Справа № 211/3791/22
Провадження № 2/211/708/23
16 травня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Ткаченко С.В.
при секретарі Мариненко Е.П.
за відсутності :
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради Березуцької Н.І.
розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору, служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, вказавши, що він та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства з червня 2022 року вони з відповідачкою припинили шлюбні стосунки та мешкають окремо. Син мешкає із матір'ю (відповідачкою).
З часу припинення спільного проживання, відповідач перешкоджає йому у спілкуванні із сином. Вирішити спірне питання в досудовому порядку не вдається, тому просить суд зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином та встановити йому порядок участі у вихованні та спілкуванні з сином, визначивши час: тричі на тиждень; тривалість зустрічей - три години; місце зустрічей - без обмежень.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач до суду не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася, своїм процесуальним правом надання відзиву не скористалась.
Представник третьої особи - служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради Березуцька Н.І. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей. В інтересах дитини підтримують рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 21.09.2022 року № 270, яким встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ст.142 СК України діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
За статтею 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Так, судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 7 копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1194).Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, сімейні стосунки сторін не склались та вони мешкають окремо, дитина проживає із матір'ю.
Зазначене підтверджується рішенням Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 21.09.2022 року № 270, копією свідоцтва про шлюб, довідками про реєстрацію місця проживання сторін.
Між сторонами не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з сином. Вказане частково обумовлено об'єктивними обставинами такими як втрата сімейних стосунків сторін, їх окремим проживанням.
Договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків в порядку статті 157 СК України між сторонами не укладалось.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а, крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дітьми, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.
Позивач у підтвердження факту обмеження відповідачем його права у спілкуванні з дитиною посилається на те, що він змушений був звернутись до Служби у справах дітей та відділу поліції (а.с. 10 -13).
В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами виникли особисті конфліктні відносини, а відтак самостійно домовитись щодо участі кожного з них у вихованні та спілкуванні з власною дитиною вони не можуть, що в кінцевому результаті стало підставою для звернення позивача до суду.
Отже, фактично предметом спору в даній справі є можливість батька бачитись із сином та брати участь у його вихованні.
За рішенням Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 21.09.2022 року № 270 «Про встановлення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », доцільним є визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , а саме: періодичність зустрічей - тричі на тиждень; тривалість зустрічей - три години; місце зустрічей - без обмежень.
Враховуючи вік дитини, рекомендовано зустрічі проводити за попереднім погодженням з матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.
За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.
Згідно зі статтями 11, 15 Закону Україну «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов'язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов'язок не чинити цьому перешкоди.
Всі питання виховання дитини батьки зобов'язані вирішувати спільно.
Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішенні від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Отже, обов'язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов'язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
На переконання суду під час розгляду даної справи жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитині, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, матеріали справи таких доказів не містять.
Оскільки позивач є батьком дитини, то мати, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання сина. Позбавлення позивача права щодо його участі у спілкуванні та вихованні сина може позбавити дитину родинних зв'язків з батьком, любові та турботи з боку останнього.
Отже, у зв'язку з порушенням права позивача щодо участі у вихованні дитини та наявності спору між сторонами у спілкуванні з нею, на підставі ч.2 ст.159 СК України, суд визначає способи участі батька у вихованні дитини, місце та час їхнього спілкування, з врахуванням позиції сторін.
При цьому для визначення способів спілкування батька із сином, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини та його бажання щодо такого спілкування.
Зокрема, при ухваленні даного рішення судом в першу чергу прийнято до уваги принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власною дитиною, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер.
Тому, суд приходить до висновку, що доцільним буде встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі способи його участі у вихованні:
періодичність зустрічей - тричі на тиждень;
тривалість зустрічей - три години;
місце зустрічей - без обмежень,
але за попереднім погодженням з матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимог статей 157, 158 СК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
Дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів побачень позивача з дитиною.
На стягненні судових витрат позивач не наполягає.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 18, 77-81, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити ОСОБА_1 спосіб участі його у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином:
періодичність зустрічей - тричі на тиждень;
тривалість зустрічей - три години;
місце зустрічей - без обмежень.
Зустрічі проводити за попереднім погодженням з матір'ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко