18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/491/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: Зосіч С.А. - за довіреністю,
від відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ГОРІЛЧАНА КОМПАНІЯ»
до GD&L SERVICES, SIA
про стягнення 21888,00 Євро, що за курсом НБУ станом на 07.04.2023 року (39,9146 грн) становить 873650,76 грн,
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “НАЦІОНАЛЬНА ГОРІЛЧАНА КОМПАНІЯ” (Смілянське шосе, 8-км, буд. 2, с. Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, код ЄДРПОУ 32718137) до GD&L SERVICES, SIA (Matisa Str. 79, LV-1009, Riga, Latvia, Реєстраційний номер: 40203028452) про стягнення заборгованості за товар, який поставлений згідно контракту № 141216-16 від 14.12.2016 за інвойсом (рахунком-фактурою) № 351-BEL від 05.07.2022, у розмірі 21888,00 Євро (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім Євро нуль євроцентів) та понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 13 104,76 грн (тринадцять тисяч сто чотири гривні сімдесят шість копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами Контрактом № 141216-16 від 14.12.2016. Правовими підставами визначив статті 525, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов'язковість умов укладеного між сторонами Контракту.
Ухвалою від 14.04.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.05.2023, встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом відповідно до Правил поштового зв'язку щодо міжнародного поштового відправлення та на електронну адресу.
27 квітня 2023 року від відповідача надійшов відзив № 170423-01 від 17 квітня 2023 року на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнав та пояснив, що причиною несвоєчасної оплати є труднощі з банківським переказом коштів. Також просив розглядати справу без участі відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача повідомив, що заборгованість відповідач не сплатив, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, суд встановив таке.
14 грудня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю “НАЦІОНАЛЬНА ГОРІЛЧАНА КОМПАНІЯ” (далі позивач) та GD&L SERVICES, SIA ( далі відповідач) був укладений контракт № 141216-16 (далі - Контракт).
Відповідно до предмету Контракту позивач (продавець за Контрактом) зобов'язався постачати (передавати у власність) лікеро-горілчану продукцію (далі - Товар), а відповідач (покупець за Контрактом) зобов'язався приймати у власність продавця Товар та здійснювати його оплату у порядку та на умовах, визначених Контрактом (пункт 1.1).
Відповідно до п. 1.5 Контракту найменування, ціна, асортимент, Товар вказується у Специфікаціях (Додатках), які підписуються уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною цього Контракту. Товар поставляється у кількості, зазначеній у комерційних інвойсах продавця, оформлених на підставі замовлень покупця.
Відповідно до умов пункту 3.1 Контракту платіж за кожну партію Товару здійснюється в Євро (EUR) на підставі виставленого покупцю комерційного інвойсу шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок продавця. Оплата Товару має бути здійснена покупцем у повному обсязі протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки Товару згідно з п. 5.2 цього Контракту.
При цьому датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок Продавця (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Контракту).
Відповідно до п. 5.1 Контракту (у редакції згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 19.04.2017 року до Контракту) умови поставки Товару: DАР - Рига, Латвія (ІНКОТЕРМС- 2010). У разі невідповідності між умовами Контракту та правилами ІНКОТЕРМС-2010, переважну юридичну силу мають умови цього Контракту.
Строк поставки Товару: протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати прийняття замовлення або у строки, погоджені сторонами у замовленні на Товар.
Право власності на Товар, ризики пошкодження та знищення Товару переходять до Покупця з дати поставки Товару.
Відповідно до п. 5.2 Контракту (у редакції згідно з умовами Додаткової угоди № 12 від 09.09.2021 року до Контракту) датою поставки Товару вважається дата надходження Товару на транспортному засобі, що прибув, готового до розвантаження, до пункту поставки Товару. Дата поставки Товару підтверджується відміткою покупця у відповідній графі транспортної накладної (СМR) - «Вантаж отриманий».
Пункт відвантаження Товару: Україна. 19632. Черкаська область. Черкаський район, с. Степанки, Смілянське шосе 8-й кілометр, будинок 2.
Пункт поставки Товару: склад Frigo Baltic SIA, розташований за адресою: Uriekstes 18 B, Riga Free Port, Рига, Латвія.
Контракт скріплений підписами та печатками обох сторін.
Сторонами підписано Додаткові угоди до Контракту № 141216-16 від 14.12.2016.
Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов Контракту № 141216-16 від 14.12.2016, специфікації (додатку) № 4 від 28.02.2020 до Контракту (а.с. 52-56) та замовлення покупця № 351-ВЕL від 05.07.2022 (а.с. 57), позивачем 17.10.2022 поставлено на адресу відповідача Товар на суму 21888,00 Євро (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім євро нуль євроцентів) згідно з комерційним інвойсом (рахунок-фактурою) № 351-ВЕL від 05.07.2022 (а.с. 58).
Факт поставки Товару підтверджується митною декларацією 12А902020/2022/208163 від 10.10.2022 (а.с. 59-60) та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 006833 від 10.10.2022 (а.с. 61).
Однак, Відповідач взяті на себе грошові зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Спірні правовідносини сторін виникли за Контрактом № 141216 від 14.12.2016, який за своєю правовою природою являється договорами поставки.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням визнає зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що позивач 17.10.2022 поставив відповідачу відповідно до умов укладеного сторонами контракту № 141216-16 від 14.12.2016, специфікації (додатку) № 4 від 28.02.2020 до Контракту (а.с. 52-56) та замовлення покупця № 351-ВЕL від 05.07.2022 (а.с. 57) Товар на суму 21888,00 Євро згідно з комерційним інвойсом (рахунок-фактурою) № 351-ВЕL від 05.07.2022 (а.с. 58).
Факт поставки Товару підтверджується митною декларацією 12А902020/2022/208163 від 10.10.2022 (а.с. 59-60) та міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 006833 від 10.10.2022, яка підписана відповідачем у графі «вантаж отримано», що підтверджує отримання товару відповідачем відповідно до п. 5.2 Контракту, де обумовлено сторонами, що дата поставки Товару підтверджується відміткою покупця у відповідній графі транспортної накладної (СМR) - «Вантаж отриманий».
Відповідач прийнятий товар не оплатив, таким чином не виконав своїх грошових зобов'язань з оплати товару поставленого позивачем згідно з Контрактом № 141216-16 від 14.12.2016, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21888,00 Євро.
27 квітня 2023 року від відповідача надійшов відзив № 170423-01 від 17 квітня 2023 року на позовну заяву в якому він позовні вимоги визнав.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 46);
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 21 888,00 Євро (за курсом НБУ станом на 07.04.2023 (39,9146 грн) становило 873 650,76 грн) основного боргу задовольняє у повному обсязі.
Щодо підсудності даного спору, судом враховано таке.
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України закріплено те, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-ІУ суди можуть приймати до свого провадження і розглядати буд ь- які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-ХІІ спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
У відповідності до пункту 10.2 Контракту (у редакції згідно з умовами Додаткової угоди № 15 від 05.04.2023 до Контракту) усі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Контрактом або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, невирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню у Господарському суді Черкаської області (бульвар Шевченка, 307. м. Черкаси, 18005, Україна) відповідно до процесуального законодавства України.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу підлягає відшкодуванню сплачена ним за подання позову сума судового збору за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з GD&L SERVICES, SIA (Matisa Str. 79, LV-1009, Riga, Latvia, Реєстраційний номер: 40203028452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНА ГОРІЛЧАНА КОМПАНІЯ» (Смілянське шосе, 8-км, буд. 2, с. Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, код ЄДРПОУ 32718137) заборгованості у розмірі 21888,00 Євро (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім Євро нуль євроцентів) та понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 13104,76 грн (тринадцять тисяч сто чотири гривні сімдесят шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 17 травня 2023 року.
Суддя О.В. Чевгуз