15 травня 2023 року місто Київ
справа № 761/19214/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/4818/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О.А. від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив стягнути з неї майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 6 146 грн. 70 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шокову в розмірі 3 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 300 грн. 94 коп.
3 листопада 2022 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн. Заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, які складалися з витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 096 грн. 35 коп.
Додаткове рішення мотивоване тим, що питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_2 не було вирішено при ухваленні судового рішення. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то з нього підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до тієї частини вимог у задоволенні яких було відмовлено, а саме в розмірі 1 096 грн. 35 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Скаржник зазначає, що ухвалюючи основне рішення, суд здійснив розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача судовий збір в дохід держави, а тому підстави для прийняття додаткового рішення не було. При цьому основне рішення ОСОБА_2 не оскаржувалося, що свідчить про її згоду з ним. Суд першої інстанції неправомірно розглянув справу без повідомлення позивача про відповідну заяву, а також на момент розгляду цього питання матеріали справи перебували в апеляційному суді. Суд також не врахував, що відповідачем не було надано достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не враховано обставини справи та особу позивача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що підставою звернення ОСОБА_1 з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, стало пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 300 грн. 94 коп.
28 грудня 2021 року між ОСОБА_2 (клієнт) та адвокатом Соляником Д.П.(виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № б/н (далі - договір).
Згідно з пунктом 1 договору адвокат Соляник Д.П. прийняв на себе зобов'язання надати правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, який розглядається Шевченківським районним судом міста Києва.
28 грудня 2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, у якій погодили вартість послуг, зокрема вартість підготовки відзиву визначена в розмірі 1 500 грн.
Згідно акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 30 грудня 2021 року адвокатом надано клієнту послугу з підготовки відзиву на позовну заяву, яка прийнята і погоджена клієнтом. Оплата підтверджується квитанцією № 2792855 від 28 грудня 2021 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною 2 статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З матеріалів справи убачається, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги адвокатом Соляником Д.П. було підготовлено та подано відзив на позовну заяву (а.с.44-47).
Вартість вказаної послуги сторонами погоджена в сумі 1 500 грн.
У заяві від 4 січня 2022 року відповідач ОСОБА_2 просила суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, однак при ухваленні рішення судом було вирішено питання лише щодо розподілу судового збору, що і стало підставою для прийняття додаткового рішення.
Встановивши, що позов було задоволено частково, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 пропорційно до тієї частини вимог у задоволенні яких було відмовлено, а саме в розмірі 1 096 грн. 35 коп.
Посилання у апеляційній скарзі на відсутність доказів реальної оплати послуг є безпідставними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу
за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20).
Посилання у апеляційній скарзі на те, що підстав для прийняття додаткового рішення не було, оскільки судом було розподілено судові витрати і таке рішення набрало законної сили, є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку ухвалення додаткового рішення відхиляються колегією суддів, оскільки останнє ухвалено в спрощеному порядку без повідомлення учасників справи, як і основне судове рішення, що відповідає порядку, встановленому статтею 270 ЦПК України.
Твердження скаржника щодо неврахування судом обставини справи та особи позивача при визначенні розміру витрат на правничу допомогу є безпідставними, оскільки судом першої інстанції правомірно та справедливо здійснено розподіл судових витрат з урахуванням всіх обставин справи.
Ураховуючи встановлені судом обставини, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: