17 травня 2023 року Справа № 915/745/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.
розглянувши заяву №53-3550ВИХ-23 від 08.05.2023 Керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, пров.Костенка, 2) в інтересах держави в особі
Дорошівської сільської ради, 56670, Миколаївська область, с.Дорошівка, вул.Миру, 65
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТТОР», 56553, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Шевченко
Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 34
про: витребування земельної ділянки
Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Дорошівської сільської ради з позовною заявою №53-3553ВИХ-23 від 08.05.2023 в якій просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТТОР» земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Позов мотивований наступним:
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого державним реєстратором 30.09.2019 здійснено відповідний запис про реєстрацію права власності.
Проте, ОСОБА_1 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є незаконний.
У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2019 віджучив право власності на вказану земельну ділянку на користь ТОВ «АВІАТТОР», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оскільки на даний час володільцем спірної земельної ділянки є ТОВ «АВІАТТОР», тому, на думку прокурора, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «АВІАТТОР».
Разом з позовною заявою прокурором подано суду заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об'єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);
- заборони ТОВ «АВІАТТОР» (ЄДРПОУ 32178635) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.
В обґрунтування заяви зазначає: - ТОВ «АВІАТТОР», як власник земельної ділянки, може розпорядитись нею на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі Дорошівської сільської ради, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду: - ТОВ «АВІАТТОР» відповідно до положень ч.3 ст.20 Земельного кодексу України, може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органів виконавчої влади шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. З метою запобігання відчуження спірної земельної ділянки, зміни об'єкту позову, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України просить вжити заходи забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірної земельної ділянки, зміну об'єкту позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірної земельної ділянки, зміну об'єкту позову без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зауважує, що саме на заявника покладено тягар доказування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, їх своєчасності та достатньої обґрунтованості.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що підставою звернення до суду з позовом є порушення вимог закону при вибутті земельної ділянки з державної форми власності у приватну.
Так, наказом ГУ ДГК у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий помер 4822085400:10:000:0708) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (на даний час Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області) після того, як ОСОБА_1 вже раніше використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для таких же цілей в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2019 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області, відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ТОВ «АВІАТТОР», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 34437710.
За твердженнями прокурора, ТОВ «АВІАТТОР», як власник земельної ділянки, може розпорядитись нею на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику - державі в особі Дорошівської сільської ради, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Як зазначає, прокурор, з метою запобігання відчуження спірної земельної ділянки, зміни об'єкту позову, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі внаслідок поділу чи об'єднання з іншими ділянками та заборони ТОВ «АВІАТТОР» вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї (з метою запобігання зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави).
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що посилання прокурора на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позаяк прокурором не надано суду належного, допустимого та достовірного в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу стосовно наміру чи вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження спірної земельної ділянки чи зміну об'єкту позову.
Таким чином, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірної земельної ділянки чи зміну об'єкту позову без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявник не надає доказів на підтвердження обставин ймовірного подальшого відчуження нерухомого майна (земельної ділянки), його поділу чи об'єднання з іншими земельними ділянками.
Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об'єктом нерухомого майна (земельною ділянкою) станом на момент пред'явлення позову до суду.
Суд зазначає, що право на земельну ділянку набуто відповідачем близько 4 роки тому, відтак посилання прокурора на вчинення відповідачем будь-яких дій із земельною ділянкою носить характер припущень.
Суд також звертає увагу прокурора, що докази на підтвердження обставин забезпечення позову повинні надаватися одночасно із подачею відповідної заяви.
Суд не уповноважений самостійно збирати докази в обґрунтування поданої заяви.
Звертаючись до суду, прокурор не обґрунтовує, що обставини, які можуть утруднити виконання судового рішення реально існують станом на дату звернення до суду і створюють загрозу неможливості поновлення прав позивача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви №53-3550ВИХ-23 від 08.05.2023 Керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили .
Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.
Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук