17 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/1800/22
Провадження № 22-ц/4820/993/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/1800/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна - представник Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна представник Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому 18 січня 2022 року з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин 2022 року невиконанням постанови суду в справі № 2270/14181/11в сумі 267 млрд грн.
Позивач зазначав, що постанова суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 залишалася невиконаною з вини працівників відповідача, що є триваючим в часі правопорушенням. Неналежне виконання посадовими і службовими особами органів державної влади своїх повноважень, що призвело до порушення його прав та свідчить про невиконання державою головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права. Внаслідок невиконання судового рішення порушені його права триваючим правопорушенням, які завдали йому моральних страждань: зокрема - конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади, права приватної власності на паспорт книжечку, яка є його власністю, права правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені ним на відновлення порушених його прав, яке держава Україна зобов'язана забезпечити і яке є реальним, а не уявним чи покладені обов'язки на судову владу та державу Україна, полягають в тому, щоб рішення було не просто винесене, а й виконане., право на справедливий суд, порушення ст.6 Конвенції, право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Відшкодування моральної шкоди і право на таке відшкодування виникає в силу - статей 23, 1174 ЦК України, ст. 56 Конституції України. Тому позивач просив, стягнути з держави Україна на його користь моральну шкоду у розмірі двісті шістдесят сім мільярдів гривень, завдану невиконанням постанови суду у справі №2270/14181/11 завданої йому 18 січня 2022 року з 21.00 до 22.00 години.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. На його думку, оскаржуване рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, з ігноруванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Також апелянт, посилається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. Як вказує апелянт, він прагне грошової компенсації за порушене своє право на судовий захист в конкретний вимір часу (проміжок, строк, період). Застосування ефективного способу захисту спричиняє реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного - забезпечує отримання відповідного відшкодування. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що в його позові було основне юридичне питання: заявлена шкода за невиконання рішення суду, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення.
Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі № 2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов'язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 жовтня 2020 року, залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10510 грн. моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За положеннями статті 129-1 Конституції України обов'язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем. Якщо договором або законом не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах, то позови про таке відшкодування не підлягають задоволенню.
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року (справа № 641/8857/17).
Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 2270/14181/11) про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки, залишається невиконаною. У зв'язку з цим рішенням суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено компенсацію моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 10 510 грн.
Також матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів про те, що саме у проміжок часу - 18 січня 2022 року з 21 год. до 22 год. на протязі однієї години ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 2270/14181/11) в розмірі 267 млрд. грн.
Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов є необґрунтованим.
Крім того, позивачем не доведено і заявлений ним розмір моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень про її наявність. Позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення прав позивача та про порушення державою конкретних обов'язків.
Разом з тим, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для задоволення позову, а посилання ОСОБА_1 на різну судову практику Верховного Суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у кожній конкретній справі процес доказування, а отже і правозастосування буде різним. У зв'язку з цим відхиляються й доводи ОСОБА_1 щодо посилання на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ.
Також суд відхиляє і доводи апелянта про скасування рішення суду з підстав неналежного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.
Так за нормами пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи, про що свідчать наявні в справі зворотні поштові повідомлення, про направлення позивачу судових повісток .
Так, позивач був повідомлений про судове засідання призначені на 09 лютого 2023 року та 03 березня 2023 року, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, однак жодного разу в судове засідання не з'явився.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року.
Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук О.І. Ярмолюк