10 травня 2023 року м. Київ
Справа №752/29032/21
Провадження № 22-ц/824/6049/2023
Резолютивна частина постанови оголошена 10 травня 2023 року
Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Карпенка В.Р.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Акціонерне товариство «Сенс-Банк»,
треті особи Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року у справі позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс-Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» , який перейменований в Акціонерне товариство «СенсБанк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що 24 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис зареєстрований за номером 1144 про стягнення на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору від 03 березня 2008 року
№ 800003256.
03 листопада 2021 року приватним виконавцем Хоменко В. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 січня 2016 року № 1144, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку Дарницьким районним судом м. Києва у межах справи № 753/7400/20 визнано за ОСОБА_1 .
За твердженням позивача, ні відповідачем, ні приватним нотаріусом не надсилалась вимога про усунення порушень за кредитним договором, що призвело до порушення процедури вчинення напису, та, як наслідок, є безумовною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, нотаріусом не враховано судове рішення у справі № 826/20084/14, постановлене Київським апеляційним адміністративний судом 22 лютого 2017 року, яким визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться
у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині.
ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 січня 2016 року Приватним нотаріусом Чуловським В. А., зареєстрований
у реєстрі за № 1144 та стягнути на користь позивача з відповідача кошти, стягнуті внаслідок вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1
з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 січня 2016 року № 1144
у сумі 7 185,22 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суд ум. Києва від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року
позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 січня 2016року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Чуловським В.А., зареєстрований у реєстрі за номером 1144.
Стягнено з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 кошти, стягнені внаслідок вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 січня 2016 року № 1144 у сумі
7185,22 грн.
Стягнено з АТ «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі
1 816,00 грн.
Рішення суд умотивоване тим, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення позичальника.
Вирішуючи питання про повернення стягнутих з позивача за виконавчим написом грошових коштів у порядку його примусового виконання, суд зробив висновок що такі підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України у зв?язку із визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
25 січня 2023 року АТ «СенсБанк» подало до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 30грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки на час вчинення оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості за кредитним договором була безспірною. Банком нотаріусу були надані всі документи. Позивачем взагалі не спростовано розрахунок заборгованості та суму боргу за виконавчим написом
06 лютого 2023 року матеріали цивільної справи № 752/29032/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «СенсБанк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню разом із апеляційної скаргою надійшли до Київського апеляційного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 лютого 2023 року матеріали справи № 752/29032/21 разом із апеляційною скаргою передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «СенсБанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року у справі позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В. В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.
13 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - Джигурда А. Г. подала відзив,
у якому просить відмовити АТ «Сенс Банк» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 грудня 2022 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позиція відповідача ґрунтується на припущеннях, оскільки на підтвердження своєї позиції стороною відповідача не надано жодного доказу ані до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Джигурда А.Г заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідач АТ АТ «Сенс Банк», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Хоменко В.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлено, що 03 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «СенсБанк», та позивачем укладено кредитний договір № 800003256 за умовами якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання кредит, а позичальник приймає його на умовах, викладених
у договорі.
Кредитний договір від 03 березня 2008 року № 800003256 у нотаріальному порядку не посвідчено.
24 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. видано виконавчий напис за реєстровим номером 1144, згідно якого запропоновано стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору від 03 березня 2008 року № 800003256, боржником за яким є ОСОБА_1 . Сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом
56 066,23 дол. США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 13 832,92 дол. США.
03 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Хоменко В. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 січня 2016 року № 1144 та винесено ряд постанов у рамках примусового виконання, зокрема від 03 листопада 2021 року про арешт коштів боржника, від 03 січня 2021 року про арешт майна боржника.
З карткового рахунку позивача було утримано грошову суму в розмірі
7 185,22 грн., як кошти, направлені на погашення заборгованості, що вбачається із долученої до позову виписки по картковому рахунку.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Як на підставу для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначав, що не отримував попередню вимогу про усунення порушень виниклих за кредитним договором, який, зокрема, не був посвідчений
у нотаріальному порядку, що свідчить про те, що зазначена сума заборгованості не може вважатись безспірною.
Щодо аргументів про неотримання вимоги про усунення порушень
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків
у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх
у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі статтею 89 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він
є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем,
і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити
в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними в постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та
в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
На спростування зазначеного представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення позичальника
За таких обставин Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо аргументів позивача про недотримання порядку нотаріального посвідчення кредитного договору
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться
у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого
2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від
26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;
в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу»,
п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості
з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення
з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності
10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі
№ 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом
24 січня 2016 року, тобто до набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
А відтак аргументи позивача щодо порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій у зв?язку з недотримання порядку нотаріального посвідчення кредитного договору є безпідставними.
Щодо стягнення коштів
Звертаючись д суду з позовом, ОСОБА_1 також просив стягнути з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «СенсБанк», на свою користь кошти, стягнуті внаслідок вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1
з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 січня 2016 року № 1144
у сумі 7 185,22 грн.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений
у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від
23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року
у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.
Оскільки за обставин цієї справи виконавчий напис нотаріуса, за яким стягнуто з позивача на користь відповідача кошти у сумі 7 185,22 грн, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, стягнені на його підставі грошові кошти підлягають поверненню позивачу в порядку статті 1212 ЦК України, оскільки підстава за якою вони були стягненні з позивача відпала.
За таких обставин Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині заявленого позову.
Аргументи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу АТ «СенсБанк» без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 30 грудня 2022 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна