17 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1280/22
Провадження № 11-кп/4820/243/23
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022242000000138 року від 14.02.2022 року та № 12022242000000227 від 21.03.2022 року, за апеляційною скаргою прокурора Кам'янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року відносно обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.3ст.185, ч.4 ст.185 ОСОБА_6 ,-
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
- за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за цим вироком, зараховано невідбуте покарання за вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2022 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 30.11.2022 року, зараховано в цей строк час тримання його під вартою з 07.05.2022 року по 29.11.2022 року, включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Скасовано арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 01.04.2022 року (т. 3 а.с. 91).
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових товарознавчих експертиз в сумі 686 грн. 48 коп. (т. 3 а.с. 59).
Питання речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.
За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з особою, щодо якої виділено кримінальне провадження, 14 лютого 2022 року близько 14 год. 00 хв., умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, безперешкодно проникли на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_9 , по АДРЕСА_3 та за допомогою частини арматури, яку знайшли поруч, виламали частину дерев'яних дверей, наявного там підсобного приміщення, через які проникли всередину, звідки, намагаючись викрасти металобрухт, вагою 77,56 кг, що належить потерпілому ОСОБА_9 , та розпорядитись ним на власний розсуд, витягнули його через пошкоджені двері назовні для подальшого викрадення з території домоволодіння. Однак, з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки були виявлені сусідом потерпілого. Своїми умисними незаконними діями ОСОБА_6 , спільно з особою, щодо якої виділено кримінальне провадження, могли спричинити майнової шкоди потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 550 грн. 68 коп.
Такі дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане із проникненням у інше приміщення.
Крім того, ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, 19 березня 2022 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи по запрошенню в квартирі АДРЕСА_4 , з метою викрадення чужого майна, користуючись відсутністю уваги потерпілої, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна та особистого незаконного збагачення, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, з-під столу, викрав мобільний телефон марки «ZTE Blade A5 2020» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 1643 грн., що належить потерпілій ОСОБА_11 , укомплектований силіконовим чохлом прозорого кольору, вартістю 100 грн., сім-картою мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 , вартістю 100 грн., на рахунку якої грошових коштів не було, який заховав під свій верхній одяг та покинувши вказану квартиру розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 1843 грн.
Такі дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_6 , за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13.06.2022 року, остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , прокурор уважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення.
На думку прокурора, остаточне покарання, призначене ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки суд не врахував, у достатній мірі, особу винного, суспільну небезпечність та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень та необґрунтовано застосував щодо нього вимоги ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Зокрема, не враховано те, що ОСОБА_6 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення проти власності, після вчинення 14.02.2022 року злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та 24.02.2022 року злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, 18.04.2022 року вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 190 КК України, за яке засуджений Кам'янець-Подільським міськрайонним судом 13.06.2022 року до покарання у виді 1 року обмеження волі. Крім того, на даний час, на розгляді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду перебуває ще одне кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України по факту таємного викрадення чужого майна, що мало місце 30.04.2022 року (справа 676/2954/22). Вказане свідчить, що ОСОБА_6 , після вчинення кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став та продовжив займатись злочинною діяльністю, скоїв нові умисні корисливі злочини, що свідчить про систематичність та стійкість його злочинних намірів, небажання ставати на шлях виправлення. ОСОБА_6 не працює, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, що свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, тому призначення йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, є необґрунтованим.
Окрім того, апелянт посилається на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК України, судом, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 , на підставі ч.4 ст. 70 КК України, не зазначено, який саме принцип призначення покарання застосовано.
Також прокурор вказує на те, що викладені у вироку суду висновки містять істотні суперечності, оскільки суд вважав за можливе призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України, разом з тим, із резолютивної частини вироку вбачається, що обвинуваченому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, прокурор стверджує, що при призначені покарання ОСОБА_6 судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п . 4 ч. 1 ст. 411, ч.1 ст.412 КПК України, п.п.2,3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та його захисника, які уважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинених діях, за викладених у вироку обставинах, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та учасниками судового розгляду не оскаржуються, відтак апеляційним судом вирок суду, в цій частині, не переглядається.
Разом з тим, вирок місцевого суду підлягає скасуванню, в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що судом першої інстанції, при ухваленні вироку, допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Як установлено судом апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з особою, щодо якої виділено кримінальне провадження, 14 лютого 2022 року близько 14 год. 00 хв., умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, безперешкодно проникли на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_9 , по АДРЕСА_3 та за допомогою частини арматури, яку знайшли поруч, виламали частину дерев'яних дверей, наявного там підсобного приміщення, через які проникли всередину, звідки, намагаючись викрасти металобрухт, вагою 77,56 кг, що належить потерпілому ОСОБА_9 , та розпорядитись ним на власний розсуд, витягнули його через пошкоджені двері назовні для подальшого викрадення з території домоволодіння. Однак, з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки були виявлені сусідом потерпілого. Своїми умисними незаконними діями ОСОБА_6 , спільно з особою, щодо якої виділено кримінальне провадження, могли спричинити майнової шкоди потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 550 грн. 68 коп.
Крім того, ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану, 19 березня 2022 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи по запрошенню в квартирі АДРЕСА_4 , з метою викрадення чужого майна, користуючись відсутністю уваги потерпілої, впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна та особистого незаконного збагачення, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, з-під столу, викрав мобільний телефон марки «ZTE Blade A5 2020» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 1643 грн., що належить потерпілій ОСОБА_11 , укомплектований силіконовим чохлом прозорого кольору, вартістю 100 грн., сім-картою мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_3 , вартістю 100 грн., на рахунку якої грошових коштів не було, який заховав під свій верхній одяг та покинувши вказану квартиру розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 1843 грн.
Судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення та за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
При цьому, призначаючи ОСОБА_6 покарання, із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, місцевим судом не дотримано вимог кримінального закону та належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суспільну небезпечність, на що обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі прокурор.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до положень ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Рішення про призначення покарання, із застосуванням ст..69 КК України має бути належним чином вмотивоване.
При ухваленні вироку, зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Відповідно до усталеної судової практики, в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винуватим у вчиненні злочину, мають суворого додержуватись вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Застосовуючи положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_6 за ч.4 ст.185 КК України, суд першої інстанції посилався на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме визнання вини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність у потерпілих будь-яких претензій майнового та морального характеру, позицію останніх про застосування щодо обвинуваченого не суворого покарання, незначний розмір завданої шкоди та повне її відшкодування потерпілим, урахував і особу обвинуваченого, наявність на утриманні в нього неповнолітньої дитини, і визнав дані обставини винятковими.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 вказаного злочину, та, у своєму рішенні, не навів переконливих мотивів наявності підстав для застосування положень ст.69 КК України, а тому призначив ОСОБА_6 покарання, яке є явно м'яким, недостатнім для його виправлення, і яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, що є підставою, згідно з п.2 ч.1 ст.413, ст.414, ч. 2 ст.409 КПК України для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_6 не працював, вчинив злочини, через короткий проміжок часу, які відносяться до тяжких, 18.04.2022 року вчинив новий злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, за який засуджений Кам'янець-Подільським міськрайонним судом 13.06.2022 року до покарання у виді 1 року обмеження волі, що свідчить про те, що він схильний до злочинної діяльності, та про його підвищену небезпеку для суспільства, а тому призначення йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, є необґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.70 КК України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Разом з тим, в порушення вказаних вимог закону, судом, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_6 , на підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, за цим вироком та за вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2022 року, яким він засуджений за ч.2ст.190 КК України до 1 року обмеження волі, не зазначено, який саме принцип призначення покарання застосований, відповідно до вимог ч.1ст.70 КК України, на що обґрунтовано посилається прокурор в апеляційній скарзі, та не вказано за якими правилами складено покарання згідно з приписами ст. 72 КК України.
Щодо тверджень прокурора, що висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, зокрема, в мотивувальній частині вироку зазначено, що суд вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції статті ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, з огляду на вимоги ч.3 ст.68 КК України, у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, однак, у резолютивній частині вироку судом призначено покарання із застосуванням статті 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, то вони не заслуговують на увагу, оскільки суд, мотивуючи призначення покарання обвинуваченому за ч.2ст.15,ч. 3 ст.185 КК України, правильно послався на вимоги ч.3 ст.68 КК України, що стосуються призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті, крім того вказав підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч.4ст.185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.65КК України, колегія суддів ураховує, що обвинувачений вчинив злочини, які, відповідно до ст. 12 КПК України відносяться до тяжких, не судимий в порядку ст. 89 КК України, не працює, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, а також те, що він схильний до вчинення злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.
Колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, в межах санкцій частин статтей, за якими він визнаний винуватим, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та на підставі ч. 4 ст. 70, підпункту б, п.1, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2022 року у виді позбавлення волі.
Саме такий принцип призначення покарання обвинуваченому застосовується, відповідно до вимог ч.4ст.70,ч.1ст.70 КК України, з урахуванням даних про його особу.
Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Пунктом 3 ч.1 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з приписами статті 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, зокрема: необхідності застосування більш суворого покарання.
Ураховуючи викладені обставини, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411-413, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Кам'янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині призначення покарання, скасувати та ухвалити новий вирок.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_6
покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
-за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці (п'ять років три місяці).
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його оголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3