08 травня 2023 року Справа №160/9218/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, при здійсненні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії за вислугою років, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 р. у справі №160/5413/22 на підставі довідки від 28.08.2021 р. ФД 74257 Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки від 28.08.2021 р. ФД 74257 Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення (вислуга років 29) з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та усіх видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та провести індексацію зазначених сум.
Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Оскільки 06.05.2023-07.05.2023 були вихідними днями, суд вирішує питання про відкриття провадження на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України в перший робочий день - 08.05.2023.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Крім того, суд враховує, що згідно із частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20 та від 29.12.2021 у справі №752/20709/21.
Водночас слід враховувати, що у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Наведеної правової позиції також дотримався Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі № 640/23353/21.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач, зокрема, просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «провести індексацію зазначених сум», проте всупереч наведених норм позовна заява не містить жодних вимог про оскарження дій/рішення/бездіяльності відповідача щодо непроведення та/або відмови у проведенні індексації сум пенсії позивача.
Водночас, суд зауважує, що за положеннями частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
В силу частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві оскаржуються «дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, при здійсненні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії за вислугою років, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 р. у справі №160/5413/22 на підставі довідки від 28.08.2021 р. ФД 74257 Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки».
Водночас, з КП «ДСС» та Єдиного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №160/5413/22, яке набрало законної сили 18.06.2022, частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки № ФД67023 від 10 лютого 2022 року про розмір грошового забезпечення, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.04.2022 року №9528-6451/Т-01/8-0400/22;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки № ФД67023 від 10 лютого 2022 року про розмір грошового забезпечення, виданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Тобто, рішення від 18.05.2022 у справі №160/5413/22 ухвалено судом не на користь позивача, а іншої особи. При цьому, жодних обґрунтувань стосовно взаємозв'язку означеного судового рішення із предметом заявленого до розгляду спору позовна заява не містить.
Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, взаємопов'язаність позовних вимог між собою, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або обґрунтуванням заявлених позовних вимог відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, ЄСПЛ сформовано правозастосовчу практику, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV є джерелом права під час розгляду справ судом.
Верховний Суд щодо строків звернення до суду з позовом також неодноразово вказував (зокрема, постанова від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, постанова від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18, постанова від 08.02.2023 у справі №360/566/22), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів позову судом встановлено, позивач звернувся до суду з позовом 02.05.2023 та заявив позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, при здійсненні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії за вислугою років.
З матеріалів позову судом встановлено, що 10.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію та наступні документи: - довідку про розмір заборгованості та здійсненного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з розгорнутим помісячним розрахунком, відповідно до довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.08.2021р. №ФД74257 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, де плати, підвищення) та премій, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії та на виконання рішення суду від 17 лютого 2022 року по справі №160/19124/21; - розрахунки пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФД 74257 для ОСОБА_1 станом на 01.01.2017 р., на 01.01.2018 р., 01.01.2019 р., 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 10.11.2022 р.
Листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.11.2022 №0400-01202-8/116129 «Про надання відповіді» повідомлено позивачу, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №160/19124/21 Вам було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 18146,25 грн., яке зазначено у довідці від 28.08.2021 за № ФД74257, яка надана Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України. З 01.03.2022 розмір пенсії склав 15004,21 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 складає 199549,76 грн. Виплата пенсії з 01.05.2022 проводилася у розмірі 15004,21 грн, який обчислено на виконання рішення суду. У зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму підвищення учаснику бойових дій було перераховано та розмір пенсії з 01.07.2022 став складати 15027,46 грн. Водночас вказано, що зазначеним рішенням суду не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 77% від грошового забезпечення, тому проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.
В той же час, з матеріалів позовної заяви вбачається, що 29.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.08.2021 р. ФД 74257, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення (вислуга років 29) з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та усіх додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та провести індексацію зазначених сум.
Листом відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.12.2022 №38381-30148/Б-01/8-0400/22 «Про надання відповіді» повідомлено позивачу, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі № 160/19124/21 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 в розмірі 70% від грошового забезпечення 18146,25 грн, яке зазначено у довідці від 28.08.2021 за №ФД74257, яка надана Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України. З 01.03.2022 розмір пенсії склав 15004,21 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 30.04.2022 становить 199549,76 грн. Також зазначаємо, що рішенням суду від 17.01.2022 у справі №160/19124/21 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77 % від грошового забезпечення, тому проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. У зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2022 та з 01.12.2022 було перераховано підвищення учаснику бойових дій З 01.12.2022 виплата пенсії здійснюється у розмірі 15043,96 грн, який обчислено на виконання рішення суду та з урахуванням вимог Постанови № 118.
Тобто, зміст вищеозначених листів пенсійного органу свідчить про те, що пенсія позивачу перерахована пенсійним фондом на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №160/19124/21 та виплачується у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.05.2022, а дії щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення позивач почав вчиняти 29.11.2022, тобто, через 6,5 місяців після отримання пенсії за травень 2022 року.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки позивач мав дізнатися про порушення своїх прав після отримання першої пенсії, перерахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №160/19124/21.
Такий висновок відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Водночас, з адміністративним позовом про перерахунок та виплату пенсії у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення, позивач звернувся лише 02.05.2023. Тобто, через 1 рік після отримання пенсії за травень 2022 року.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд також акцентує увагу, що відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Разом із цим, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
Суд також наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).
Суд звертає увагу, що разом із позовною заявою до суду було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що в позові чітко зазначено, що відповідно, до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки , перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Тобто, позивач не вважає пропущеним строк звернення до суду.
Крім того, позивач посилається на карантинні обмеження, а також вказує, що, на його думку, саме з листа відповідача №38381-30148/Б-01/8-0400/22 від 21.12.2022р., він дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії і тому з цієї дати необхідно відраховувати перебіг шестимісячного строку звернення до суду. Відтак, позивач вважає, що звернувшись до суду із позовом, мною не пропущено строку звернення до суду, а якщо суд вважає за інше, прошу поновити строк звернення до суду.
Одночасно, в заяві заявник зазначає про те, що позивач надав суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску та обґрунтував правовими нормами та рішеннями Верховного Суду. За таких обставин, строк звернення до суду пропущений з поважних причин та повинен бути поновлений судом.
Тобто, в заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем одночасно висловлюється дві взаємовиключні позиції, а саме:
- щодо того, що позивач не вважає пропущеним строк звернення до суду, оскільки на підставі ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на перерахунок пенсії без обмеження будь-яким строком;
- щодо того, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин та повинен бути поновлений судом.
Стосовно посилань позивача про право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком, суд звертає увагу на таке.
Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до статті 55 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а наголосила, що норми статті 87 Закону № 1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Отже, враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки предметом спору є правомірність дій пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача з 77% до 70% грошового забезпечення, то у суду наявні підстави для застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду.
При цьому, посилання на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання листа-відповіді пенсійного органу суд також вважає безпідставними, оскільки звернення позивача із запитом про отримання інформації від 10.11.2022 (більше ніж через 6 місяців після отримання пенсії за травень 2022 року) та в подальшому звернення до суду із позовом 02.05.2022 (через 1 рік після отримання пенсії за травень 2022 року), не може вважатися звернення без зайвих зволікань та у розумний строк.
Суд наголошує, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в шестимісячний строк з дня отримання сум першої пенсії, перерахованої на виконання судового рішення від 17.01.2022 у справі №160/19124/21 (дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (№ в ЄДРСР 110187784).
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання наведених причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що перевищують встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до дня подання позовної заяви до адміністративного суду.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або обґрунтуванням заявлених позовних вимог відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що перевищують встановлений ч.2 ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до дня подання позовної заяви до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити позивачу що, відповідно до абзацу 2 частини 3 Прикінцевих положень КАС України суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно