Справа № 439/600/22 Головуючий у 1 інстанції: А.О. Бунда
Провадження № 33/811/531/23 Доповідач: Романюк М. Ф.
16 травня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф,з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кобеляцького Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Бродівського районного суду Львівської областівід 27 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обрано стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536.80 гривень на користь держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 27.05.2022 року о 22 год. 15 хв. на а/д Броди-Лешнів 1км, Золочівського району, Львівської області, керував транспортним засобом FiatDucato, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «DragerAlcotest 6810». Тест 2381 від 27.05.2022 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КпАП України.
Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в матеріалах справи немає жодних доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке мало місце 27 травня 2022 року.
Зазначає, що у цей вечір вживав алкогольні напої, однак до складання протоколу і під час складання протоколу не керував транспортним засобом. Оскільки у цей вечір була оголошена повітряна тривога, командування військової частини зобов'язало залишити територію військової частини і забрати з території частини свої транспортні засоби. Апелянт попросив знайомого по службі ОСОБА_2 перегнати автомобіль.
Вказує, що під час розгляду справи свідок ОСОБА_2 був допитаний та суд попереджав його про дачу неправдивих показів, а тому вважати показання свідка ОСОБА_2 надуманими і голослівними, оскільки апелянт перебуває з ним у дружніх відносинах, є безпідставним.
Звертає увагу на те, що коли приїхали працівники поліції і весь час коли йшло оформлення протоколу ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, однак того факту, що вживав алкогольні напої і знаходився біля автомобіля не заперечує.
Вважає, що суд не намагався розібратись у даній справі, не врахував заперечень апелянта,показів свідка ОСОБА_3 інших обставин, що мають суттєве значення по справі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кобеляцького Д.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП встановлена та підтверджується наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №173653 від 27.05.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 27.05.2022 року року о 22 год. 15 хв. на а/д Броди-Лешнів 1км, Золочівського району, Львівської області, керував транспортним засобом FiatDucato, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «DragerAlcotest 6810». Тест 2381 від 27.05.2022 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-висновком Alcotest Drager 6810 №2308 від 27.05.2022 з якого встановлено, що ОСОБА_1 27.05.2022 о 22.49 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Результат тесту 1.43 проміле;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27.05.2022;
-відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, який узгоджуються із обставинами, вказаними в протоколі та долучений до матеріалів справи, якому суд першої інстанції дав належну оцінку.
Таким чином, саме сукупністю вказаних вище доказів підтверджується керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенням вимог п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом марки FiatDucato, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не заслуговують на увагу, оскільки працівниками поліції протягом всього часу, з моменту виявлення транспортного засобу здійснювалась відеофіксація, з якої слідує, що ОСОБА_1 надаючи пояснення поліцейському підтверджує факт керування транспортним засобом, а саме останній особисто зазначив, що він під час повітряної тривоги виїхав з аеродрому на автодорогу. Також ОСОБА_1 не повідомляв про будь-яку іншу особу, яка керувала автомобілем.
Більше того, ОСОБА_1 особисто вказав, що вживав алкогольні напої. Вказані обставини зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Враховуючи наявність відеозапису, який дає можливість чітко та повно відновити послідовність подій, апеляційний суд вважає безпідставними клопотання адвоката Кобеляцького Д.М. про виклик свідка ОСОБА_2 .
Щодо клопотань адвоката Кобеляцького Д.М. про призначення експертиз та витребування доказів, суд вважає їх таким, що не підлягають задоволенню, оскільки всі обставини справи знайшли своє підтвердження та наявних у справі доказів у їх сукупності достатньо, щоб беззаперечно стверджувати про наявність вини в діях ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, слід зазначити, що Наказом Держлікслужби України № 1529 від 29.12.2014 року «Про державну реєстрацію медичних виробів» затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення. Номер 43, зазначеного переліку, - це газоаналізатори Drager Alcotest , реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію №14455/2014 газоаналізатори Drager Alcotest внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення МОЗ України і дозволені для застосування на території України.
Отже, прилад «Drager Alсotest 6810», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, дозволений МОЗ та має свідоцтво про державну реєстрацію.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що відеозапис не місить даних про керування ним автомобілем апеляційним судом не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи, а саме відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом.
Також, протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 у встановленому законом порядку складено поліцейськими із застосуванням технічного засобу відеозапису - нагрудної відеокамери поліцейського, матеріали відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, отже відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП присутність двох свідків при складанні протоколу була не обов'язковою.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених частинами першою, другою статті 6 Європейської Конвенції з прав людини.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 27 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк