Справа №757/8230/13-ц Головуючий в суді І інстанції Бусик О.Л.
Провадження № 22-ц/824/2989/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
11 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Шевчук А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової Віталіни Володимирівни про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 07 червня 2021 року,
У січні 2022 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, яка мотивована тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва по цивільній справі № 757/8230/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до нього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Скаржник зазначає, що вказаний виконавчий лист уже неодноразово пред'являвся до виконання, а востаннє, постановою приватного виконавця від 25 вересня 2018 року його було повернуто стягувачу.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 07 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа поза строками, встановленими законом про звернення його до виконання, який також видано всупереч ч. 5 ст. 431 ЦПК України (лише один виконавчий лист, а не щодо окремо щодо кожного боржника), його зміст не відповідає змісту судового рішення, на підставі якого його було видано, а також приватним виконавцем порушено порядок звернення стягнення на майно боржника, крім того, його не було повідомлено про вказані виконавчі дії, про які йому стало відомо лише 19 січня 2022 року, а тому просив суд:
визнати незаконним дії приватного виконавця та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 07 червня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В.; визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 11 листопада 2021 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В.; визнати протиправною та скасувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 13 грудня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В.; визнати незаконними та зупинити дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. щодо реалізації нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , що належить йому та перебуває в іпотеці за договором про надання споживчого кредиту № 11134251000 від 28 березня 2007 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що місцевим судом не враховано, що згідно виконавчого листа стягнення відбувається за договором про надання споживчого кредиту №11134251000 від 28.03.2007 року, отже будь-які дії з приватного виконавця з реалізації нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ), що належить фізичній особі ( ОСОБА_1 ) та перебуває в іпотеці за договором про надання споживчого кредиту №11134251000 від 28.03.2007 року є протиправними та такими що суперечать абзацу другому пункту 5 пр.2 розділу VI "Прикінцевих положень Закону України "Про іпотеку", Наказ N 2343/5 Про деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану.
Вказує на процесуальні порушення судом першої інстанції, а саме те, що судом взагалі не досліджувався факт зміни Стягувачів (правонаступництва).
Вважає, що приватний виконавець повинна була відмовити у відкритті виконавчого провадження, а судом першої інстанції не було взято до уваги невідповідність виконавчого листа вимогам ст. 431 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав підтверджень порушення процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» при прийнятті оскаржуваних рішень приватним виконавцем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 21 травня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбачем І.С. у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 виконавчий лист № 757/8230/13, виданий 17 березня 2014 року Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11134251000 від 28 березня 2007 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30 квітня 2009 року, в розмірі 1 593 198,89 грн та 3 441,00 грн витрат, понесених на оплату судового збору, повернуто стягувачу. Знято арешт з коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання.
04 червня 2021 року представник стягувача повторно звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В., якою 07 червня 2021 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_2).
Також, встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. від 08 червня 2021 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
Постановою приватного виконавця від 07 вересня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунках, відкритих у банківських установах згідно з переліком, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття вказаної постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
11 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою В.В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, прийнято постанову, якою описано та накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (заборонено відчужувати), а постановою від 13 грудня 2021 року призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі в указаному виконавчому провадженні - суб'єкта господарювання ТОВ «Спецюст», який повинен надати письмовий висновок вартості арештованого майна.
Відповідно до ч.5 ст.26 закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік дій, які має право вчиняти виконавець під час здійснення виконавчого провадження.
За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років,крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган,які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
На підставі викладеного, перевіривши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи, що виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу, а останнє повернення датоване 21 травня 2021 року, що свідчить про переривання трирічного строку пред'явлення виконавчого документа, після чого виконавчий лист пред'явлено до виконання 04 червня 2021 року, тобто в межах передбаченого законом строку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність скаржником порушень приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною строків відкриття виконавчого провадження, порядку звернення стягнення на майно боржника та вимог ст. ст. 56, 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять копій матеріалів виконавчого провадження, оцінюються колегією суддів критично, позаяк це не впливає на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем порушено порядок примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану, теж відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, з огляду на те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова В.В., не отримавши підтверджень про наміри банку визначати вартість арештованого майна за взаємною згодою з боржником, дотримавшись передбаченого ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденного строку з дня прийняття постанови про арешт майна боржника, протягом якого сторони виконавчого провадження можуть погодити вартість майна, прийняла постанову від 13 грудня 2021 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Спецюст» для проведення оцінки арештованого майна боржника, тобто правомірно прийняла оскаржувану постанову.
Посилання на інші порушення місцевим судом норм процесуального права теж відхиляються колегією суддів, оскільки ці доводи не впливають на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оскільки згідно ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: