Провадження № 11-кп/824/1482/2023 Категорія: ч. 1 ст. 190 КК України
ЄУН: 756/5664/20 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
27 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020105020001033 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення цього правопорушення обвинуваченим,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9 захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_6
Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 24 серпня 2020 року, приблизно о 14.50 год. за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7Б, у гаражному кооперативі «Славутич», у об'єднаних гаражних боксах № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_11 », колишній працівник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вільного доступу здійснив крадіжку ноутбуку «Asus VivoBook 15 X542UN (X542UN-DM041T) Dark Grey» разом із зарядним пристроєм.
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, маючи вільний доступ до техніки, яка перебуває у власності ФОП « ОСОБА_11 », перебуваючи у приміщенні гаражного кооперативу «Славутич», де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, взяв зі столу ноутбук марки «Asus VivoBook 15 X542UN (X542UN-DM041T) Dark Grey» разом із зарядним пристроєм, що належить ФОП « ОСОБА_11 » та поклав його до своєї сумки чорного кольору, яка була на початку при ньому.
Виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення правопорушення до кінця, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 завдав ФОП « ОСОБА_11 » матеріального збитку на загальну суму 17324,18 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправданий за недоведеністю вчинення цього правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 .
Місцевим судом критично оцінені показання потерпілої ОСОБА_11 , які не узгоджуються ні з показаннями допитаних свідків, ні з письмовими доказами. Також суд дійшов висновку, що показаннями свідків сторони обвинувачення не підтверджено висунуте обвинувачення, водночас не спростовується версія обвинуваченого ОСОБА_6 про його непричетність до таємного викрадення чужого майна, відсутність на це умислу, як і не було беззаперечно доведено, що взагалі було предметом інкримінованої крадіжки. Водночас, суд дійшов висновку, що показання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_13 , що були надані суду під присягою, із можливістю всіма учасниками судового розгляду брати участь у її допиті, підтверджують показання обвинуваченого. Окрім того, як вказав суд, вказаний свідок допитувалася під час дізнання, та її показання очевидно з іншими зібраними доказами мали підтверджувати висунуте обвинувачення ОСОБА_6 . Від допиту цього свідка прокурор не відмовлявся, а надані нею показання суду не змінюють того, що вона є свідком саме сторони обвинувачення.
Окрім того, проаналізувавши письмові докази, суд дійшов висновку, що кожний доказ, як окремо, так і в сукупності, не підтверджують висунуте обвинувачення, не свідчать жодним чином про вчинення ОСОБА_6 таємного викрадення чужого майна.
Місцевим судом визнаний недопустимим доказом флеш носій та протокол огляду відеозапису з вказаного флеш носія, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній процесуальний документ щодо вилучення цього флеш носія або добровільної його видачі відповідною особою. Окрім того, суд зазначив, що вказаний флеш носій згадується за змістом протоколу огляду відеозапису, як отриманий від ОСОБА_15 , що визнаний свідком у цьому кримінальному провадженні, однак, останнім був здійснений монтаж цього відеозапису й наданий дізнанню певними відрізками, які й були досліджені у судовому засіданні. У постанові про визнання цього флеш носія речовим доказом дізнавач не зазначає, як цей речовий доказ був отриманий, чи наданий добровільно та ким .
Також судом зазначено, що зі скриншоту листування, наданого, можливо, потерпілою ОСОБА_11 або свідком сторони обвинувачення ОСОБА_15 неможливо достеменно встановити між ким та коли велось це листування, на зображенні знизу міститься дата 9 вересня 2020 року із початком листування, що підтверджує показання обвинуваченого про те, що його звинуватили у крадіжці приблизно через 2 тижня після його звільнення. За змістом цієї частини листування, наданої суду у вигляді скриншота, не вбачається жодних розмов щодо викрадення майна, суперечок, визнання або заперечення цього факту обвинуваченим тощо.
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про визнаня обвинуваченого ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні 24 серпня 2020 року таємного викрадення чужого майна (крадіжка), а саме ноутбука «Asus VivoBook 15 X542UN (X542UN-DM041T) Dark Grey» разом із зарядним пристроєм, оскільки не доведено, що це кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 .
Цим же вироком вирішено питання судових витрат, речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (один) місяць арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що при ухваленні виправдувального вироку судом взято до уваги показання обвинуваченого, показання свідка сторони захисту, водночас, показання потерпілої та свідків оцінено критично, визнано їх суперечливими та відкинуто докази сторони обвинувачення, зокрема, наданий відеозапис обставин вчинення кримінального правопорушення та протокол його огляду та інші письмові докази. На думку прокурора, судом першої інстанції необґрунтовано висловлена позиція щодо критичності оцінки показів потерпілої та свідків сторони обвинувачення.
Окрім того, прокурор зазначає, що у ході перегляду за участю потерпілої ОСОБА_11 відеозапису, на якому зафіксована подія вчиненого кримінального правопорушення, остання чітко вказувала на те, що саме ОСОБА_6 узяв її ноутбук зі столу, на якому він був розташований, та переніс спочатку до свого робочого місця, а потім виніс з офісу. Також впевнено зазначала, що це саме її ноутбук, який вона впізнає за зовнішніми ознаками. Показання потерпілої підтверджуються показаннями допитаного у ході судового засідання у якості свідка чоловіка потерпілої, ОСОБА_15 , який надав аналогічні покази, що й ОСОБА_11 , а також пояснив, що після крадіжки ноутбука він писав у месенджері ОСОБА_6 та просив повернути ноутбук, а ОСОБА_6 спочатку не заперечував, а потім перестав виходити на зв'язок, тому й було прийнято рішення звернутись у поліцію. Окремо прокурор звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_11 та її чоловік - ОСОБА_15 суду повідомляли, що ОСОБА_6 намагався вимкнути камери внутрішнього відеонагляду шляхом від'єднання проводів, однак, вони все одно продовжили працювати та зафіксували подію крадіжки, завдяки чому їм вдалося встановити, хто саме викрав ноутбук. Однак, на вищезазначені докази суд першої інстанції належної уваги не звернув та не вказав, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Прокурор наголошує, що в основу вироку суд поклав покази ОСОБА_6 та свідка сторони захисту ОСОБА_13 , яку органом досудового розслідування встановлено та допитано завдяки поясненням ОСОБА_6 , озвученим лише наприкінці досудового розслідування. Версія подій стороною захисту була озвучена лише через тривалий час, вже наприкінці досудового розслідування, та пізніше, у ході судового розгляду. Наведене сторона обвинувачення оцінює лише як спосіб захисту обвинуваченого, згідно з яким озвучується версія подій, прилаштована до вже встановлених слідством обставин, та яка має мету уникнути від законного та справедливого покарання. Судом не враховано, що свідок ОСОБА_13 також не змогла суду пояснити, коли саме віддавала для ремонту ноутбуки, не вказала, які їх моделі, зовнішні та технічні характеристики. У ході досудового розслідування не могла чітко зазначити, що один з належних їй ноутбуків, який повинен був відремонтувати ОСОБА_6 , знаходиться в офісі ОСОБА_11 на відеозаписі, однак у ході перегляду вказаних записів чітко впізнала начебто свій ноутбук. Такі покази свідка дуже «зручні» для сторони захисту.
Також прокурор вказує, що судом першої інстанції невірно надана оцінка поясненням дізнавача ВД Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_17 , якого викликано для надання пояснень за клопотанням сторони обвинувачення після допиту свідка ОСОБА_13 , оскільки дізнавач ОСОБА_17 акцентувала увагу на тому, що при демонстрації відеозапису ОСОБА_13 не змогла впевнено стверджувати, що ноутбук на відео належить їй. Окрім того, в додаток до протоколу допиту надала фото ноутбука, з якого не можна ідентифікувати його марку та модель. Будь-яких тверджень з боку дізнавача про те, що «на її думку мети на викрадення ноутбуку у ОСОБА_6 не було», у суді не озвучувалося. Відсутність таких пояснень підтверджено й при вивченні протоколів та прослуховування аудіозаписів судових засідань, тому залишається не зрозумілим, як суд дійшов таких висновків.
Окрім того, судом першої інстанції визнано недопустимим доказом флеш носій із відеозаписами з камер відеоспостереження разом із протоколом огляду відеозаписів у зв'язку з тим, що у матеріалах кримінальної справи суду відсутній процесуальний документ щодо вилучення цього флеш носія або добровільної його видачі відповідною особою. У рішенні також зазначається, що відеозапис був змонтований свідком ОСОБА_15 , на власний погляд, оскільки є відрізками записів з різних камер та у порушення ч. З ст. 99 КПК України не є оригіналом відеозапису. На переконання прокурора, такі висновки суду є невірними, оскільки зазначений доказ долучено до матеріалів кримінального провадження на підставі заяви свідка ОСОБА_15 та у подальшому дізнавачем прийнято рішення про визнання вказаного флеш носія з відеозаписами речовим доказом у кримінальному провадженні у формі відповідної постанови. При цьому, як зазначає прокурор, доводи щодо відсутності безперервного запису подій є надуманими, оскільки відеозаписи зроблені з різних камер відеоспостереження.
Окремо прокурор вказує, що у ході судового розгляду заява свідка ОСОБА_15 не долучалась до матеріалів судової справи, оскільки вказаний документ не є доказом вини обвинуваченого, а є лише підтвердженням походження доказу, отриманого в ході досудового розслідування. Окрім того, стороною захисту не ставилося під сумнів питання способу отримання зазначеного флеш носія у ході досудового розслідування, у зв'язку з чим доцільності долучення вказаної заяви не було. На переконання прокурора, долучений слідчим до матеріалів провадження в якості речового доказу вказаний флеш носій з відеозаписом обставин подій був виготовлений свідком ОСОБА_15 у зв'язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп'ютері в електронному вигляді (у вигляді файлів).
Прокурор вважає, що судом вибірково надано оцінку доказам при розгляді справи по суті, неналежно оцінено докази сторони обвинувачення у їх сукупності, при цьому надано перевагу одним доказам та безпідставно відхилено інші, а докази, надані суду стороною обвинувачення та безпосередньо досліджені у ході судового розгляду, є належними, допустимими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст.185 КК України.
На апеляційну скаргу прокурора захисником подані заперечення, в яких захисник просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін. При цьому захисник посилається на те, що прокурор в апеляційній скарзі не навів, які саме норми матеріального або процесуального права порушені судом. На переконання захисника, прокуратурою не наведено жодного аргументу та не надано жодного доказу, які б спростували те, що все обвинувачення ґрунтувалось лише на припущення потерпілої, що ноутбук, яким, нібито, заволодів ОСОБА_6 , належав не їй, а її чоловіку, як і те, що свою господарську діяльність фактично здійснював також чоловік потерпілої, на балансі яких не було виявлено ноутбуку, викрадення кого інкримінувалось ОСОБА_6 .
Також захисник наголошує, що жодний допитаний під час судового розгляду свідок не був очевидцем інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Свідки дізнались інформацію зі слів потерпілої особи. Факт крадіжки ноутбука не підтверджений жодними показаннями свідків.
Окремо захисник звертає увагу на те, що показання потерпілої та свідків не збігаються між собою.
Окрім того захисник зазначає про те, що надане потерпілою особою відео на флеш носії не було оригіналом, а було змонтовано ОСОБА_15 з різних камер нагляду, містить певні відрізки відеозаписів, які і були досліджені в судовому засіданні. Матеріали справи не містять процесуального документу щодо вилучення флеш носія або добровільно його видачі відповідною особою, а тому, захисник переконаний, вказаний доказ обґрунтовано визнаний судом недопустимим.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не надано будь-яких достовірних доказів про те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. При цьому захисник вважає, що, здійснюючи тиск на ОСОБА_6 , аби він взяв на себе вину та уклав угоду з прокурором, обвинувачений відмовився, бо є невинуватим, а потерпілою вигадане звинувачення, щоб не платити заробітну плату обвинуваченому, заборгованість по якій сягнула понад 300000 грн.
Потерпіла, належним чином повідомлена про день та час апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явилась, будь-яких заяв та клопотань не подавала.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, які вважали можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілої, з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів доходить висновку про проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та представника потерпілого на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
При цьому обов'язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Водночас ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто, у даному кримінальному провадженні поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, які є важливими для правової кваліфікації діяння, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред'явленому обвинуваченні.
Обов'язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, які встановлені під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
Положеннями ст.22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з вимогами ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження дотримався наведених вимог закону, висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та виправдання його за обставин, встановлених судом та викладених в оскаржуваному вироку, підтверджуються доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені, детально викладені судом у вироку.
Так, за змістом показань обвинуваченого ОСОБА_6 , наданих останнім в судовому засіданні 27 травня 2021 року та зафіксованих на технічному носії, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину він не визнав та показав, що влітку у липні 2020 року йому ОСОБА_13 віддала на ремонт ноутбук. Якщо не помиляється, 24 серпня 2020 року він вийшов на роботу, займався своїми справами - ремонтом смарт-годинників, а десь в обід поклав ноутбук ОСОБА_13 до себе в сумку, потім пішов до дому. 24 серпня 2020 року він прийшов в офіс без ноутбука, бо ноутбук був в офісі. На той день він вже офіційно не працював. В офісі займався ремонтом дитячих смарт-годинників. Офіційно він давно не працював на ФОП ОСОБА_11 , з осені 2019 року, проте продовжував там працювати неофіційно. Правил будь-яких щодо оргтехніки не було, можна було приносити і свою техніку, яку можна було ремонтувати в офісі. Всі бачили, що він ремонтував не тільки смарт-годинники, а й свої речі. Ніхто нічого з цього приводу йому не говорив та не забороняв. Він взяв на ремонт ноутбук Asus чи Acer, вже не пам'ятає. Ноутбук він не крав. Він забрав ноутбук, який йому принесли на ремонт, а подумали, що він викрав належний потерпілій ноутбук. 25 серпня він попросив напарника вийти раніше на роботу зранку на 10 год., але напарник проспав, прийшов пізніше. Він ( ОСОБА_6 ) прийшов на роботу пізніше, близько 11:00 год. В вайбері виник конфлікт тому, що вони тепер повинні відписуватись у вайбері, хто коли прийшов, коли пішов. Він прийшов на роботу, забрав свої речі і більше не приходив. З ним хотіла зв'язатись потерпіла, писала в вайбері, питала за ноутбук, він не пам'ятає, що писав їй. У тієї людини, якій він ремонтував ноутбук, наче, були документи. З ОСОБА_11 працював з 2018 року, працював офіційно, потім його звільнили, і він продовжив працювати неофіційно, загалом його декілька разів звільняли за час роботи у цьому офісі, щоб не сплачувати податки, але він продовжував працювати. Він ремонтував дитячі смарт-годинники, міг і свою техніку ремонтувати. Власники давали йому і свою техніку ремонтувати, макбук давали ремонтувати. Ноутбука у нього не було робочого. У нього були суперечки про зарплату і самої роботи. Заборгованість за його зарплату становить близько 200000 грн., на що потерпіла лише погрожувала його звільнити. Камери в офісі є. У той день була на роботі ОСОБА_23 , з якою він працював цілий день, але їй він нічого не повідомляв за ноутбук, який був у нього більше місяця на ремонті. ОСОБА_11 приходила в офіс, але рідко, близько двох разів на тиждень, але він не знає, чи бачила вона той ноутбук, який він ремонтував. Ноутбук вона носила з собою, йому ноутбук для роботи був не обов'язковий. Ноутбук відремонтувати не зміг, тому забрав його з офісу, щоб повернути. ОСОБА_11 йому свій ноутбук не передавала та 24 серпня з нею розмов не мав. Заробітну плату востаннє він отримував десь у червні, отримав близько трьох тисяч гривень, платили особисто, ОСОБА_23 приймала грошові кошти. Для ремонту техніки оформлявся договір. 24 серпня 2020 року він не пам'ятає, чи були договори. ОСОБА_23 вела ці реєстри договорів. На його робочому столі був простий ноутбук в робочому стані, темно сірого кольору, діагональ екрану 19 дюймів, здається. Він не працював на ноутбуці потерпілої. Йому не виплачували зарплату і, мабуть, таким чином вирішили покарати. Він писав власникам у вайбер, щоб виплатили зарплату. Всю переписку не пам'ятає, що йому писали про крадіжку, йому було не цікаво, бо він нічого не робив.
ОСОБА_13 він повернув ноутбук 24 серпня 2020 року, ноутбук Asus чи Acer, який забрав з офісу. Конфлікт з ОСОБА_11 був 25 серпня, оскільки ставили йому додаткові умови праці. Заборгованість у двісті тисяч виникла за весь час роботи у цьому офісі. Після 25 серпня написав у вайбер один раз, не пам'ятає, що йому відповіли. Надії на те, що йому повернуть зарплату у нього вже не було. Переписка з приводу крадіжки між ними була, приблизно через 2 тижня, точно не пам'ятає в який день.
Показання з приводу обставин подій ОСОБА_6 підтвердив і під час апеляційного розгляду.
Під час судового розгляду судом першої інстанції досліджені у повному обсязі надані сторонами докази.
Прокурор, як на докази винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому діянь, послався на показання потерпілої, свідків, письмові та речові докази у справі, що було відображено прокурором і в апеляційній скарзі.
З показань потерпілої ОСОБА_11 в судовому засіданні 25 травня 2021 року вбачається, що ОСОБА_6 працював у них офіційно з 2018 року, потім вони у 2019 році його звільнили, бо він собі знайшов кращу роботу. Інколи він приходив і допомагав по сервісу. Ноутбук, який був в офісі, був куплений в Розетці, є про це чек, є свідки, які його привозили в офіс. Той ноутбук, який ремонтував у цей же час ОСОБА_6 , був іншим. Вона купувала ноутбук спочатку для себе, а потім вирішила залишити для користування співробітникам. Інколи ОСОБА_6 підключав до нього смарт-годинники. Ноутбук лежав на окремому столику з вільним доступом до нього. З січня до серпня майже ніхто не працював. У ОСОБА_6 не було фіксованого графіку, звідки взялась така заборгованість перед ним по зарплаті, вона не знає. Відсутність ноутбука помітила, коли приїхала в офіс. ОСОБА_6 мав доступ до камер, він їх відключив, але вони писали на жорсткий диск, відкрили записи з камер і побачили, як він взяв цей ноутбук. Надалі вона писала і дзвонила ОСОБА_6 , він відповідав, що поверне у понеділок, але вони йому не повірили та написали заяву в поліцію. 24 серпня офіційно мало працювати два працівника, інші виходили, як підприємці, нічого не було оформлено. 24 серпня працювала ОСОБА_23 ОСОБА_6 іноді приходив на роботу, допомагав їхньому співробітнику, вона не забороняла йому приходити. До 24 серпня був на роботі за тиждень. ОСОБА_6 ремонтував свої прилади, але, щоб він ремонтував ноутбуки, про це не знала. Вона не передавала йому ноутбук для роботи, вона не ставила свій ноутбук на баланс, ноутбук був її, договори про матеріальну відповідальність також не укладались. Її робоче місце було в загальній кімнаті. Також вона привозила в офіс свій ноутбук Apple, ноутбук Asus був в офісі, стояв на столі. Є відеозапис, як ОСОБА_6 взяв ноутбук зі столу та поклав його в свою сумку. Вона виявила крадіжку одразу, але спочатку вирішила попитати, а потім глянути камери. У менеджера був ще один ноутбук. Договори про гарантійний ремонт з клієнтами укладалися в електронному вигляді. Підписів ОСОБА_6 як майстра не було. Договори, які укладались з 1 до 24 серпня слідчому не надсилала. Акти прийому на гарантійне обслуговування техніки від клієнтів надсилали електронною поштою. Вони (вона та її чоловік ОСОБА_15 ) не надавали слідчому повний відеозапис, а надали лише відрізки, що посвідчують факт крадіжки. Не знає, чи є в наявності договори та відеозаписи за серпень 2020 року. Заробітна плата у ОСОБА_6 не була фіксованою. Оплачувався йому підробіток, сплачувала йому грошові кошти на свій розсуд. Конфлікту з ОСОБА_6 25 серпня у неї не було, вона лише писала йому про умову бути на роботі о 10-ій ранку.
За змістом показань свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні 5 жовтня 2021 року їй відомо про крадіжку ноутбуку колишнім співробітником ОСОБА_6 від ОСОБА_11 . Їй невідомі обставини вчиненої крадіжки. Це було на День незалежності. У той день вона приїхала на роботу приблизно о 10.30 год. У той день на роботі вона мала бути одна через свято. Коли прийшла на роботу, зайшла до офісу, то побачила, що біля дверей сидів ОСОБА_6 . Вона здивувалась, чого він прийшов, але ОСОБА_6 їй повідомив, що прийшов на роботу. Надалі він сів за своє робоче місце, потім вона пішла на обід, її не було приблизно 30-40 хвилин. Після обіду, коли вона повернулась, то ОСОБА_6 взяв рюкзак та пішов. У принципі вся техніка тоді була на місці, коли він пішов, але вона не слідкувала за речами, не звертала увагу. Не було заборон приходити зі своєю технікою в офіс. Вона не знає, хто саме і що приносив. Потерпіла також забезпечувала технікою, але як виглядав її ноутбук, вона не пам'ятає. ОСОБА_6 - майстер, ремонтував дитячі смарт-годинники, у своїй роботі використовував ноутбук. Ноутбук міг бути за його робочим місцем, або за іншим столом. Чи була це модель ноутбука Asus, який був у потерпілої, то вона цього не пам'ятає. Особисто не бачила, як викрали ноутбук. Можливо, це було десь у проміжок часу з 10:30 до 14:00. До ОСОБА_6 вона також зверталась з проханням ремонту техніки, він ремонтував їй ноутбук і у керівництва вона на це дозвіл не питала. Тоді він щось зробив і взяв гроші, і це було задовго до цих подій. ОСОБА_6 востаннє бачила 24 серпня, і не знає, чи отримав він зарплату. Зазвичай, отримують зарплату до 5-го числа кожного місяця. Коли вона прийшла на роботу до цього офісу, то ноутбуками були всі забезпечені. Один раз була купівля нового ноутбука, десь у 2020 році, якого віддали майстрам для роботи, але кому саме, вона не знає. У потерпілої є свій кабінет. Коли потерпіла приходить на роботу, то вона, зазвичай, працює в кабінеті або за столом поряд з нею з ноутбуком, обговорюючи робочі питання. Потерпіла працює за вільним графіком. Чи знаходився тоді за робочим столом потерпілої ноутбук, вона не пам'ятає. Хто виявив зникнення ноутбука, також не знає, їй про це лише сказала ОСОБА_11 через декілька днів, але коли саме, вона не пам'ятає. ОСОБА_11 їй повідомила, що вони подивились по камерам, і ноутбук вкрав ОСОБА_6 , так їй повідомили. Знає, що ОСОБА_6 використовував у роботі ноутбук ОСОБА_11 . Іноді цей ноутбук стояв на його столі, якщо він йому заважав, то міг покласти ноутбук на інший стіл, але вона за такими речами не слідкувала. Що саме робив ОСОБА_6 , вона не пам'ятає, тоді комп'ютера на його столі не бачила, але вони працюють у різних відділах. Вона давно не бачила потерпілу з ноутбуком. Робоче місце потерпілої не змінилось. Вчора там був ноутбук, зараз стоїть модель НР. Вона його поставила після того, як звільнився співробітник, але до цього був інший ноутбук, але який саме, вона не пам'ятає. Коли того дня ОСОБА_6 пішов з офісу, то вона не бачила, щоб він брав з собою ноутбук, бачила лише рюкзак.
Допитаний в судовому засіданні 5 жовтня 2021 року свідок ОСОБА_15 показав, що обвинувачений вкрав ноутбук, ноутбук лежав на столі і його не стало. Перед цим обвинувачений відімкнув проводи з роутера. Він ( ОСОБА_11 ) побачив крадіжку на камерах. Потім він з дружиною писали ОСОБА_6 , щоб повернув ноутбук, на що ОСОБА_6 відповідав, що поверне, але надалі на дзвінки не відповідав. Ноутбук належав дружині. Модель точно не пам'ятає, бо минуло більше року, здається Asus. Начебто, у потерпілої є Apple і цей ноутбук, яким користувався ОСОБА_6 . Ноутбук купила дружина. Ноутбук завжди був в офісі. Офіс належить йому, але дружина ОСОБА_11 також є фізичною особою-підприємцем. Він знав, що ОСОБА_6 офіційно у них не працював, не виконував роботу для офісу та просто приходив до офісу ремонтувати свої речі та передавати досвід їхньому майстру. Він не знає, що саме ремонтував ОСОБА_6 , ремонтував також годинники, у них була усна домовленість, щоб він просто приходив до офісу та передавав досвід новому майстру. Стіл, за яким працював ОСОБА_6 , досі стоїть на місці, речі ОСОБА_6 прибрав зі столу. Ноутбук перед пропажею також був у людини, яка писала програму, - ОСОБА_40 . ОСОБА_40 просто приходив і писав програму на цьому ноутбуці за окремим столом. Після того, як ОСОБА_40 залишив ноутбук, його з іншого стола брав ОСОБА_6 . У день зникнення ноутбука було багато людей в офісі, це бачило багато людей. Він оглядав відео, яке надав слідчому. Ноутбук був сріблястого кольору, був новим і на гарантії.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 28 жовтня 2021 року свідка ОСОБА_13 . ОСОБА_42 вона знає давно. Він неодноразово їй ремонтував різні ноутбуки. Слідчому вона надавала копії, оскільки кажуть, що то не її ноутбук. У той період, влітку, вона ОСОБА_6 надавала свій ноутбук на ремонт. Слідча їй надавала відео, і вона ( ОСОБА_13 ) впізнала свій ноутбук. ОСОБА_6 вона віддавала взимку на ремонт ноутбук марки Делл, потім навесні 2020 року був ноутбук Asus один і другий. Вона скидала слідчому фото коробки. Ноутбуки були золотого і темно-сірого кольорів. На початку літа вона віддала один ноутбук на ремонт, десь на початку липня віддала другий ноутбук на ремонт та наприкінці літа забрала його. Ці три ноутбуки ОСОБА_6 їй ремонтував. Ноутбук Samsung віддавала на ремонт взимку разом з ноутбуком марки Делл . Це були її ноутбуки, у неї родина ФОП, мають різний вид діяльності і ноутбук не один в сім'ї. До ОСОБА_6 з приводу ремонту ноутбуків часто зверталась. Не пам'ятає, яка була діагональ у ноутбуків Asus та Samsung. Під час допиту у слідчого їй задавали питання щодо кольору, заставки на екрані, зарядного пристрою, і коли вона подивилась відео, то впізнала свій ноутбук. Вона може показати фото. Вона надавала слідчому фотографії ноутбуків, роздруковані фото та фото коробок, які залишились від ноутбуку Asus, документів на них не надавала. Ноутбук Asus був темно-сірого кольору, який вона придбала за готівку. При відкритті програми була синя заставка, зарядний пристрій до нього був - квадратний блочок і замочок на ліпучках. Коли дивилась відео у слідчого, то бачила і зарядку з наліпками. Це був один з перших її ноутбуків. Знала, що ОСОБА_6 близько двох років працював в офісі, куди вона його один раз підвозила, ремонтував також годинники. У слідчого була на допиті, фото приносила до допиту.
Після наданого прокурором свідку фотознімка ноутбука ОСОБА_13 вказала, що це саме її ноутбук, що ці фото вона скидала слідчому. Фотографії ноутбуків скидала слідчому по вайберу, фотографій було багато. Вказаний ноутбук сильно виснув, віддала на ремонт ОСОБА_6 , потім забрала у нього, трохи попрацював і вона його продала.
Під час перегляду відеозапису в судовому засіданні свідок вказала, що на відео її ноутбук, що бачить, як переливається кришка, тому впізнає свій ноутбук за цими ознаками.
В судовому засіданні 25 листопада 2021 року свідок ОСОБА_17 - дізнавач ВД Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_17 показала, що дізнання з самого спочатку вона не проводила, але надалі була включена в групу дізнавачів. Після повідомлення про підозру ОСОБА_6 останній повідомив про свідка ОСОБА_13 , якій він ремонтував ноутбук, але будь-які контактні дані не повідомили. Після допиту ОСОБА_6 вона телефонувала захиснику, який їй повідомив номер телефону свідка. Під час дізнання вона допитувала в якості свідка ОСОБА_13 , яка їй повідомила, що знає давно ОСОБА_6 , віддавала йому 2 ноутбуки для ремонту: один - задовго до цього, а Asus був у ОСОБА_6 на ремонті якраз під час цієї крадіжки. Вона ( ОСОБА_17 ) під час допиту показувала свідку відрізок відео, де був зображений ноутбук, на що ОСОБА_13 сказала, що всі ноутбуки Asus дуже схожі між собою, конкретно про якісь особливості ноутбуку вона не повідомила, сказала, що ноутбук у неї старий, але сказала, що він схожий на її, але стверджувати, що це точно її, не може із-за схожості ноутбуків. Це було лише зі слів ОСОБА_13 . Також ОСОБА_13 надала їй фотозображення ноутбуку, яке було долучено до матеріалів справи. На фотознімку ноутбук був у складеному виді, особливостей на ньому не було. Під час допиту або проведення дізнання свідок ОСОБА_13 не надавала будь-які документи, а повідомила, що буде шукати документи, що ноутбук старий і, скоріше, документів немає. Перед тим, як показати відео ОСОБА_13 , остання повідомила, що зовнішня сторона її ноутбуку відблискує, коли на неї потрапляє світло, про заставку сказала, що ОСОБА_6 неодноразово ремонтував ноутбук, намагався відновити, а тому там була стандартна заставка, що радив продати цей ноутбук або здати на запчастини. ОСОБА_13 повідомила, що на всі сто відсотків стверджувати не може, але припускає, що на відеозаписі зображений саме її ноутбук. ОСОБА_13 надавали їй фотознімки. У протоколі допиту цього свідка вказувала про долучення нею фотографій ноутбука. Коли вона ( ОСОБА_17 ) передивлялась матеріали дізнання, там були надані потерпілими документи, що у них був такий ноутбук. Також був допитаний інший свідок, який не є зацікавленим, він просто винаймає місце у потерпілої, але працює сам на себе, то він вказав про те, що він безпосередньо сам користувався даним ноутбуком тому, що там, якщо вона не помиляється, була вбудована програма для відкриття дверей. Цей свідок вказав, що дійсно той ноутбук належить потерпілій. Вона зі слів потерпілої зробила висновок про те, що це був ноутбук потерпілої. Потерпілі теж несуть кримінальну відповідальність. Потерпіла під час допиту вказувала, що співробітникам не було дозволено приносити свою техніку. Чим це було встановлено, їй ( ОСОБА_17 ) невідомо. Перегляд відеозапису, проводила не вона, а її колега. Їй невідомо, хто надавав відео. ОСОБА_11 визнали потерпілою тому, що вона була фізичною особою-підприємцем. Вона не вбачала підстав та актуальності для проведення обшуку у потерпілої, яка попереджається про кримінальну відповідальність при подачі заяви. Так як ОСОБА_6 не визнає свою вину, тому як такої мети злочину у нього не було. Для встановлення місця знаходження ноутбуку, її колегою було проведено обшук у ОСОБА_6 , ноутбук не знайшли.
За змістом показань свідка ОСОБА_49 , допитаного в судовому засіданні 26 липня 2022 року, події відбулись давно, тоді працював в офісі, відомо, що вкрали ноутбук,. У нього було робоче місце в офісі на вул. Затишній. Він не знає, хто тоді та який ноутбук використовував, не пам'ятає марки ноутбука, який викрали. Йому важко відповісти на питання, чи всі співробітники користувались своїми ноутбуками. Безпосередньо крадіжки він не бачив, про крадіжку дізнався від потерпілого. Скільки пропрацював з ОСОБА_6 , сказати не може. Тоді всі використовували ноутбуки, ніхто нічого не оформляв. Він не може повідомити, про який взагалі ноутбук йде мова, описати його також не може. Тоді в офісі було близько 5 ноутбуків. Він не знає, кому вони належали. Були й випадки, коли співробітники приходили зі своїми ноутбуками. ОСОБА_6 ремонтував комп'ютери, ноутбуки. Як саме ОСОБА_6 працював, повідомити не може. Офіс на ніч закривався, протягом дня вхід був по відбитку пальця. Хто саме повідомив про крадіжку - чоловік чи жінка ОСОБА_11 , повідомити не може, не пам'ятає.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що свідок ОСОБА_50 у судові засідання не з'явився, у зв'язку з чим судові засідання відкладались неодноразово, починаючи з 25 листопада 2021 року. Судом приймались заходи відповідно до вимог КПК України для виклику свідка в судове засіданні, а також встановлення фактичного місця знаходження вказаного свідка. Проте, у зв'язку з мобілізацією цього свідка (ас. 196 т.1) та відмову останнього брати участь в засіданні навіть у режимі відеоконференції з власних технічних засобів, допит вказаного свідка виявився неможливим.
Місцевий суд в оскаржуваному вироку вказав про те, що при обговоренні питання жоден з учасників судового розгляду не вказав, що показання цього свідка є ключовими, що могло б свідчити про неповноту судового розгляду, й не наполягали на його виклику. Надалі в судовому засіданні 9 грудня 2022 року прокурор від виклику цього свідка відмовився.
Стороною обвинувачення на підтвердження обставин висунутого обвинувачення були надані суду наступні письмові докази:
- протокол огляду місця події від 8 вересня 2020 року за участі понятих ОСОБА_50 , ОСОБА_52 , за участю власника (користувача) приміщення ОСОБА_15 , під час якого оглянуто приміщення у гаражному кооперативі, всередині якого знаходилось 15 офісних столів із ноутбуками та приладами для ремонту техніки, з долученою до протоколу фототаблицею (ас. 69-74 т.1);
- копія видаткової накладної від 27 червня 2019 року № 52780 про сплату ОСОБА_11 за ноутбук «Asus VivoBook 15 X542UN (X542UN-DM041T) Dark Grey» 21665,83 грн., ПДВ 4333,17 грн., всього 25999 грн. (ас. 75 т.1);
- висновок експерта судово-товарознавчої експертизи від 9 вересня 2020 року № 3011, якому на дослідження надано копію видаткової накладної від 27 червня 2019 року № 52780. За висновком експерта на підставі копії цієї накладної зроблений висновок, що ринкова вартість ноутбука, якщо він був повністю у справному стані, без будь-яких подряпин, станом на 24 серпня 2020 року, з урахуванням зносу складає 17324,18 грн. (ас. 77-81 т.1);
- довідку про витрати на проведення цієї експертизи у розмірі 150 грн. (ас. 76 т.1);
- протокол огляду відеозапису від 14 вересня 2020 року із фототаблицею до нього. Згідно з даними вказаного протоколу оглядався флеш носій, на якому частково зафіксовані події, починаючи з 14 липня 2020 року до 24 серпня 2020 року, у тому числі, як 24 серпня 2020 року чоловік від'єднує ноутбук від мережі, складає його в сумку, після чого через деякий час виходить з приміщення (ас. 82-102 т. 1) ;
- постанова про визнання речовим доказом відеозапису з камер відеоспостереження із долученим відеозаписом (ас. 104-104 т.1);
- два фотозображення - фотозображення (чорно-біле) ноутбука «Asus» у складеному вигляді та скриншот листування (ас 166-167 т.1);
- копії документів, що характеризують особу обвинуваченого (ас. 105-11 т.1).
Оцінюючи та аналізуючи досліджені під час судового розгляду докази, суд першої інстанції, оцінивши досліджені докази у сукупності та кожен окремо з точки зору допустимості й достатності, витлумачивши всі сумніви на користь обвинуваченого, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела того факту, що ОСОБА_6 мав прямий умисел на вчинення інкримінованого йому кримінального проступку, причетний до його вчинення й факту викрадення ним чужого майна.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Так, всупереч доводів апеляційного скарги прокурора, суд обґрунтовано критично оцінив показання потерпілої ОСОБА_11 , з чим погоджується й колегія суддів, оскільки показання потерпілої не узгоджуються з сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів. .
Так, в частині роботи ОСОБА_6 потерпіла вказувала, що ОСОБА_6 працював у них офіційно з 2018 року, потім вони у 2019 році його звільнили, бо він собі знайшов кращу роботу; що інколи він приходив і допомагав по сервісу, вона не забороняла йому приходити; що ОСОБА_6 ремонтував свої прилади, але, щоб він ремонтував ноутбуки, про це не знала. У той же час потерпіла вказала про те, що у ОСОБА_6 не було фіксованого графіку, звідки взялась така заборгованість перед ним по зарплаті, вона не знає, тобто, з одного боку потерпіла визнає, що ОСОБА_6 працював і йому виплачувалась зарплата, з іншого боку, потерпіла заперечує роботу ОСОБА_6 в офісі, вказуючи, що останній приходив допомагати.
Окрім того, показання потерпілої, що їй невідомо, що ОСОБА_6 , серед іншого, ремонтував ноутбуки, як і те, що її робоче місце було в загальній кімнаті, спростовуються показаннями під час судового розгляду свідків.
Також, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ні свідок ОСОБА_23 , ні свідок ОСОБА_49 не були безпосередніми свідками вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, що про крадіжку ноутбука їм стало відомо від одного з подружжя ОСОБА_11 . Жоден зі свідків не зміг ствердно відповісти, що саме було предметом інкримінованої крадіжки, який це був ноутбук, марку та модель, будь-які відомості щодо зовнішнього вигляду цього ноутбуку. Водночас ці свідки надали показання у тому, що в офісі перебували ноутбуки, про належність яких їм невідомо, за кожним з працівників окремий ноутбук закріплений не був, як і за ОСОБА_6 . Ніхто зі свідків не міг стверджувати, що ноутбуком, саме належним потерпілій, користувався обвинувачений ОСОБА_6 . При цьому свідки вказали, що в офісі перебувала й інша техніка, яку приносили на ремонт, водночас працівники могли приходити й зі своїми ноутбуками.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що показаннями свідків не підтверджено висунуте ОСОБА_6 обвинувачення та не спростовується версія обвинуваченого ОСОБА_6 про його непричетність до таємного викрадення чужого майна, відсутність на це умислу, як і не було беззаперечно доведено, що було предметом інкримінованої крадіжки.
Водночас, суд дійшов висновку, що показання свідка сторони обвинувачення ОСОБА_13 , надані суду під присягою, із можливістю всіма учасниками судового розгляду брати участь у її допиті, підтверджують показання обвинуваченого, що у день події він забрав зі свого столу ноутбук, належний вказаному свідку, з чим погоджується й колегія суддів. Більш того, колегія суддів враховує, що у судовому засіданні після надання свідку фотознімку ноутбука та перегляду відеозапису, свідок ОСОБА_13 підтвердила належність ноутбуку саме їй.
Також колегія суддів враховує, що дізнавач ОСОБА_54 в судовому засіданні підтвердила, що допитувала свідка ОСОБА_13 , демонструвала їй відео, і свідок ОСОБА_13 припускала, що саме її ноутбук Asus зображено на відео, який вона надавала влітку ОСОБА_6 на ремонт, вказавши ознаки, за якими впізнала ноутбук. При цьому ОСОБА_54 підтвердила, що свідок ОСОБА_13 надавала фотознімок ноутбуку у складеному вигляді й ззовні ноутбук жодних особливостей не мав.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, на противагу доводам апеляційної скарги, на технічному засобі фіксації судового засідання дізнавач ОСОБА_17 вказала, що так як ОСОБА_6 не визнає свою вину, тому як такої мети злочину у нього не було.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність суперечностей або розбіжностей у показаннях свідка ОСОБА_13 , і встановленими обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора.
Окрім того, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до показань свідка ОСОБА_15 , оскільки показання вказаного свідка суперечать показанням допитаних свідків та показанням його потерпілої ОСОБА_11 , у тому числі, свідок вказав, що ОСОБА_6 був працівником цього офісу, а не просто приходив до офісу, що він не знає, яку техніку ремонтував ОСОБА_6 , а також щодо подій 24 серпня 2020 року в офісі, тощо.
Також, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції правильно визнані неспроможними твердження свідка ОСОБА_15 про те, що 24 серпня 2020 року в офісі було багато людей, всі все бачили і знають, що крадіжку вчинив ОСОБА_6 , оскільки такі показання свідка ОСОБА_15 спростовані як показаннями обвинуваченого, так і показаннями допитаних свідків - працівників офісу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що письмові докази, як окремо кожен з них, так і в сукупності, не підтверджують висунуте обвинувачення, не свідчать жодним чином про вчинення ОСОБА_6 таємного викрадення чужого майна.
Так, даними протоколу огляду місця події зафіксована обстановка в офісному приміщенні, в якому виявлені 15 столів, як зазначено у протоколі, на яких на момент огляду наявні ноутбуки та прилади для ремонту. Проте, стіл, за яким працював ОСОБА_6 , не оглянутий, у протоколі огляду жодної згадки про викрадену річ, де вона була востаннє, де лежить зазвичай й що взагалі зникло.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що місцем огляду була єдина кімната, в якій знаходилось 15 офісних столів з ноутбуками, кількість, моделі та назви яких взагалі не зафіксовані, а огляд іншої кімнати, яка візуально вбачається на фотознімках та про яку зазначала свідок ОСОБА_23 , як про кімнату, в якій працювала потерпіла, не здійснювався.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копія видаткової накладної свідчить про придбання потерпілою ОСОБА_11 у 2019 році ноутбуку. Проте, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, навіть, з показань свідків сторони обвинувачення, у тому числі ОСОБА_23 , яка перебуває у дружніх стосунках з потерпілою, не встановлено, що на момент крадіжки, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_6 , ноутбук був у цьому приміщенні, як він виглядав, його марка, модель тощо.
Щодо висновку експерта, яким, з застереженням, що ноутбук знаходився повністю у справному стані, без будь-яких подряпин, встановлена ринкова вартість ноутбуку, викрадення якого інкримінується ОСОБА_6 , то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний доказ не є підтвердженням вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_6 .
Що стосується флеш носія та протоколу його огляду, то, з посиланнями на положення ст.85, 86, 87, 99, 100 КПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутній процесуальний документ щодо вилучення цього флеш носія або добровільної його видачі відповідною особою.
При цьому суд вказав про те, що вказаний флеш носій згадується за змістом протоколу огляду відеозапису, як отриманий від ОСОБА_15 , який визнаний свідком у цьому кримінальному провадженні та яким був здійснений й монтаж цього відеозапису та наданий дізнанню певними відрізками, які й були досліджені у судовому засіданні. Окрім того, у постанові про визнання флеш носія речовим доказом дізнавач не зазначає спосіб отримання речового доказу.
Також суд вказав про те, що при дослідженні встановлено, що вказаний відеозапис є чорно-білим, зафіксована частина обстановки від того моменту, як ОСОБА_6 прийшов на роботу, відрізки запису з різних камер та ракурсу на робочі столи, зафіксовані відвідувачі та інші працівники й наявна техніка, приладдя тощо. Загалом обстановка є спокійною, спокійною є й поведінка обвинуваченого, завершується запис, що він дійсно бере ноутбук в руки, махає рукою свідку ОСОБА_23 й виходить з приміщення. Відеозапис змонтований на власний розсуд свідком ОСОБА_15 й не містить інформації на підтвердження висунутого обвинувачення, водночас не спростовує версію обвинуваченого щодо неналежності цього ноутбука потерпілій, як і не спростовує показання свідка ОСОБА_13 .
З огляду на викладене, флеш носій, що визнаний речовим доказом, з відеозаписом з камер відеоспостереження разом із протоколом огляду цього відеозапису судом визнані недопустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного процесуального документу на підтвердження способу отримання вказаного флеш носія. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з даними протоколу огляду вказаного флеш носія на ньому містяться відеозаписи за 14, 27 липня 2020 року та частково за 24 серпня 2020 року, що підтверджує висновок суду першої інстанції про вибірковість наданих відеозаписів.
Доводи прокурора про те, що під час перегляду відеозапису потерпіла ОСОБА_11 чітко вказала, що ОСОБА_6 викрадений саме її ноутбук, є непереконливими, оскільки таку ж саме позицію щодо ноутбуку, який зафіксований на відео, висловила і свідок ОСОБА_13 , вказавши індивідуальні особливості належного їй ноутбуку.
На переконання колегії суддів, є непереконливими доводи прокурора про те, що у ході судового розгляду заява свідка ОСОБА_15 не долучалась до матеріалів судової справи, оскільки вказаний документ не є доказом вини обвинуваченого, а є лише підтвердженням походження доказу, отриманого в ході досудового розслідування, оскільки відповідно до положень ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, і, згідно з вимогами ст. 92 КПК України, саме прокурор повинен довести дотримання процесуальних норм при збиранні доказів під час досудового розслідування.
Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про те, що потерпіла ОСОБА_11 та її чоловік - ОСОБА_15 суду повідомляли, що ОСОБА_6 намагався вимкнути камери внутрішнього відеонагляду шляхом від'єднання проводів, які все одно продовжили працювати та зафіксували подію крадіжки, завдяки чому їм вдалося встановити, хто саме викрав ноутбук, оскільки вказані обставини не підтверджуються жодним об'єктивним доказом у справі.
Що стосується фотознімку ноутбуку, наявного у справі, а також даних, чи належить цей ноутбук потерпілій ОСОБА_11 , чи свідку ОСОБА_13 , судом зазначено про те, що дізнавачем не прийнято жодних процесуальних рішень при отриманні цього документа.
Колегія суддів погоджується з тим, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких процесуальних документів, що регламентовано ст. 99 КПК України, та які б свідчили про походження даного фотознімку, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про зворотнє, є безпідставними.
Щодо наявного у матеріалах справи скриншоту листування, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному вироку, наданого, можливо, потерпілою ОСОБА_11 , а, можливо, свідком сторони обвинувачення ОСОБА_15 , то зі змісту переписки неможливо встановити, ким та коли велось це листування. Дане твердження ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не спростовано; будь-які докази, що підтверджують огляд технічного пристрою, на якому зафіксоване листування, та те, що вказане листування стосується саме спілкування з ОСОБА_42 , матеріали провадження не містять.
При цьому колегія суддів враховує, що дані, які містять документи, що характеризують особу обвинуваченого, не є доказами на підтвердження або спростування обставин інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Інших доказів сторонами не надано.
За наведених обставин, на переконання колегії суддів, є правильним та належно обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що твердження в обвинувальному акті про вчинення ОСОБА_6 крадіжки об'єктивно не доведено. Окрім того, колегія суддів враховує, що стороною обвинувачення беззаперечно не спростована версія сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_6 заборгували значну суму заробітної плати, та з метою її не відшкодовувати, ініціювали дане кримінальне провадження.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції не надав переваги будь-якому доказу по справі, а, навпаки, відповідно до вимог закону обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті та перевірені в судовому засіданні, надавши їм належну правову оцінку, зазначивши у вироку, чому він узяв до уваги одні докази й відкинув інші.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи у подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення, всупереч вимог ст. 91, ст. 92 КПК України, не доведено, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , а відтак за відсутності інших доказів, які б підтверджували висунуте обвинувачення, на підставі сукупності правильно оцінених доказів з точки зору достатності, належності та допустимості, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, свого підтвердження не знайшло, у зв'язку з чим виправдав ОСОБА_6 з наведенням відповідного обґрунтування прийнятого рішення, яке відповідає вимогам ст. 62 Конституції України, згідно з якою ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні злочину, та обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, та на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування вироку, а, відтак, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - залишити без задоволення, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020105020001033, яким ОСОБА_6 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправданий за недоведеністю вчинення цього правопорушення обвинуваченим, - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
______________________ _______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4