Справа № 760/3523/23 Головуючий в суді І інстанції - Педенко А.М.
Провадження № 33/824/2229/2023 Головуючий - Олійник В.І.
01 травня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду
м. Києва від 27 березня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП України та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з постановою суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №437605, ОСОБА_2 28 січня 2023 року о 14 год. 32 хв., по вул. Миколи Голего, 8, в місті Києві, керував автомобілем марки «BMW 3351» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме - виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло.
Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 472984, 472689.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду, адвокат ОСОБА_1 - захисник ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Скаргу обґрунтовує тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту наголошувала на тому, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена у протоколі серії ААД №437605 від 28.01.2023 року, не відповідає диспозиції ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки фабула вказаного протоколу не містить жодних відомостей та даних, що ОСОБА_2 повторно протягом року вчинив будь-яке з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.130 КУпАП, як і не містить жодних відомостей про його притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, захист наголошував на тому, що ні ч.2 ні ч.1 ст.130 КУпАП, та жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом саме з ознаками сп'яніння.
Вказує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_2 здійснював керування транспортним засобом в день та час, який вказаний у протоколі, а тому сторона захисту вважає, що вказані обставини прямо вказують на неприпустимість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за
ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 в супереч вимогам статті ст.278 КУпАП не було вирішено питання про правильність складання відносно підзахисного протоколу про адміністративне правопорушення. Також, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим фактам, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №437605 від 28.01.2023 року, в силу допущених порушень під час його складання не міг бути визнаний судом як належний та допустимий доказ.
Також в ході розгляду справи, стороною захисту було заявлено письмове клопотання за вихідним №106-АМ/03/23 від 27.03.2023 року про повернення матеріалів справи до Управління патрульної поліції в м. Києві для належного оформлення. Проте, не зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про відмову у задоволені даного клопотання, не вказавши при цьому в оскаржуваній постанові підстав такої відмови.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту звертала увагу суду на те, що як вбачається із наявних в матеріалах справи відеозаписів із нагрудних камер працівників патрульної поліції, підставою для направлення ОСОБА_2 для проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я стало невстановлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, вичерпний перелік яких, наведений у п.4 Розділу 1 Інструкції 1452/735, а виявлення інформації про те, що відносно нього уже складався протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАІІ.
Окрім того, сторона захисту наголошувала на тому, що із наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_2 протягом усього часу спілкування із працівниками патрульної поліції поводив себе спокійно, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці його рук не тремтять (час відеозапису 28 хв. 50 сек.).
Також, захист вказував на те, що посилання інспектора патрульної поліції на те, що зіниці очей ОСОБА_2 не реагували на світло, є надуманим, необгрутованим та таким, що повністю спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції на місці подій, які викладенні а протоколі, не здійснювали перевірку реагування його зіниць на світло.
Зважаючи на вищевикладене, сторона захисту вказувала на те, що вказані вище обставини підтверджують той факт, що вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_2 про необхідність проходження медичного огляду на стан сп'яніння була незаконною та необгрунтованою, а тому у нього не виникло обов'язку його проходження, що виключає можливість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано вищевикладені обставини та факти, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_2 не був направлений у встановленому порядку на огляд на стан сп'яніння, що свідчить про відсутність в його діях об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, яка полягає у відмові від встановленого законом порядку огляду.
Проте, не зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно залишив поза увагою вказані вище обставини, що свідчить про помилковість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Також зазначав, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту зверталася увагу суду першої інстанції на те, що працівники поліції під час виконання своїх службових обов'язків порушили вказані вище вимоги інструкції №1026, оскільки примусово вимикали відео реєстратор, а також не зафіксували всі обставини події, зокрема: факту керування транспортним засобом та всього процесу спілкування.
Тому, з огляду на вищевикладені обставини, сторона захисту вказувала на недопустимості відео файлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вказані вище обставини до уваги не взяв, не надав їм належної правової оцінки та помилково послався на відеозаписи із нагрудних камер працівників патрульної поліції, як на доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вказує, що працівники патрульної поліції перед ввімкненням нагрудних відео реєстраторів не попередили ОСОБА_2 про застосування відносно нього такого превентивного заходу.
Також, сторона захисту наголошувала на тому, що наявний в матеріалах справи відеозапис не може бути визнаний судом, як належний та допустимий доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, який складений відносно нього, не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено заний відеозапис.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції, сторона захисту звертала увагу суду на те, що з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що під час складання відносно нього протоколу, йому як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не були роз'ясненні його права та обов'язки, в тому числі і права на захист.
Вказане підтверджує справжню ситуацію на місці події, зокрема факт того, що працівниками патрульної поліції не було роз'яснено ОСОБА_2 , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності його права та обов'язки, в тому числі і права на захист.
З вище викладеного вбачається, що працівниками поліції було грубо порушено приписи вищезазначених норм законодавства та положень Конституції України, що призвело до порушення права ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу.
Таким чином, сторона захисту вказувала на те, що порушення права ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, передбаченого ст.59 Конституції України, свідчить про недопустимість доказів, наявних у матеріалах справи №760/3523/23.
Згідно ч.2 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Проте, не зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, вказані вище обставини до уваги не взяв та не надав належної правової оцінки.
Зважаючи на усталену практику ЄСПЛ щодо зазначених порушень, сторона захисту вважає, що суд першої інстанції надаючи оцінку доводам сторони захисту, викладеним у клопотанні про закриття справи, за відсутності сторони обвинувачення, у разі прийняття рішення про визнання винуватим, свідчить про те, що суд неодмінно перебрав на себе обов'язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушенням вимоги безсторонності та є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що стороною захисту заявлялося усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою виклику та допиту співробітників патрульної поліції, які складали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 . Проте, не зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про відмову у задоволені даного клопотання, вказавши, що співробітники поліції на даний час не мають змоги внести будь-які виправлення до протоколу, тим самим підтвердив, що протокол відносно ОСОБА_2 , складений з порушеннями вимог ст.256 КУпАП та п.9 Розділу 2 Інструкції 1376.
Таким чином, вищевикладені обставини вказують на спрощений підхід до судового розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , та вказують на те, що суд перебрав на себе обов'язки щодо підтримання обвинувачення, що є порушенням вимоги безсторонності та є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Беручи до уваги вище наведе, в силу допущених порушень судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та працівниками поліції під час складання та оформлення матеріалів, а також беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, вважає. що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1
ст.130 КУпАП, не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах проадміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Як убачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції всебічно розглянув справу, об'єктивно оцінив добуті докази, з'ясував фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення і дав їм вірну оцінку.
Суддею враховано фактичні обставини справи та докази, які свідчать про те, що водій ОСОБА_2 28 січня 2023 року о 14 год. 32 хв., по вулиці Миколи Голего, 8, в місті Києві, керував автомобілем марки «BMW 3351» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло.
Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився, що зафіксовано на боді-камеру 472984, 472689.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
За п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1, 2 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вина ОСОБА_2 , в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №437605 від 28.01.2023 року, в якому викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення, від підпису ОСОБА_2 відмовився;
- розпискою ОСОБА_3 (написано нерозбірливо) про те, що він зобов'язується не передавати керування транспортним засобом марки «BMW 3351», реєстраційний номер НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_2 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_2 виявлені ознаки сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло;
- довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.02.2022 року вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Біляївського районного суду Одеської області (суддя Пендюра Л.О., справа №496/938/22, провадження №3/496/935/22 від 13.05.2022 року) щодо ОСОБА_2 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Зазначено, що враховуючи викладене, старший інспектор з о/д відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП капітан поліції Аліна Тлісова просить вчинене ОСОБА_2 28.01.2023 року близько 14 год. 32 хв. адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.130 КУпАП, розглядати за ч.2 ст.130 КУпАП. На підтвердження вказаного, до матеріалів справи долучено роздруковану з ЄДРСР постанову Біляївського районного суду Одеської області від 13 травня 2022 року.
- карткою обліку адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що 05.02.2022 року о 10:15, ОСОБА_2 , керував автомобілем Volkswagen Passat, (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) з явними ознаками наркотичного сп'янння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у закладі охорони зборов'я відмовився. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13 травня 2022 року накладено стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП.
- відеозаписом з боді камери, згідно якого ОСОБА_2 неодноразово відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога (зафіксований час на відео 14 год.30 хв., 14 год. 3 хв.).
Відповідно до окремих положень статті 266 КУпАП:
Особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Ставити під сумнів наведені вище докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фабула вказаного протоколу не містить жодних відомостей та даних, що ОСОБА_2 повторно протягом року вчинив будь-яке з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як і не містить жодних відомостей про його притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Внаслідок проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, старший інспектор з о/д відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП капітан поліції Аліна Тлісова просила вчинене ОСОБА_2 , 28.01.2023 року близько 14 год. 32 хв. адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.130 КУпАП, розглядати за ч.2 ст.130 КУпАП, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи роздруковану з ЄДРСР постанову Біляївського районного суду Одеської області від 13 травня 2022 року (а.с.5, 6).
Крім того, згідно інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 13 травня 2022 року громадянина ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. Вказана постанова опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень та знаходиться у вільному доступі.
Також, під час дослідження відеозапису боді камери, долученої до матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що поліцейським було роз'яснено ОСОБА_2 , чому відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбачена саме ч.2 ст.130 КУпАП. Вказаний факт ОСОБА_2 ніяк не оспорювався та не заперечувався.
Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначене ним порушення спростовується матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 cкладу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_2.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник