Справа № 367/1230/23 Головуючий суддя у 1 інстанції Одарюк М.П.
Провадження № 33/824/2183/2023 Суддя-доповідач у ІІ інстанції Голуб С.А.
08 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А.,
за участі осіб, які з'явились в судове засідання:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Мельника В.А.,
особи, як подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , її представника - адвоката - Михалевич І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року у справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року провадження в адміністративній справі відносного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначила, що ОСОБА_1 фактично визнав факт сварки між ними 27 грудня 2022 року, адже він зазначав, що заспокоював дитину. Вказує, що ОСОБА_1 кричав, застосовував до неї фізичне та емоційне насильство, перелякав дитину, внаслідок чого і потрібно було заспокоювати сина.
Суд порушив процесуальні питання, не з'ясував чи можливо здійснювати розгляд справи за відсутності свідка, не дав заявити клопотання про виклик свідка та долучити докази, які були наявні у скаржниці. Також вказує, що не була ознайомлена з доказами, які подав ОСОБА_1 , а тому суд безпідставно взяв їх до уваги.
Одночасно зі зверненням до суду з апеляційною скарго, ОСОБА_2 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у даній справі. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що до моменту звернення до суду апеляційної інстанції копію оскаржуваної постанови не отримувала, а в копії постанови Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року відсутнє роз'яснення куди і яким чином оскаржувати вище вказану постанову.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду та поновити пропущений строк, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Враховуючи доводи скаржниці щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року підлягає задоволенню.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її адвокат - Михалевич І.М. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
ОСОБА_1 та його адвокат - Мельник В.О. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників провадження та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 476996 від 31 грудня 2022 року, громадянин ОСОБА_3 27 грудня 2022 року о 20 год. 30 хв., знаходячись за місцем мешкання, влаштував сімейну сварку з дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим заподіяв психологічне насильство у сім'ї, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Потерпілою особою визначено ОСОБА_2 .
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ 476996 від 31 грудня 2022 року додано рапорт, з якого вбачається, що 30 грудня 2022 року о 12 годині 40 хвилин надійшла заява про те, що чоловік ОСОБА_1 вчиняє психологічне насильство над заявницею в присутності їх дитини.
Згідно пояснень ОСОБА_2 від 30 грудня 2022 року вказано, що 27 грудня 2022 року під час розмови про розлучення між ними виник конфлікт, під час якого останній в присутності неповнолітнього сина висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та коли вона хотіла піти з дитиною він схопив дитину, а її штовхнув внаслідок чого ОСОБА_2 впала на підлогу та забилась. Тоді син почав плакати і ОСОБА_3 їх відпустив.
Із пояснень свідка ОСОБА_4 від 30 грудня 2022 року вбачається, що разом із потерпілою вона піднялась на 22 поверх. Вона залишилась біля вхідних дверей, а ОСОБА_2 зайшла до квартири. Через декілька хвилин вона почула крики ОСОБА_1 . Він виражався нецензурно, погрожував фізичною розправою. Почула плач дитини. Після чого вийшла з ОСОБА_2 з дитиною і вони пішли.
З наданих ОСОБА_1 пояснень вбачається, що 27 грудня 2022 року дружина написала, щоб він забрав дитину. ОСОБА_1 забрав дитину із дитячого садочка близько 18 години. Приблизно о 20 годині прийшла дружина за дитиною та повідомила, що вона подала на розлучення. На підставі цього трапилась розмова на підвищених тонах, після чого вона схопила дитину і сказала, що її більше не побачу. Після цього ОСОБА_2 пішла з квартири.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП не доведені в судовому засіданні.
Суд встановив, що обидві сторони конфлікту дають суперечливі показання щодо обставин конфлікту. ОСОБА_1 категорично заперечує нецензурну лайку та штовхання своєї дружини. Разом із тим, ОСОБА_5 наполягає на цих обставинах.
Для перевірки цих обставин суд першої інстанції дослідив відеодиск із записами із камер відеоспостереження будинку, в якому знаходилась квартира, в яких відбувались події. Суд встановив, що до будинку ОСОБА_2 заходила одна, піднялась на ліфті до квартири, а потім через деякий час вийшла із будинку із дитиною. Будь-яких осіб поряд із ОСОБА_5 жіночої статі не було.
Також судом досліджений журнал відвідувань, який ведеться конс'єржами будинку та згідного якого будь-яких осіб з 18-00 до 22-00 за описом схожих на ОСОБА_4 до будинку не заходило.
Також суд обґрунтовано поставив під сумнів перебування ОСОБА_4 протягом години біля дверей квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Отже, суд вважав недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства щодо ОСОБА_2 .
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 27 грудня 2022 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про відсутність події адміністративного правопорушення за обставин викладених у протоколі серії ВАВ № 476996 від 31 грудня 2022 року.
Щодо доводів скаржниці про те, що вона не була ознайомлена з доказами, які подав ОСОБА_1 , то вони оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено направлення доказів іншим учасникам справи. Крім того, скаржниця, будучи обізнаною про наявність адміністративного матеріалу та про дату його розгляду не була позбавлена можливості з ними ознайомитись.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд не з'ясував чи можливо здійснювати розгляд справи за відсутності свідка, не надав можливості заявити клопотання про виклик свідка та долучити докази, які були наявні у скаржниці, не заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 викликалась доступним способом, проте до суду не з'явилась, поважних причин, щодо неявки не навела, тому з огляду на встановлені законом строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважав можливе розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися за викликом та не повідомили причини своєї неявки.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови суду, яка є законною, вмотивовано, такою, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, і підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України.
Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 лютого 2023 року про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб