Справа №464/2087/14-ц
пр № 4-с/464/8/23
15 травня 2023 року Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,
секретаря судового засідання Гузюк Н.Ф.,
з участю: скаржника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Сихівського ВДВС Зелінського Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС та зобов'язання зняти арешт з майна,-
скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС та зобов'язання зняти арешт з майна.
Скаргу мотивовано тим, що в провадженні Сихівського ВДВС Львівського управління міністерства юстиції знаходилося виконавче провадження № 44838286 з примусового виконання виконавчого листа № 464/2087/14-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 10.07.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (тепер АТ «Сенс Банк») заборгованості за договором про надання траншу від 15.02.2008 в розмірі 388392,08 грн. та судових витрат у розмірі 3654 грн.
Постановою державного виконавця накладено арешт на все його майно.
22.12.2014 на підставі заяви стягувача № 114277/150-32 від 29.19.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання у зв'язку з тим, що рішення суду виконано у зв'язку з повним погашенням існуючої перед стягувачем заборгованості, проте державним виконавцем не винесена постанова про закінчення виконавчого провадження і не скасований накладений за виконавчим провадженням № 44838286 арешт на його майно. Будь-яких постанов про стягнення з нього виконавчого збору чи інших судових витрат державним виконавцем йому не надано, тому вважає незаконною бездіяльність державного виконавця, що порушує його право на розпорядження майном. Просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати державного виконавця зняти арешт з його майна.
02.05.2023 від начальника Сихівського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції надійшов відзив на скаргу, в якому заперечує вимоги скарги, покликаючись на те, що дійсно в провадженні Сихівського ВДВС знаходилось виконавче провадження № 44838286 з примусового виконання виконавчого листа № 464/2087/14-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 10.07.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (тепер АТ «Сенс Банк») заборгованості за договором про надання траншу від 15.02.2008 в розмірі 388392,08 грн. та судових витрат у розмірі 3654 грн. Постановою державного виконавця накладено арешт на все його майно. 22.12.2014 на підставі заяви стягувача № 114277/150-32 від 29.19.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання у зв'язку з тим, що рішення суду виконано у зв'язку з повним погашенням існуючої перед стягувачем заборгованості боржником. Однак, у відповідності до вимог ст.ст.27,42 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не сплачено виконавчий збір та інші виконавчі витрати, тому просить в задоволення скарги відмовити.
В судовому засіданні скаржник підтримав викладене у скарзі, надав інформацію щодо всіх наявних обтяжень належного йому майна за виконавчим провадженням № 44838286. Просить скаргу задовольнити.
Представник Сихівського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Зелінський Я.С. проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Представник стягувача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду скарги. Про заміну сторони виконавчого провадження у встановленому законом порядку не звертався. Його неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, заслухавши вступні слова скаржника, представника Сихівського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, перевіривши матеріали справи, дослідивши долучені до скарги докази, оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова 08.05.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» (тепер АТ «Сенс Банк») заборгованості за договором про надання траншу від 15.02.2008 в розмірі 388392,08 грн. та судові витрати у розмірі 3654 грн.
10.07.2014 Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист № 464/2087/14-ц.
Постановою державного виконавця Сихівського ВДВС від 24.09.2014 відкрито виконавче провадження № 44838286. Того ж дня постановою накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
За змістом положень частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.
Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Як встановлено судом, стягувач подав заяву і на підставі заяви стягувача № 114277/150-32 від 29.19.2014 державним виконавцем винесено постанову від 22.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.
З'ясовано, що стягувач отримав від боржника повний розрахунок за рішенням суду, тим самим судове рішення повністю виконане.
З довідки № 6586-17.5 від 15.02.2023, виданої АТ «Сенс Банк», вбачається, що станом на 15.02.2023 заборгованість перед АТ «Сенс Банк» за укладеними на ім'я фізичної особи - ОСОБА_1 кредитними договорами/рахунками відсутня.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Встановлено, що відбулось повне виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08.05.2014, що не спростовано стягувачем. При цьому, сам стягувач просив орган ДВС зняти арешти з майна боржника у виконавчому провадженні.
При цьому державним виконавцем не надано доказів щодо винесення та примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору зі ОСОБА_1 .
Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для продовження арешту на майно боржника.
Ураховуючи зазначене, суд зазначає, що у діях державного виконавця немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», однак права боржника на розпорядження належним йому майном залишаються необґрунтовано обмеженими, не дивлячись на повне виконання судового рішення. Тому з метою відновлення прав ОСОБА_1 , які не має можливості відновити державний виконавець у виконавчому провадженні, слід скасувати арешт, накладений на майно боржника.
Ухвалючи про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , суд враховує позицію ВП ВС від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, а саме, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц.
Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати в рамках виконавчого провадження № 44838286, накладений постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24.09.2014 арешт всього рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку 4620682300:14:007:0023; гараж (6 ряд, № НОМЕР_1 ), що знаходиться в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що за адресою: АДРЕСА_1 .
У іншій частині у задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст ухвали складено 17.05.2023.
Сторони: Скаржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Сихівської державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Зелінський Я.С., м.Львів, просп.Червоної Калини, 109;
Стягувач: АТ «Сенс банк», м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Суддя О.Ю.Горбань