25 квітня 2023 року м. Київ
Справа №761/382/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/2440/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.
за участю секретарів Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Савицького О.А., 01 червня 2022 року, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів,
В січні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Локо», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Гречана Р.Т., приватний нотаріус КМНО Біловар І.О., ТОВ «ФК «Процент», приватний нотаріус КМНО Косенко Л.А., в якому просила:
- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на її користь квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51685470 від 18 березня 2020 року, приватний нотаріус Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 листопада 2020 року, приватний нотаріус Біловар І.О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;
- визнати недійсним договір іпотеки від 01 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А.
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2020 року 13:28:41, приватний нотаріус Косенко Л.А., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2020 року 14:13:53, приватний нотаріус Косенко Л.А., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 08 червня 2007 року між її чоловіком ОСОБА_4 та АКБ «Форум», було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належала йому на праві власності, виступаючи майновим поручителем за виконання ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з укладеного з АКБ «Форум» кредитного договору № 0013/07/00-N від 08 червня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 130000,00 доларів США.
В подальшому, 05 жовтня 2017 року, після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , позивач успадкувала предмет іпотеки та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, після переходу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами до відповідача ТОВ «ФК «Локо», останній у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки, зокрема на вказану квартиру, та набув її у власність у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», після чого 18 березня 2020 року державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію за відповідачем ТОВ «ФК «Локо» права власності на квартиру.
Надалі спірна квартира була відчужена відповідачем ТОВ «ФК «Локо» на користь відповідача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Біловар І.О., а також передана в іпотеку ТОВ «ФК «Процент» на підставі укладеного іпотечного договору від 01 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А..
Таким чином, посилаючись на відсутність у відповідача ТОВ «ФК «Локо» правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» спосіб, позивач вважала таке звернення неправомірним, а тому звернулась до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
В ході розгляду справи судом першої інстанції, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 померла /т.1 а.с.215/, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 08 листопада 2021 року, було здійснено заміну позивача на її правонаступника ОСОБА_2 /т.1 а.с.216-217, 234, 235-236/.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 51685470, прийняте 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Русланою Тарасівною (номер запису про право власності 36000406).
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 552355556, прийняте 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар Іриною Олександрівною (номер запису про право власності/довірчої власності 39272814).
Визнано недійсним договір іпотеки (без видачі заставної), укладений 01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Косенко Любов'ю Анатоліївною та зареєстрований в реєстрі за № 1126.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55443737, прийняте 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Любов'ю Анатоліївною (номер запису про іпотеку 39466746).
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55445357, прийняте 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Любов'ю Анатоліївною (номер запису про обтяження 39467319).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8694, 00 грн у рівних часках, а саме по 4347,00 грн з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Гречаної Р.Т. щодо реєстрації речових прав на спірну квартиру було прийняте без відповідної правової підстави з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 вимога про дострокове погашення заборгованості з доказами її отримання ОСОБА_4 вже існувала, а тому строк на момент смерті спадкодавця вже настав. Таким чином, кредитор спадкодавця мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_3 протягом одного року від настання строку вимоги, тобто до 05 жовтня 2018 року, оскільки на момент смерті спадкодавця вимога кредитора щодо виконання зобов'язань боржником-спадкодавцем вже була пред'явлена 17 березня 2008 року. Разом з цим, суд наголосив на тому, що в даному випадку, з огляду на конструкцію ч.3 ст. 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 ) обізнаність кредитора спадкодавця про відкриття спадщини не має правового значення, дослідженню підлягає лише те коли саме кредитор спадкодавця пред'явив свою вимогу до спадкоємця, і така вимога має бути пред'явлена протягом року від настання строку вимоги за зобов'язанням.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що преклюзивні строки, передбачені ч.2 та ч.3 ст. 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 ) сплинули, що має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань, з огляду на вимоги ч.4 ст. 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 ) .
Також суд вказав на те, що у даному випадку правовий механізм, передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», не підлягав застосуванню, оскільки законодавець у ч.2 ст. 1282 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 ) передбачив інший спосіб задоволення вимог кредитора спадкоємцями, шляхом одноразового платежу, а у разі відмови від одноразового платежу, мала бути застосована судова процедура, за позовом кредитора щодо звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Крім цього суд вказав на те, що оцінка вартості спірної квартири проводилась без доступу суб'єкта оціночної діяльності до нерухомого майна, що підлягало оцінці, а тому вона не може вважатись належною оцінкою предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності в розумінні ст. 37 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено набуття предмету іпотеки у власність іпотекодержателем за вартістю, визначеною на момент такого набуття.
Не погодились із зазначеним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду реальним обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Представник відповідача вказує на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ТОВ «ФК «Локо», як кредитор спадкодавця мав пред'явити свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_3 протягом одного року від настання строку вимоги, тобто до 05 жовтня 2018 року, оскільки на момент смерті іпотекодавця - її чоловіка ОСОБА_4 вимога кредитора щодо виконання зобов'язань боржником-спадкодавцем вже була пред'явлена банком 17 березня 2008 року.
Зазначає, що норма ст.1281 ЦК України поширює свою дію на випадки смерті боржника, в тому числі, якщо боржник одночасно є іпотекодавцем. Проте, вона не застосовується у правовідносинах, коли іпотекодавець не є позичальником, тобто відмінний від боржника.
В даному випадку, кредитні правовідносини між позичальником ОСОБА_5 та ТОВ «ФК «Локо», як правонаступником банку, тривали, адже кредит так і не був повернутий.
Оскільки, ОСОБА_5 основне зобов'язання не виконане, порушувалось ним з 2008 року, кредитор має право протягом всього терміну, поки триває порушення, вимагати достроково повернення ОСОБА_5 кредитних коштів. Адже, ні чинним законодавством ні кредитним договором не встановлено, що при такому триваючому порушенні боржником кредитного договору кредитор може пред'явити таку вимогу лише один раз. В свою чергу, померлий ОСОБА_4 не є позичальником, він є іпоткодавцем, а тому положення ст. 1281 ЦК України не поширюється на його правонаступників.
Також суд невірно вважав, що інформація про день відкриття спадщини є відкритою та міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки така інформація міститься лише в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що згідно Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець є боржником, в зв'язку з чим доводи скаржника про те, що іпотекодавець не є боржником є безпідставними.
Посилання скаржника на те, що ст. 1281 ЦК України не застосовується у правовідносинах, коли іпотекодавець не є позичальником, повністю суперечить змісту зазначеної норми, адже в ст. 1281 ЦК України прямо вказано про правовідносини кредитора та спадкоємця з іншого боку.
На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.
Представник позивача адвокат Сіваченко В.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
15 листопада 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1744, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15 листопада 2006 року. /т.1 а.с.74, т.2 а.с.18/.
08 червня 2007 року між ОСОБА_5 та АКБ «Форум», правонаступником якого є відповідач ТОВ «ФК «Локо», було укладено кредитний договір № 0013/07/00-N, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_5 кредит для купівлі нерухомості на вторинному ринку в сумі 130000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення 07 червня 2027 року та зі сплатою процентів в розмірі 12 % річних. 20 серпня 2007 року, 17 квітня 2008 року та 06 травня 2011 року були укладені додаткові угоди до кредитного договору /т.1 а.с.123-128/.
08 червня 2007 року в порядку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_4 та АКБ «Форум» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Колесник С.А. та зареєстрований в реєстрі за №3767, за умовами якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
В п.1.1. договору іпотеки вказано, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 07 червня 2027 року.
У п.6 вказано, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
У п.7.6 вказано, що усі повідомлення сторін щодо цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом /т.1 а.с.77-80 т.2 а.с.67-68/.
При цьому, вказана квартира належала ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 15 вересня 2006 року Першою київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 7-809 /т.2 а.с.19,20,34,36,37,45-46/.
17 березня 2008 року АКБ «Форум» звернулось до ОСОБА_4 з вимогою №1168/13.3.2, у якій вказувалось, що вони вимагають від ОСОБА_5 у 30-ти денний строк виконати свої зобов'язання щодо дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а саме достроково повернути 131436,41 дол США, посилаючись на порушення позичальником п.п.3.2.2, 3.3.8 кредитного договору №0013/07/00-N від 08 червня 2007 року. Також зазначено, що у разі невиконання вищевказаної вимоги АКБ «Форум» буде вимушений звернути стягнення на заставлене майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Колесник С.А. 08 червня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3767. /т.1 а.с.129/ Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». /т.1 а.с.130-32/
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, про що було зроблено відповідний актовий запис № 831, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06 жовтня 2017 року. /т.1 а.с.75, т.2 а.с.14/.
ОСОБА_3 , після смерті чоловіка ОСОБА_4 , отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року, витягом №51652074 від 20 квітня 2018 року про реєстрацію в спадковому реєстрі, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121375073 від 20 квітня 2018 року /т.1 а.с.72-73,76 т.2 а.с.33,50-51/.
З матеріалів спадкової справи вбачається наявність інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек про наявність реєстрації іпотеки за договором від 08 червня 2007 року, іпотекодержатель АКБ «Форум» /т.2 а.с.45-48/.
26 вересня 2018 року між АКБ «Форум» та ТОВ «ФК «Локо» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-08-09-000032-b від 30 серпня 2018 року, укладено договір відступлення прав вимоги, за яким банк передав ТОВ «ФК «Локо» права вимоги за кредитним договором 0013/07/00-N від 08 червня 2007 року /т.1 а.с.141-146/.
Також 26 вересня 2018 року між банком та ТОВ «ФК «Локо» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого право вимоги за цим договором перейшло до відповідача /т.1 а.с.133-140/. Дані про зміну іпотекодержателя були внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки /т.1 а.с.147-148/.
12 вересня 2019 року ТОВ «ФК «Локо» звернулось до ОСОБА_3 , як спадкоємця, та ОСОБА_5 з повідомленням-вимогою №271, у якій вимагало від ОСОБА_5 у термін не пізніше 21 жовтня 2019 року погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 3115999,10 грн. Також повідомлялось, що у випадку ненадходження коштів до 21 жовтня 2019 року включно, іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.149-150/. Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». /т.1 а.с.151-154/.
26 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Локо» повторно звернулось до ОСОБА_3 , як спадкоємця, та ОСОБА_5 з повідомленням-вимогою №299, у якій вимагало від ОСОБА_3 у термін не пізніше 30 грудня 2019 року погасити частково заборгованість за кредитним договором в сумі 768300,00 грн та повідомлялось, що у випадку ненадходження коштів до 30 грудня 2019 року включно, іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.155-156/. Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». /т.1 а.с.157-164/.
20 січня 2020 року ТОВ «ФК «Локо» знову звернулось до ОСОБА_3 , як спадкоємця, та ОСОБА_5 з повідомленням-вимогою №371, у якій вимагало від ОСОБА_3 у термін не пізніше 25 лютого 2020 року погасити частково заборгованість за кредитним договором в розмірі 768300,00 грн. Також повідомлялось, що у випадку ненадходження коштів до 25 лютого 2020 року включно, іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.165-166/. Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання». /т.1 а.с.167-172/.
18 березня 2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т. було прийнято рішення з індексним номером 51685470, про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 36000406, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 березня 2020 року та від 19 листопада 2020 року /т.1 а.с.70 т.2 а.с.70,78,79/.
19 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 придбала у ТОВ «ФК «Локо» квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом КМНО Біловар І.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1751 /т.1 а.с.176-179 т.2 а.с.65-66/.
19 листопада 2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Біловар І.О. було прийнято рішення з індексним номером 55235556 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 39272814, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 листопада 2020 року та 08 січня 2021 року /т.1 а.с.63-64,69,180/.
01 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №К-09, відповідно до умов якого фінансова компанія надала ОСОБА_1 кредит на особисті потреби у сумі 300000,00 грн, з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2021 року та зі сплатою процентів в розмірі 9 % річних /т.1 а.с.181-187/.
01 грудня 2020 року в порядку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним договором про надання коштів у позику, між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Косенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №1126, згідно умов якого ОСОБА_1 передала фінансовій установі в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 /т.1 а.с.188-191/.
25 листопада 2021 року було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № К-09, відповідно до якої надано ОСОБА_1 кредит на особисті потреби у сумі 800000,00 грн з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2022 року та зі сплатою процентів в розмірі 6 % річних /т.2 а.с.124-126/.
07 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент» було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 01 грудня 2020 року. /т.2 а.с.120-123/
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599, 601, 604, 609 ЦК України, зокрема стаття 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавецем може бути боржник або інша особа - майновий поручитель.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (редакція статті не змінювалась), у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» (редакція статті не змінювалась) визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній станом на березень 2020 року) Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
В порядку визначеному положеннями ст.ст. 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В порядку ст.1281 ЦК України (в редакції чинній станом на 05 жовтня 2017 року) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з положеннями ст.1282 ЦК України (в редакції чинній станом на 05 жовтня 2017 року) спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Зокрема, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Верховний Суд у Постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18 вказав на те, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).
З наведених обставин справи вбачається, що за договором іпотеки від 08 червня 2007 року ОСОБА_4 передав АКБ «Форум» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором. Доказів виконання основного зобов'язання за кредитним договором матеріали справи не містять.Також матеріали справи не містять доказів припинення основного зобов'язання. Разом з тим умовами договору визначено, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів 07 червня 2027 року.
Дійсно 17 березня 2008 року АКБ «Форум» звернулось до ОСОБА_4 з вимогою, у якій вказувалось, що вони вимагають від ОСОБА_5 дострокового виконання зобов'язань і мають намір реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, укладені 17 квітня 2008 року та 06 травня 2011 року додаткові угоди до кредитного договору свідчать про продовження дії основного договору.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 , після його смерті отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_1 ,
З матеріалів спадкової справи вбачається наявність інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек про реєстрацію іпотеки за договором від 08 червня 2007 року, іпотекодержатель АКБ «Форум». Однак, даних про те, що спадкоємець повідомила банк про смерть ОСОБА_4 матеріали справи не містять. А отже стверджувати про те, що банк чи ТОВ «ФК «Локо» могло дізнатись раніше про прийняття спадщини ОСОБА_3 не вбачається можливим.
12 вересня 2019 року, 26 листопада 2019 року та 20 січня 2020 року ТОВ «ФК «Локо» зверталось до ОСОБА_3 , як спадкоємця, з повідомленням-вимогою. У п.7.6 договору іпотеки вказано, що усі повідомлення сторін щодо цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом. А положення ст.1281 ЦК України не визначають обов'язку звернення до нотаріуса в межах спадкової справи. Тому таке звернення слід вважати належним.
18 березня 2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т. було прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що у п.6 договору іпотеки вказано, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», і у випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, а також враховуючи положення ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, незаконності здійснення такої державної реєстрації права власності не вбачається.
Інші позовні вимоги мають похідний характер від визнання недійсною первісної реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем ТОВ «ФК «Локо», за відсутності доведення якої, вони не підлягають до задоволення.
Отже доводи апеляційної скарги відповідача в переважній більшості знайшли своє підтвердження. Наведене вище не було враховано судом першої інстанції, чим допущено не повне з'ясування обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи по суті. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А. Нежура
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 16 травня 2023 року.