Справа № 461/5018/22 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.
Провадження № 33/811/587/23 Доповідач в 2-й інстанції: Стельмах І. О.
17 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника-адвоката Харченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеконференції справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою захисника Харченка С.В. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року,
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 536 грн 80 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 вересня 2022 року о 02:50 год. у м. Львові на вул. Ш. Руставелі, 20, керував транспортним засобом «Range Rover Vogue», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків.
На постанову судді захисник Харченко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності з метою не допустити негативних наслідків для життя і здоров'я своєї знайомої ОСОБА_2 , яку він доставляв до лікарні для надання останній невідкладної медичної допомоги. Відео та інші матеріали справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я ОСОБА_2 , була дійсною та реальною. Через відсутність інших осіб, які могли б управляти транспортним засобом, а також через те, що біль завдавала ОСОБА_3 нестерпних страждань, вона не могла бути усунута іншими засобами. При цьому, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода.
Апелянт звертає увагу на те, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 невідмовлявся.Обвинувачення зазначене в протоколі є нечітким та незрозумілим. Зазначає, що відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп'яніння, законодавством не встановлено.
Зміст протоколу не відповідає вимогам, що передбачені ст. 256 КУпАП. Працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, не надали протокол на ознайомлення, та не надали можливості надати пояснення в протоколі по суті справи.
На доданому до матеріалів справи відео присутні свідки, однак в матеріалах справи міститься лише одне пояснення, в якому свідок ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Інший свідок до протоколу не внесений. Його пояснення у матеріалах справи відсутні.
Направлення на огляд виписане після складання протоколу відносно ОСОБА_1 , та не містить жодної інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з даним направленням, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Також зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до наданого відео, працівниками поліції не пропонувалось пройти огляд у лікаря-нарколога, що є грубим порушенням проведення процедури огляду на стан сп'яніння. При цьому сам ОСОБА_1 неодноразово просив відвести його на огляд до медичного закладу.
Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_1
ОСОБА_1 , захисник Харченко С.В., які брали участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції через систему EASYCON апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Харченка С.В. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2022 року серії ААД № 147982 (а.с. 1);
відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції відповідно до якого працівники поліції зупинивши транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та виявивши у нього ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився, але продував прилад недостатньо, такий не спрацьовував. Поліцейський неодноразово надав ОСОБА_1 прилад «Драгер» для продуття, але кожного разу ОСОБА_1 продував недостатньо. Згодом вказав, що в нього астма і він не може продути. Разом з тим на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 курить. Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його обов'язок проходження огляду відповідно до п.2.5 ПДР та після чергового не продуття повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол.
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» відмовився (а.с. 4);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі (а.с. 6);
рапортом інспектора взводу 1 роти 1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП Білик Р. (а.с. 8).
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд відкидає доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся проходити огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки.
Як вбачається з відеозапису події ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Drager», але продував так, що прилад не спрацьовував та не видавав результату, а потім взагалі не продував, а лише торкався губами трубки приладу. Працівник поліції неодноразово роз'яснював ОСОБА_1 , що продуває він неправильно, але ОСОБА_1 продовжував неналежно виконувати вказівки поліцейського, у зв'язку з чим така поведінка ОСОБА_1 була правильно розцінена працівниками поліції, як відмова пройти огляд на стан сп'яніння. Також ОСОБА_1 вказував, що пройде огляд у присутності адвоката, а в подальшому почав спілкуватись російською мовою та повідомив, що йому необхідний перекладач.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що працівник поліції роз'яснював ОСОБА_1 про його обов'язок відповідно до п. 2.5 ПДР на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 всіляко ухилявся від огляду.
Щодо тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Відповідно до ст.ст. 17, 18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. Про це прямо зазначено у статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що була загроза для життя і здоров'я його знайомої ОСОБА_2 , яка травмувала ногу та потребувала медичної допомоги. Таксі викликати вони не могли, так як була комендантська година, а швидка на виклик не їхала.
Разом із тим, посилання ОСОБА_1 на те, що шкода, яка могла настати через необхідність медичної допомоги ОСОБА_3 яка травмувала ногу, є набагато більшою від тієї, яка настала керуванням транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, не свідчать про стан крайньої необхідності, оскільки твердження ОСОБА_1 , що швидка не їхала на виклик нічим не підтверджені.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що працівники поліції викликати швидку медичну допомогу ОСОБА_2 . Медики приїхали та оглянули ОСОБА_2 , але від госпіталізації вона відмовилась, тому суд не вбачає пістав, що небезпека, про яку зазначає апелянт, за даних обставин, не могла бути усунута іншими засобами.
Таким чином, наявність стану крайньої необхідності захисником ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не доведена.
Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідальність за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння не встановлена законом, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ОСОБА_1 поставлено у провину саме відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, а наявність ознак алкогольного сп'яніння є підставою для проходження огляду відповідно до вимог п. 2.5 ПДР.
Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що у матеріалах справи наявне лише одне пояснення свідка, не може бути підставою для скасування постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім залучення свідків, працівниками поліції також застосовувались технічні засоби відеозапису під час відмови ОСОБА_1 від огляду, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак залучення поліцейським свідків та відібрання пояснень лише у одного з них не впливає на правильність висновку судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не спростовує факту його відмови від огляду оскільки їх присутність не є обов'язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
На думку апеляційного суду, викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 з врахуванням вимог ст. 36 КУпАП і є безальтернативним.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Харченка С.В. - без задоволення.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах