справа № 462/3596/23
16 травня 2023 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 15.05.2023 року звернувся в Залізничний районний суд м.Львова із адміністративним позовом, в якому проситьпоновити йому строк звернення до суду з даним позовом; визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАР №5631459 від 19.07.2022 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП.
Разом з тим, вивчення позовної заяви дає підстави для висновку, що така подана з порушенням вимог ст.160, 161КАС України.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до Залізничного районного суду м. Львова, зазначив адресу свого проживання - АДРЕСА_1 .
До позовної заяви ОСОБА_1 долучивкопію його паспорта, з якого вбачається, що станом на 19.10.2012 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте вказані дані не можна вважати актуальними, а матеріали заяви не містять доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 на час подання позовної заяви у Залізничному районі м.Львова, що впливає на визначення підсудності даної справи. Такими документами, наприклад, можуть бути витяг з реєстру територіальної громади,довідка про реєстрацію місця проживання особи або місця перебування особи.
Крім того, на виконання вимог п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Звертаючись із вказаним позовом до суду, ОСОБА_1 просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. В обгрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду із позовом позивач зазначає, що до подання адміністративного позову він скористався своїм правом оскарження постанови начальнику Управління патрульної поліції у Львівській області. Рішення начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Пилипенка Р. №Б-1998/41/12/01-2022 від 30.08.2022 року за результатами розгляду скарги отримано 09.09.2022 року, тобто по спливу, передбаченого ст. 289 КУпАП, 10-денного строку після винесення оскаржуваної постанови. Після отримання рішення начальника УПП від 09.09.2022 року звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАР №5631459 від 19.07.2022 року. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2023 року в справі № 462/6130/22 подану ним позовну заяву повернуто з тих мотивів, що він пропустив 10 денний строк на звернення до суду без поважних причин. Зазначає, що у встановленому законом порядку подав скаргу на спірну постанову вищестоящій посадовій особі, тому не міг звертатись до суду із позовом, а відтак строк звернення до суду пропущено із поважних причин і просить його поновити. Крім того, покликається на те, що за аналогічних обставин звернення першочергово із скаргою до вищестоящої особи, а надалі до суду, Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі № 462/2712/21 від 09.12.2021 року скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30.09.2021 року та щодо строку звернення зазначено, що незалежно від обраного особою способу захисту свого права, вона може звернутись до суду, який не може відмовити у доступі з мотивів обрання особою спочатку досудового способу вирішення спору.
Разом з тим, вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено, ОСОБА_1 вже звертався до Залізничного районного суду м.Львова із позовом про скасування постанови серії ЕАР №5631459 від 19.07.2022 року та ухвалою суду від 07.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Звертаючись повторно до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5631459 від 19.07.2022 року позивач просить поновити йому строк звернення до суду, оскільки такий пропущено з поважних причин, а саме звернення у передбаченому законом досудовому порядку із скаргою до вищестоящої посадової особи та надалі, у зв'язку із отриманням рішення вищестоящої сооби про відмову, звернення із позовом до суду.
Так, ч.1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Статтею 122 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Поруч з цим, статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За приписами ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано також протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, законодавцем передбачено альтернативний порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Цей порядок не є досудовим порядком вирішення спору, оскільки передбачає можливість оскарження або до вищестоящого органу, або до суду у порядку, визначеному КАС України.
Як вбачається із ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 07.03.2023 року саме наведені обставини слугували підставою повернення позовної заяви ОСОБА_1 про скасування постанови серія ЕАР №5631459 від 19.07.2022 року.
Вказана ухвала набрала законної сили та позивачем не оскаржувались.
Звертаючись повторно із даною позовною заявою нових причин поважності пропуску строку звернення та підстав для поновлення такого позивачем не наведено.
Щодо покликань позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністратвиного суду від 09.12.2021 року за результатами перегляду рішення у справі № 462/2712/21, суд звертає увагу на те, що згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.01.2021 у справі №757/48987/18-а законодавче обмеження строку оскарження судового рішення десятиденним строком з дня вручення постанови у справі про адміністративне правопорушення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Такого ж змісту позиція міститься також у наступних постановах Верховного Суду за аналогічних правовідносин щодо оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, зокрема у постанові від 18.03.2021 року у справі № 466/227/18 та у постанові № 697/1044/22 від 16.02.2023 року.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
А тому, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, що підтверджує відсутність підстав для встановлення тримісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.
Враховуючи наведене, вважаю, що підстави зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід визнати неповажними, тому позивачу необхідно вказати інші підстави для поновлення строку та надати інші наявні докази в обґрунтування інших підстав такого пропуску.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.160 КАС України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.160, 161, 169, 248 КАС України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний