ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.04.2023Справа № 910/13976/22
За позовомФізичної особи-підприємця Суханової Катерини Сергіївни
доАкціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
провизнання недійсним одностороннього правочину
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників справи:
від позивача Садиков В.В.
від відповідача Лопатнікова А.В.
Фізична особа-підприємець Суханова Катерина Сергіївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», в якому просить суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору, що був викладений в рішенні банку від 22.11.2021, та внаслідок якого було розірвано всі договори, укладені між банком та Фізичною особою-підприємцем Сухановою Катериною Сергіївною (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також закрито поточний рахунок № НОМЕР_2 .
Як стверджує позивач, Фізична особа-підприємець Суханова Катерина Сергіївна, як клієнт банку, пройшла необхідну процедуру ідентифікації та верифікації, не вчиняла жодних незаконних або сумнівних операцій, банк не звертався до позивача щодо надання уточнень, пояснень або додаткової інформації ні щодо клієнта, ні щодо операцій клієнта, а тому односторонній правочин відповідача у вигляді рішення від 22.11.2021 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору є таким, що суперечить вимогам закону, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13976/22; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 25.01.2023; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала про відкриття провадження у справі №910/13976/22 була вручена відповідачу 03.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493351113.
19.01.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує.
У відзиві також викладено клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні та проведення огляду наданих відповідачем доказів, які містять таємницю фінансового моніторингу та банківську таємницю, а саме висновку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» зокрема відносно Суханової К.С. від 22.11.2021 з додатками, без долучення відповідних доказів до матеріалів справи №910/13976/22.
23.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив, зокрема, відмовити відповідачу у задоволенні клопотання щодо проведення закритого судового засідання, а також витребувати у відповідача копію рішення від 22.11.2021 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору, укладеного з Фізичною особою-підприємцем Сухановою Катериною Сергіївною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 надано можливість позивачу брати участь у судовому засіданні 25.01.2023 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
У підготовчому засіданні 25.01.2023 оголошувалася перерва до 08.02.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
У підготовчому засіданні 08.02.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні та проведення огляду наданих відповідачем доказів; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 21.02.2023, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.03.2023.
21.02.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
22.02.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
28.02.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
01.03.2023 від відповідача надійшли заперечення на пояснення.
У підготовчому засіданні 01.03.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2023.
У судове засідання, призначене на 12.04.2023, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що відповідач, застосувавши ризик-орієнтований підхід, здійснив належну перевірку фізичної особи Суханової К.С. та, виявивши підозрілу діяльність останньої, керуючись спеціальним законом (Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), виконав власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановив Сухановій К.С. та відповідно ФОП Сухановій К.С. неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з нею для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
09.06.2021 Суханова Катерина Сергіївна звернулася до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (надалі - Банк) із анкетою-заявою клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно з якою висловила свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які знаходяться на офіційному сайті банку https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.
10.06.2021 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» звернулася Фізична особа-підприємець Суханова Катерина Сергіївна із анкетою-заявою клієнта фізичної особи-підприємця або особи яка провадить незалежну професійну діяльність про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.
На підставі анкети-заяви від 10.06.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відкрило Фізичній особі-підприємцю Сухановій Катерині Сергіївні поточний рахунок НОМЕР_2 .
Листом від 23.11.2021 №20.1.0.0.0/7-211123/427 відповідач повідомив Суханову Катерину Сергіївну, що Банком, керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65, внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, 22.11.2021 прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників /подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.
У вказаному листі відповідач вказав, що внаслідок прийнятого рішення про відмову достроково за ініціативою банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриваються поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Суханова Катерина Сергіївна, як клієнт банку, пройшла необхідну процедуру ідентифікації та верифікації, не вчиняла жодних незаконних або сумнівних операцій, банк не звертався до позивача щодо надання уточнень, пояснень або додаткової інформації ні щодо клієнта, ні щодо операцій клієнта, а тому односторонній правочин відповідача у вигляді рішення від 22.11.2021 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору є таким, що суперечить вимогам закону, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.
В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що рішення про розірвання ділових відносин/розірвання договору прийнято ним у порядку реалізації Банком права на відмову від встановлення (підтримання) договірних відносин з урахуванням приписів ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та вимог Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: 1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; 2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; 3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 4 ст. 1075 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) визначено, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно з п. 39 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Частиною 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
У п. 34 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:
- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
- подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Згідно з п. 13 розділу I Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (надалі - Положення), де-рискінг - явище, за якого СПФМ (суб'єкт первинного фінансового моніторингу) відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.
Пунктами 11, 12 Додатку № 1 до Положення передбачено, що банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) у разі присвоєння високого рівня ризику.
Відповідно до п. 2 Додатку 6 до Положення ПЗНП здійснюються банком до встановлення ділових відносин із клієнтом (проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин) під час проведення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, та актуалізації банком даних щодо клієнта.
За змістом п. 5 Додатку 6 до Положення банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП.
У п. 6 Додатку 6 до Положення визначено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.
У п. 12 Додатку 20 до Положення серед індикаторів підозрілості фінансових операцій визначений такий індикатор як фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам).
За приписами п. 1 Додатку 12 до Положення банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.п. 21, 23 Положення рада банку визначає та затверджує загальні принципи банку щодо дотримання вимог законодавства України з питань ПВК/ФТ в окремому внутрішньому документі у вигляді політики (далі - політика банку з питань ПВК/ФТ). Банк, дотримуючись визначеної радою банку політики у сфері ПВК/ФТ, розробляє та затверджує внутрішні документи з метою виконання вимог законодавства України у сфері ПВК/ФТ, які повинні містити дієві ризик-орієнтовані процедури, порядки, достатні для належної організації та функціонування внутрішньобанківської системи ПВК/ФТ та проведення первинного фінансового моніторингу, функціонування належної системи управління ризиками ВК/ФТ.
З положень п.п. 8 п. 26 розділу ІІІ Положення про здійснення банками фінансового моніторингу слідує, що порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Правління Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», протокол №57 від 24.11.2020, затверджено Правила фінансового моніторингу банку.
Також на момент вчинення оскаржуваного правочину було чинним Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції (затверджене рішенням Правління банку, протокол №39 від 21.07.2020), надалі - Положення про відмову, яке є окремим внутрішнім документом з питань фінансового моніторингу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», розроблене з метою забезпечення Банком дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
За змістом п. 4.3.2 Положення про відмову, у разі виявлення уповноваженим працівником підстав для відмови, визначених п. 4.1 розділу 4 Положення про відмову, такий працівник у порядку, визначеному Технологічною картою/Описом процесу ініціює за допомогою СА Банку надання відповідного повідомлення відповідальному працівнику Банку (особі, уповноваженій відповідальним працівником/уповноваженому працівнику НФМ). У випадках, не пов'язаних із використанням СА Банку таке повідомлення надається гілкою «Ризикова діяльність», службовими записками в ПК «ПриватДок» або іншим способом, визначеним ВДФМ. Уповноважені працівники НФМ, які отримують/формують повідомлення складають обґрунтовані висновки про відмову у вигляді службових записок в ПК «ПриватДок», адресатом яких є відповідальний працівник Банку. У кожному випадку висновок складається із зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ). Після прийняття рішення відповідальним працівником (уповноваженою відповідальним працівником особою) про відмову, уповноважений працівник НФМ у порядку, визначеному внутрішніми процедурами, інформує уповноваженого працівника РП/бізнес підрозділу ГО про факт відмови для подальших комунікацій з потенційним клієнтом. Банк може прийняти рішення надання письмового повідомлення потенційному клієнту про факт відмови та/або повідомити його в інший спосіб, визначений внутрішніми процедурами Банку.
Як свідчать обставини справи, проведеними заходами моніторингу ділових відносин із клієнтами-фізичними особами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній інформації про клієнта, його діяльність та його ризик-профіль (у тому числі щодо відповідності фінансових операцій клієнта очікуваній/запланованій ним діяльності на етапі встановлення ділових відносин із банком), Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» встановило, що Суханова Катерина Сергіївна не веде прозорі ділові відносини з відповідачем.
Так, відповідач вказує, що з анкети-заяви клієнта фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 09.06.2021, підписаної Сухановою Катериною Сергіївною , заявлений особою офіційний сукупний місячний дохід становить 12000,00 грн, а розмір очікуваних надходжень на рахунки протягом трьох місяців в готівковій та безготівковій формі - менше 150000,00 грн. Водночас, як вказує Банк, аналіз фінансових операцій Суханової Катерини Сергіївни надає можливість зробити висновок про недостовірність поданих клієнтом даних до відповідача, отримання клієнтом надходжень коштів в розмірі, що значно перевищує розмір заявлених очікуваних надходжень, та відсутність очевидної економічної мети вказаних операцій.
Для долучення до матеріалів справи відповідачем надано виписку по рахунку клієнта - Суханової Катерини Сергіївни за період з 01.01.2021 по 23.11.2021, з якої вбачається, що на вказаний рахунок з рахунку Фізичної особи-підприємця Суханової Катерини Сергіївни надійшли кошти у сумі, що перевищує 2000000,00 грн (із призначенням платежу як господарські потреби), які в подальшому перераховувалися ОСОБА_2 .
В свою чергу, позивач надав до справи ксерокопію розписки за 11.01.2021, за змістом якої Суханова Катерина Сергіївна отримала в борг від ОСОБА_2 2250000,00 грн, які зобов'язується повернути не пізніше 31.12.2021 на картковий рахунок.
Проте, як вірно зазначив відповідач, зобов'язання за позикою від 11.01.2021 виникли до заповнення Сухановою Катериною Сергіївною даних анкети-заявки клієнта фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» від 09.06.2021.
Тобто, заявляючи про офіційний сукупний місячний дохід в 12000,00 грн та розмір очікуваних надходжень на рахунки протягом 3-х місяців в готівковій та безготівковій формі - менше 150000,00 грн, Суханова Катерина Сергіївна мала усвідомлювати про існування у неї грошових зобов'язань на загальну суму 2250000,00 грн зі строком виконання 31.12.2021, які вона планувала до погашення в майбутньому.
Таким чином, в результаті перевірки, проведеної Банком в межах своїх повноважень як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, встановлено, що фінансові операції Суханової Катерини Сергіївни є такими, які за ознаками, визначеними ст.12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Додатку 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг АТ КБ «Приватбанк», отриманої від Суханової Катерини Сергіївни під час встановлення мети та характеру ділових відносин із ним, адже є незвично великими та такими, які не мають очевидної економічної чи законної мети.
Як пояснив відповідач, висновок щодо вказаної перевірки стосовно Суханової Катерини Сергіївни та прийняті рішення за результатами перевірки оформлені службовою запискою №Е.17.U.0.0/4-7730247 від 22.11.2021 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з Клієнтами (НРБ-вивчення Клієнта)».
При цьому суд зауважує, що правовий статус підприємця - це виключно реалізація додаткових прав та обов'язків, які накладаються цим статусом на фізичну особу, а тому, на переконання суду, відмова відповідача від підтримання ділових відносин з Фізичною особою-підприємцем Сухановою Катериною Сергіївною внаслідок встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин Сухановій Катерині Сергіївні (як фізичній особі) є обґрунтованою.
Також в ході розгляду справи (в тому числі при вирішенні клопотань про витребування доказів) судом враховано, що внутрішні документи Банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом, а тому Банк не ознайомлює клієнтів із такими документами з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
В протилежному випадку повністю нівелювалася б дієвість/ефективність механізму, розробленого банком для досягнення мети здійснення фінансового моніторингу.
Отже, як свідчать обставини справи, Банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договору, здійснюючи свої функції суб'єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Враховуючи викладене, з огляду на те, що приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (як спеціальний закон) прямо наділяє Банк обов'язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договору, що був викладений в рішенні Банку від 22.11.2021, є безпідставними.
Оскільки в ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, а також витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.05.2023
Суддя Ю.М. Смирнова