24 квітня 2023 року м. Київ
Справа №752/23159/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/4584/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., 10 листопада 2022 року в м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
У липні 2022 року третя особа - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору позики недійсним.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у прийнятті позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що вирішення даного спору можливе в окремому провадженні, а тому відсутні підстави для його прийняття та розгляду спільно з первісним позовом.
Не погодився із вказаним судовим рішенням - третя особа ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Представник третьої особи вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи в прийнятті позову третьої особи виходив з того, що вирішення первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами можливе в окремих провадженнях, в спільному розгляді даних позовів необхідності немає. Однак, такі висновки суду першої інстанції винесені за неправильного застосування ч.2 ст. 193 ЦПК України, згідно з якою зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вказує, що задоволення позову третьої особи про визнання недійсним договору позики може мати наслідком повну відмову в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості, яка стягується на підставі цього самого договору позики.
Так, предметом первинного позову у даній справі є стягнення боргу за договором позики, який нібито було укладено 07 лютого 2018 року у формі розписки позичальника між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник).
Представник ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний договір позики був ніби укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виключно для ініціації штучного судового спору у даній справі та вжиття заходів забезпечення позову, шляхом арешту належного ОСОБА_3 майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , однак вказана квартира перебувала у іпотеці у ОСОБА_1 , і 18 жовтня 2018 року він направив ОСОБА_3 вимогу про погашення боргових зобов'язань та попередження про звернення стягнення на вказане майно.
З урахуванням того, що дана судова справа знаходиться на стадії підготовчого провадження, ОСОБА_1 вважав за необхідне заявити даний зустрічний позов третьої особи, подавши його у повній відповідності до вимог ЦПК України та сплативши за нього судовий збір, а тому суд першої інстанції не мав процесуальної можливості відмовити у прийнятті відповідного позову.
На підставі викладеного, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказує, що з боку третьої особи в позові відсутні самостійні вимоги щодо предмету спору. Вважає, що скаржник може самостійно заявити вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме йому належить право на предмет спору чи його частину.
Спір між сторонами за первісним позовом виник із зобов'язальних відносин, тобто щодо виконання зобов'язань за договором позики, і не стосується прав і обов'язків третьої особи.
Вказує, що заявлений третьою особою позов не взаємопов'язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами зобов'язального права, це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Горлов Є.С., який приймав участь в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача - адвокат Борецький В.В., який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та представник відповідача - адвокат Боднар А.М. заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що в листопаді 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_1 .
У липні 2022 року ОСОБА_1 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, звернувся до суду першої інстанції з зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оспорюваний договір позики був ніби укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виключно для ініціації штучного судового спору у даній справі та вжиття заходів забезпечення позову, шляхом арешту належного ОСОБА_3 майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , однак вказана квартира перебувала у іпотеці у ОСОБА_1 , і 18 жовтня 2018 року він направив ОСОБА_3 вимогу про погашення боргових зобов'язань та попередження про звернення стягнення на вказане майно. А тому, оспорюваний правочин, є фраудаторним та таким, що спрямований на уникнення відповідальності за вказаним зобов'язанням.
На підставі викладеного, та керуючись положеннями ст. ст. 52, 193-195 ЦПК України, просив прийняти зустрічну позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 ЦПК України, положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
В силу ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
За загальним правилом ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої ст. 52 ЦПК України обов'язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції, судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідальності з правилами, встановленими статтями 123-126 ЦПК України.
Також, процесуальний закон вказує на певні умови прийняття судом позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову: 1) взаємний зв'язок первісного позову та позову третьої особи; 2) однорідність вимог та нерозривна пов'язаність вимог між собою; 3) від вирішення однієї вимоги залежить вирішення інших; 4) доцільність спільного розгляду цих позовів.
З наведених обставин справи вбачається, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Предметом позову третьої особи ОСОБА_1 є визнання договору позики укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним, з підстав того, що оспорюванний правочин є фраудаторним (вчинений на шкоду кредитора) та таким, що спрямований на уникнення відповідальності за зобов'язанням.
В даному випадку мова йде про один і той самий договір позики, заявлені третьою особою вимоги фактично стосуються осіб, які є сторонами первинного позову.
Вказане свідчить про однорідність та взаємопов'язаність позовних вимог первісного позову та позову третьої особи, а також про доцільність їх спільного розгляду.
Крім того, задоволення позову третьої особи в даному випадку може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З огляду на те, що заява третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 подана у формі позовної заяви із додержанням загальних правил пред'явлення позову, з дотриманням строків подання на стадії підготовчого провадження, за наявності взаємного зв'язку з первісними позовними вимогами, та враховуючи доцільність спільного розгляду первісного позову та позову третьої особи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено ОСОБА_1 , як третій особі, з самостійними вимогами, у прийнятті його позовної заяви.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А. Нежура
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 15 травня 2023 року.