Справа №443/448/23
Провадження №2/443/278/23
іменем України
12 травня 2023 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Вербиця в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом в якому просить: встановити факт його проживання разом із ОСОБА_2 в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, площею 1,3491 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081867 від 20.03.2003 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра його матері - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,3491 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081867 від 20.01.2003 року. Згідно довідки Ходорівської міської ради №123 від 07.03.2023 року, ОСОБА_2 , була зареєстрована в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на момент своєї смерті вона проживала однією сім'єю із своїм племінником ОСОБА_1 1951 року народження, який був її опікуном та займався її похороном. Від імені ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради заповіту не посвідчувалося. ОСОБА_1 вступив в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_2 була одинокою жінкою, близьких родичів не мала, а тому на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК (перша, друга та третя черга спадкування). Зазначає, що оскільки він постійно проживав із ОСОБА_2 однією сім'єю до часу відкриття спадщини, займався її похоронами, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її фактично прийняв, проте юридично не оформив.
15.03.2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв'язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 20.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.
Представник відповідача - Ходорівської міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд розглянути справу та винести рішення за наявними в ній матеріалами, а також просить проводити розгляд справи без участі їхнього представника.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра матері позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 26.01.2007 року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,3491 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081867 від 20.01.2003 року (а.с.11).
Згідно довідки Ходорівської міської ради №123 від 07.03.2023 року, ОСОБА_2 , була зареєстрована в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на момент своєї смерті вона проживала однією сім'єю із своїм племінником ОСОБА_1 1951 року народження, який був її опікуном та займався її похороном. Від імені ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради заповіту не посвідчувалося. ОСОБА_1 вступив в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після смерті ОСОБА_2 (а.с.9).
Оскільки ОСОБА_2 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні дала покази про те, що є дружиною позивача. ОСОБА_2 була двоюрідною сестрою її свекрухи. Оскільки ОСОБА_2 була одинокою, її чоловік - ОСОБА_1 забрав до себе жити, та протягом десяти років до дня її смерті вони жили однією сім'єю. ОСОБА_1 був офіційно її опікуном.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що є знайомою позивача. ОСОБА_2 була одинокою жінкою, а тому коли вона стала старшою, ОСОБА_1 забрав її жити до себе, займався її похованням.
Відповідно до ст.1264 у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відтак судом встановлено, що ОСОБА_2 близьких родичів не мала, та єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був тільки позивач як спадкоємець четвертої черги за законом,.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Оскільки позивач постійно проживав із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив, що також підтверджується витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №71267538 від 25.01.2023, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №38/02-31 від 15.03.2023 року (а.с.13), ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим, що нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав однією сім'єю із ОСОБА_2 в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Позивач стверджує, що Державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 втрачено.
Доказом того, що покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка від 01.02.2023 року №29-13-0.95-270/15-23, видана відділом №5 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення ХІV сесії ІІІ-го демократичного скликання Вербицької сільської ради народних депутатів від 19.10.2001 р. №15 на гр. ОСОБА_2 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ЛВ 081867 від 20.01.2003 р. Реєстраційний номер 38. Площа земельної ділянки 1.3491 га. (а.с.11).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за гр. ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_2 в с. Вербиця Жидачівського району Львівської області, однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вербицької сільської ради, площею 1,3491 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081867 від 20.03.2003 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 травня 2023 року.
Головуючий суддя С.І Сливка