будь-яким правочином, а тому інші особи за таким договором не набувають права власності на таке майно та не мають права його відчужувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Відмовити повністю в задоволенні позовної заяви Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, адреса: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_5 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_6 ), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєва Тетяна Миколаївна (м.Дніпро, вул. Велика Діївська, 32, прим.570), ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Індустріальної районної у м.Дніпрі ради (м.Дніпро, вул. 20- річчя Перемоги, 51) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності та визнання спадщини відумерлою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2023 року.
Суддя Г.О. Кухтін