15 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/3337/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ” до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (далі - TзOB «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2021 №00890250902 та №00890270902.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку AЗС, на якій здійснює свою господарську діяльність TзOB «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», що розташована за адресою: місто Київ, проспект Броварський, 3/А, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 01.11.2021 №80478/Ж5/26-15-09-02/42663493.
У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.12.2021 №00890250902 та №00890270902, якими до ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» застосовано штраф в сумі 20000,00 грн, та 5484,84 грн відповідно.
ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» оскаржувало вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПС України від 08.02.2023 №31076/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню.
Зокрема вказує на те, що фактична перевірка позивача була проведена за відсутності підстав для її проведення. Як стверджує позивач, в наказі від 16.09.2021 №7176п контролюючим органом зазначено лише підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) як підставу для проведення перевірки, вважає, що лише таке посилання в наказі не є достатньою підставою, оскільки проведенню перевірки мав би передувати факт отримання конкретної інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Також ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» не погоджується з висновками акту перевірки про те, що з червня 2020 року до липня 2021 року акцизний склад не був обладнаний 1 рівнеміром-лічильником, позаяк, згідно абзацом четвертим підпунку 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади вважаються необладнаними рівнемірами-лічильниками у разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності на такі рівнеміри-лічильники, зазначає, що під час перевірки Товариством надано докази на підтвердження того, що вказаний рівнемір-лічильник УУС-01 належним чином повірений.
За таких обставин, вважає твердження акту перевірки про порушення вимог товариством підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України безпідставним, а винесене податкове повідомлення рішення від 03.12.2021 №00890250902 про застосування штрафу в сумі 20000,00 грн - протиправним.
Щодо порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» зазначає, що на АЗС з магазином складання змінного звіту форми №17-НП здійснюється в кінці кожної зміни, як це передбачено вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування , зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155), в тому числі такі змінні звіти формувались до та в період проведення перевірки, їх примірники з доданими до них товарно-транспортними накладними надавались перевіряючим для огляду.
Наголошує, що товариство у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує РРО, який повністю відповідає вимогам статті 12 Закону №265/95-ВР. Таким чином, обсяг реалізації нафтопродуктів на АЗК, що зафіксований показниками лічильників паливно-роздавальних колонок та відображений у змінних звітах форми 17-НП, повністю збігається з обсягом реалізації, який відображений у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.
Для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність між даними обліку товариства та фактичним залишками товару на АЗС, чого контролюючим органом зроблено не було, в акті перевірки не зазначено інформації щодо зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось таке зняття залишків ПММ як того вимагає вказана Інструкція.
З огляду на наведені обставини, вважає податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021 №00890270902 про застосування штрафу в сумі 5484,84 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР - протиправним.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечила та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначила, що фактична перевірка АЗС, на якій здійснює свою господарську діяльність позивач, проведена відповідно до вимог статтей 75, 80, 81 ПК України. Вважає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо цього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має були лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Перевіркою встановлено наступні порушення: пункту 12 статті З Закону №265/95-ВР щодо порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення продажу товарів, що не відображені в такому обліку, а саме: під час перевірки працівниками ГУ ДПС у м. Києві в присутності представника ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» проведено зняття фактичних залишків пального та встановлено наявність необлікованого товару (надлишки газу скрапленого) в кількості 144,49 л. загальною вартістю 2742,42 грн.; та підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України щодо не забезпечення своєчасної реєстрації одного рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального.
ТОВ ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» сформовано Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівноміри (уніфікований номер 1006689), якою зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального у резервуарі обладнання, яке використовується за адресою перевірки. При цьому рівнемір сигналізатор УУС-01, який використовується у резервуарі і працює під тиском, має позитивний результат повірки з 02.08.2021 (строком на 2 роки), що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №10661. Таким чином, на АЗС за адресою перевірки в період з червня 2020 року по липень 2021 року використовувався рівнемір- лічильників, у якого був відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу.
З приводу порушення пункту 12 статті З Закону №265/95-ВР представник відповідача зазначила, що відповідно до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 статті 10 Інструкції №281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами, тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Посилання позивача на той факт, що виявлення необлікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації та складення відповідних форм, є необгрунтованими, оскільки вказаний порядок передбачений Інструкцією №281/171/578/155 та стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення інвентаризаційної комісії і не містить положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки.
З урахуванням вказаного вважає винесені податкові повідомлення-рішення повністю правомірним та такими, які прийняті з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а тому не підлягають до скасування.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.09.2021 Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято наказ №7176-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання», відповідно до якого наказано провести протягом вересня - листопада 2021 року фактичні перевірки суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1-9) з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. Обґрунтуванням видачі зазначеного наказу слугувала доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 16.09.2021 №2672/26-15-09-02-12.
У Додатку №9 до вищевказаного наказу наведено перелік суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок, у якому зазначено ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», адреса об'єкта: місто Київ, проспект Броварський, 3А, та визначено тривалість перевірки 10 діб з 21.10.2021.
На підставі цього наказу та направлень на перевірку від 19.10.2021 №№18735/26-15-09-02, 18738/26-15-09-02 у місті Києві було проведено фактичну перевірку акцизного складу суб'єкта господарської діяльності TзOB «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» за адресою: місто Київ, проспект Броварський, 3А.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 01.11.2021 №80478/Ж5/26-15-09/42663493, яким встановлено порушення:
- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України (в період з червня 2020 року по липень 2021 року товариство використовувало один рівномір-лічильник, в якого був відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності);
- пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (за результатами проведеної інвентаризації нафтопродуктів встановлено наявність необлікованого товару (надлишки газу скрапленого) в кількості 144,49 літрів на загальну вартість 2742,42 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у місті Києві 03.12.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення № 00890250902 та № 00890270902 про застосування до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20000,00 грн та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону №265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5484,84 грн відповідно.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені товариством в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 08.02.2023 №3107/6/99-00-06-3-01-06, яким податкові повідомлення-рішення від 03.12.2021 № 00890250902 та № 00890270902 залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як вбачається зі змісту наказу від 16.09.2021 №7176-п, проведення фактичної перевірки ТзОВ «Вест Петрол маркет» призначено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. При цьому правовою підставою для призначення перевірки у наказі вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Позивач вважає, що фактична перевірка проведена без законних на те підстав, оскільки у наказі від 16.09.2021 №7176-п не зазначено конкретну інформацію про порушення вимог законодавства.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України до спірних правовідносин застосовує висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, за змістом яких підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Відповідні функції контролю передбачені підпунктами 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України. Зокрема, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Цей висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/1864/21.
При цьому слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки згідно з положеннями підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Як вбачається з наказу від 16.09.2021 №7176-п «Про проведення фактичної перевірки суб'єктів господарювання», контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обліку пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Таким чином доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки суд відхиляє як такі, що суперечить нормам права, які регулюють спірні правовідносини.
Отже, при вирішенні спору суд вважає за доцільне перевірити висновки фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та, які зводяться до встановлення порушень позивачем підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та пункту 12 статті 23 Закону№265/95-ВР.
Щодо порушень вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України суд зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що висновок податкового органу про такі порушення ґрунтується на тому, що в період в період з червня 2020 року по липень 2021 року товариство використовувало один рівномір-лічильників, в якого був відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності.
Так, згідно з підпунктом 14.1.6.пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Пунктом 230.1. статті 230 ПК України передбачено, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро- горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на територіях яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження - розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами- лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 ЗО 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов 'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Норми статті 128-1 Кодексу застосовуватимуться: 1) з 01 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів; 2) з 01 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів; 3) з 01 січня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (пункт 18 підрозділ 5 розділ XX Кодексу).
Пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України визначено, що до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються з 01 квітня 2020 року.
Отже, за змістом вказаних норм, для здійснення реалізації пального, розпорядники акцизних складів, де розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, з 01.01.2020 зобов'язані обладнати їх витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а також зареєструвати їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Відповідальність за порушення вказаного обов'язку застосовується з 01.04.2020.
Згідно з підпунктом 230.1.4. пункту 230.1 статті 230 ПК України порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів (далі - Порядок №891).
Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 2 Порядку №891 витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам' ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах; рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.
Зі змісту наведених норм чинного законодавства України випливає, що кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. Кожне місце відпуску пального паливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками. Водночас, функції витратомірів-лічильників можуть виконувати встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.
Тобто, норма ПК України альтернативно встановлює, що документами, які підтверджують відповідність рівнеміра-лічильника вимогам законодавства можуть бути або позитивний результат повірки, або документ про відповідність, або калібрування.
При цьому, стаття 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» дає визначення, що оцінка відповідності - процес доведення того, що задані вимоги, які стосуються продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу, були виконані; документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об'єкта оцінки відповідності.
Таким чином, обов'язковими умовами виконання встановленими на акцизних складах функцій рівнемірів-лічильників, є наявність позитивних результатів їх повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства, та підтверджених відповідними документами, що підтверджують відповідність таких рівнемірів-лічильників певним вимогам, які до них встановлені, а також їх реєстрація у відповідному Реєстрі.
Зокрема, сертифікат відповідності підтверджує, що певна продукція відповідає вимогам, які встановлені у нормативному документі виробництва або в державних національних, галузевих стандартах, чи різного роду специфікаціях на таку продукцію.
Як слідує з матеріалів справи, щодо обладнання, яке використовується на заправній станції за адресою: місто Київ, проспект Броварський, 3А директором товариства сформовано довідку розпорядника акцизного складу (уніфікований номер 1006689) та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Наявність позитивного результату повірки рівнеміру сигналізатору ультразвукового УУС-01 зав. №3374 підтверджується копією Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.08.2021 №10661 (чинне до 02.08.2023) та актом перевірки від 01.11.2021 та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, із наявного в матеріалах справи Сертифікату відповідності ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» за реєстр. №UA.TR.001 AQ 23 1-18, виданого 25.05.2018, зокрема, вбачається, що цим сертифікатом орган оцінки відповідності підтверджує, що рівнеміри-сигналізатори ультразвукові УУС-01 відповідають вимогам додатку 2, розділ «Процедури оцінки відповідності. Модуль D (відповідність типу шляхом забезпечення якості виробничого процесу)» до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94.
Також, у вказаному Сертифікаті міститься запис, що власник цього сертифікату має право наносити на засоби вимірювальної техніки, які були виготовлені у межах сфери дії схваленої системи управління якістю ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ».
Як вбачається з паспорту на рівнемір-сигналізатор ультразвуковий УУС-01 (зав. №3374) даний рівнемір виготовлений у 2020 році, тобто в межах дії сертифікату. Крім того у даному паспорті наявні відмітки про придатність його до експлуатації станом на 20.03.2020 та долучено відповідні сертифікати відповідності.
Враховуючи наведене, твердження контролюючого органу про те, що з червня 2020 року до липня 2021 року акцизний склад не був обладнаний 1 рівнеміром-лічильником не відповідає дійсності, оскільки до перевірки було надано документ про відповідність, що підтверджує проведення оцінки відповідності такого рівнеміра-лічильника, відповідно до законодавства.
Водночас відповідачем в акті перевірки не наведено жодних належних та допустимих доказів, що на такий рівнемір-лічильник були відсутні позитивні результати повірки або оцінки відповідності в зазначений період.
Таким чином, встановлений перевіркою факт використання ТзОВ «Вест Петрол Маркет» на АЗС за адресою: місто Київ, проспект Броварський, 3А одного рівнеміра-лічильника, щодо якого відсутній позитивний результат повірки або оцінки відповідності в період з червня 2020 року до липня 2021 року, не знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про неправомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 128.1-1 статті 128 ПК України.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021 № 00890250902 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20000,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.
З приводу встановлених перевіркою порушень пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Статтею 20 Закону 265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155).
Відповідно до пункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції № 281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Виходячи з положень підпунктів 10.3.1-10.3.4 пункту 10.3 Інструкції № 281/171/578/155, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою № 17-НП, а відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.
Підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.
Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.
Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив.
Наведені законодавчі норми свідчать про те, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій.
Як слідує із акту фактичної перевірки від 01.11.2021, за місцем реалізації та зберігання на акцизному складі ТзОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» за зазначеною вище адресою встановлено наявність не облікованого у встановленому порядку товару (надлишку скрапленого газу) в кількості 144,49 літрів на загальну суму 2742,42 грн.
Зняття фактичних залишків нафтопродуктів здійснювалось з використанням рівнемірів-лічильників, які станом на дату проведення перевірки пройшли державну метрологічну атестацію.
В акті перевірки зафіксовано, що інвентаризацію проведено за участю представника товариства, менеджера АЗС Мунтяна А.О., який від підпису в акті зняття залишків відмовився.
Як слідує із наявного в матеріалах справи акту зняття залишків нафтопродуктів, за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, встановлено наявність необлікованого товару (надлишки газу скрапленого) в кількості 144,48 л на загальну вартість 2742,42 грн.
Актом фактичної перевірки від 01.11.2022 зафіксовано, що на підтвердження залишків нафтопродуктів до перевірки надано періодичний Z-звіт №0958, відповідно до якого зміна на АЗС відкрита в 16:33:50, тобто перед проведенням фактичної перевірки. В ході огляду книги РРО встановлено, що 21.10.2021 здійснено закриття/відкриття робочої зміни на АЗС три рази, що підтверджується Z-звітами від 21.10.2021 №0956, №0957, №0958 з касового апарату ФН 3000510333. З урахуванням інформації даних Z-звітів в ході перевірки встановлено зміну облікових залишків пального без здійснення будь-яких операції по РРО, в тому числі операцій - приймання/відвантаження пального.
Невідповідність залишків пального між Z-звітами №0956 та 0957, а також між Z-звітами №0957 та №0958 зафіксовано актом перевірки.
Суд не приймає, доводів позивача про те, що змінні звіти форми №17-НП формувались в кінці кожної зміни, в тому числі до та в період проведення перевірки, а їх примірники разом товарно-транспортними накладними надавались під час перевірки, оскільки жодних доказів, які підтверджують такі твердження, під час розгляду даної справи товариством надано не було, як і не було надано жодних документів, які спростовують висновки, викладені в акті перевірки.
Товариство в обґрунтування позовних вимог зазначає, що для виявлення необлікованого товару, необхідно провести повний обсяг вимірювальних та контрольних заходів, передбачених Інструкцією № 281/171/578/155.
Проте, порядок інвентаризації передбачений Інструкцією № 281/171/578/155 стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.12.2021 №00890270902 про застосування штрафу в сумі 5484,84 грн.
За таких обставин в задоволенні позову цій частині слід відмовити.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн. згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 02.03.2023 №3343967819.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на суму 20000,00 грн. із загальної суми 25484,84 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у місті Києві судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2106,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2021 №00890250902 та №00890270902 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 03.12.2021 №00890250902.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (44000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42663493) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код юридичної особи 44113011) судовий збір у сумі 2106 (дві тисячі сто шість) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський