справа №176/607/23
провадження №2/176/366/23
/заочне/
18 травня 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу та пені за договором позики, -
23 березня 2023 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за договором позики та судових витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що в березні 2021 року до нього звернувся з проханням дати в борг грошей його знайомий - ОСОБА_2 15 березня 2021 року вони уклали в письмовій формі договір позики. Того ж дня, при підписанні Договору позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400 доларів США.
Факт отримання відповідачем 15 березня 2021 року позики в сумі 400 доларів, як встановлено п.7 Договору, підтверджує виникнення зобов'язання по Договору та підтверджується підписанням відповідачем Договору.
Таким чином, позивач зазначає, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідач зобов'язався повернути кошти не пізніше 16 березня 2022 року. Однак, до теперішнього часу, тобто на дату подання позову, відповідач заборгованість не повернув. Позивач неодноразово звертався до нього з вимогою повернути йому гроші, однак відповідач гроші не повертає, посилаючись на відсутність коштів. Це змусило позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.
Крім того, пунктом 5 Договору було передбачено, що за прострочення повернення позики позичальник зобов'язаний одночасно з поверненням позики сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 0,25 відсотка від суми позики (400 доларів США) за кожен день прострочення, починаючи з 17 березня 2022 року. Станом на дату звернення з позовом, тобто на 17 березня 2023 року борг відповідача зі сплати пені складає: 400*0,25%*365=365 доларів США.
За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 400 доларів США боргу за договором позики від 15 березня 2021 року та пеню за прострочення повернення позики за період з 17 березня 2022 року по 17 березня 2023 року.
В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України було витребувано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
06.04.2023 року надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
Відповідачу ОСОБА_2 , відповідно до вимог ЦПК України, направлено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /адреса місця реєстрації відповідача/. Заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не надійшло. Відзив на позов відповідач не подав.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.03.2021 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в позику 400 доларів США готівкою терміном на 1 рік - по 15 березня 2022 року (включно) (пункт 1 Договору позику). Вказану суму позики зобов'язувався повернути позикодавцю готівкою в строк не пізніше 16.03.2022 року. За прострочення повернення позики позичальник зобов'язався одночасно з поверненням позики сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 0,25% від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з 17 березня 2022 року (п.5 Договору позики). /а.с.5/.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 400 доларів США підтверджується оригіналом Договору позики від 15.03.2021 року, що міститься в матеріалах справи. /а.с.29/.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Договір позики, як визначено в ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
При цьому, відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Також статті 15, 16 ЦК України містять норми про те, що особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі статтею 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Згідно з ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5 Договору позики передбачено, що за прострочення повернення позики позичальник зобов'язаний одночасно з поверненням позики сплатити позикодавцеві пеню в розмірі 0,25% від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з 17.03.2022 року. /а.с.5/ Станом на дату звернення до суду з позовом, тобто на 17.03.2023 року заборгованість відповідача по пені складає 365 доларів США (400*0,25%*365).
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 на його користь пені за прострочення повернення позики за період з 17 березня 2022 року по 17 березня 2023 року, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 є позичальником, який не виконує належним чином свої зобов'язання за договором позики щодо своєчасного та у повному обсязі повернення суми боргу позикодавцю ОСОБА_1 , що є підставою для примусового стягнення суми боргу у розмірі 400 доларів США за договором позики від 15.03.2021 року.
Відповідно до ст.133 ЦПК України комісія за послуги банку не входить до судових витрат, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1073,6 грн судового збору за подачу позову до суду. В задоволенні стягнення 21,47 грн комісії за послуги банку слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 207, 526, 527, 530, 549,550, 610, 612, 1046, 1047 ЦК України, та згідно із ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики від 15 березня 2021 року у розмірі 400 доларів США.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені за прострочення повернення позики - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1073,6 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку , встановленому ЦПК України в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 18.05.2023 року.
Учасники справи:
1. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя