ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/655/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича (вх.№3189/23 від 28.02.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича
( АДРЕСА_1 )
представник позивача: адвокат Либовка А.В.
(вул. Незалежності, 4, оф. 420, м. Івано-Франнківськ, 76018)
до Департаменту благоустрою Івано-Франківської міської ради
(вул. Незалежності, 7, м. Івано-Франківськ, 76018)
про стягнення 451 000,00 грн заборгованості за договором підряду
за участю позивача: Ходжаяна А.А. (особисто);
за участю представників:
від відповідача - Когута М.Г. - представник;
Мухіної А.А. - представник
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилася справа №909/655/22 за позовом Фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича (далі - ФОП Ходжаян А.А., позивач) до Департаменту благоустрою Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 451 000,00 грн заборгованості за договором підряду.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.02.2023 у справі №909/655/22 позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 451 000,00 грн заборгованості за договором підряду, а також 6 765,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
Як вбачається із зазначеного рішення, за наслідками розгляду справи по суті і прийняття рішення суд не вирішував питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
28.02.2023 до суду від позивача надійшла заява (вх.№3189/23) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу. До заяви додано документи на підтвердження понесених витрат.
Дії суду щодо розгляду заяви
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.03.2023 призначено розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 08.03.2023.
08.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі (вх.№3682/23).
08.03.2023 у судовому засіданні представники сторін не з'явились, судом відкладено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення на 17.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представники сторін повідомлені шляхом надсилання ухвали-повідомлення про судове засідання засобами електронного зв'язку.
10.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів (вх.№3835/23), а саме: договору №22-2022 про надання правової допомоги від 01.06.2022 та додатку №1 від 01.06.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги №22-2022 від 01.06.2022.
13.03.2023 до суду від відповідача надійшла заява щодо витрат на професійну правничу допомогу (вх.№3940/23), у якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат.
17.03.2023 у судовому засіданні з'явились представники обох сторін, судом оголошено перерву до 21.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
20.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку подання доказів (вх.№4283/23), до якої також долучено додаткову угоду №2 від 01.06.2022 до договору про надання професійної правничої допомоги №22-2022 від 01.06.2022.
21.03.2023 у судовому засіданні з'явились представники обох сторін, судом оголошено перерву до 24.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
24.03.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказу до матеріалів справи (вх.№4560/23), а саме інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я.
24.03.2023 у судовому засіданні з'явились представники обох сторін, судом оголошено перерву до 29.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), у зв'язку з запереченнями представників відповідача щодо справжності підпису позивача на доказах, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу, та необхідністю виклику позивача особисто в судове засідання.
29.03.2023 судове засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою судді працездатності.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 04.04.2023 сторони повідомлено про те, що наступне судове засідання призначено на 12.04.2023. Дана ухвала надіслана на електронні адреси сторін.
10.04.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи (вх.№5508/23).
12.04.2023 у судовому засіданні з'явились представники відповідача, судом відкладено розгляд заяви на 18.04.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
18.04.2023 у судовому засіданні з'явились позивач особисто та представники відповідача; позивачем підтверджено справжність його підписів на доказах, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу.
За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом
У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн. При цьому у позовній заяві позивач зазначив, що докази понесених витрат будуть надані суду за наслідками розгляду справи (а.с. 6).
Також у заяві про ухвалення додаткового рішення (вх.№3940/23 від 28.02.2023) позивач просив стягнути з відповідача на його користь 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду такі докази:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001681 від 06.12.2019 (а.с. 46);
- ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1027328 від 22.08.2022 (а.с. 45);
- договір про надання правової допомоги №22-2022 від 01.06.2022 (а.с. 119 - 123);
- додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №22-2022 від 01.06.2022 (а.с. 141);
- акт приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022, складений 26.02.2023 (а.с. 104);
- копію квитанції №303760045417 від 26.02.2023 на суму 20 000,00 грн, з призначенням платежу на оплату послуг правової допомоги у даній справі (а.с. 105).
Умови договору про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2022 №22-2022 (далі - договір), укладеного між Адвокатським об'єднанням «Індекс» (об'єднання) та ФОП Ходжаяном А.А. (клієнт), такі.
За договором об'єднання зобов'язується надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити послуги об'єднання у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.06.2023 (п. 2.1 договору).
Замовник зобов'язується сплатити об'єднанню вартість правової допомоги (гонорар), що надається, у порядку в строки та на умовах, визначених і у додаткових угодах (замовленнях) до договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 договору).
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акта виконання робіт (наданих послуг) (п. 4.2 договору).
При розрахунку вартості правової допомоги (гонорару), вказаної в п. 4.1. даного договору, враховується час, витрачений об'єднанням (п. 4.3 договору).
В акті, зазначеному в п. 4.2 договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та (чи) вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта (п. 4.4 договору).
Згідно з додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги №22-2022 від 01.06.2022, укладеної між Адвокатським об'єднанням «Індекс» (об'єднання) та Ходжаяном А.А. (клієнт):
- сторони домовились, що у межах договору клієнт уповноважує об'єднання підготувати необхідні документи (адвокатські запити, претензії, проєкт позовної заяви, відповіді на відзив, отримання виконавчого листа тощо) у справі щодо стягнення коштів за договором підряду №332.21 від 23.10.2021 з відповідача, а також за необхідності - здійснювати представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції (п. 1);
- вартість послуг, зазначених у п. 1 цієї додаткової угоди, складає 20 000,00 грн. Ця сума є фіксованою, не залежить від обсягу фактично наданих послуг і оплачується клієнтом протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили незалежно від задоволення позовних вимог (п. 2).
Відповідно до акта приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022, складеного 26.02.2023, виконавець (об'єднання) надав замовнику (клієнту) такі послуги:
- підготовка та подання претензії;
- аналіз судової практики щодо стягнення коштів за договором підряду;
- копіювання та засвідчення додатків до позовної заяви;
- підготовка та подання позовної заяви;
- участь у судових засіданнях.
Вартість послуг, вказаних в п. 1 цього акта, становить 20 000,00 грн (п. 3 акта приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022, складеного 26.02.2023).
Зазначені документи підписані керуючим партнером Адвокатського об'єднання «Індекс», адвокатом Либовкою А.В. і позивачем (клієнтом) та скріплені печаткою об'єднання.
У статті 77 ГПК України наведено принцип достовірності доказів, відповідно до якого достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 11 ст. 80 ГПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Заперечуючи проти витрат позивача на професійну правничу допомогу, у судовому засіданні представники відповідача поставили під сумнів справжність підпису позивача на доказах, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу, поданих представником позивача.
У судовому засіданні 18.04.2023 позивач особисто підтвердив справжність його підписів на доказах, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Загальні положення щодо витрат на професійну правничу допомогу
1.1. За приписами ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Частина 3 статті 237 Цивільного кодексу України передбачає, що однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до cт. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
1.2. Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За змістом ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, гонорар може встановлюватися в однієї з двох форм: фіксованому розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
1.3. Приписи ч. 1 ст. 123 ГПК України до судових витрат відносять саме витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Унаслідок існування зв'язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
1.4. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).
ІІ. Щодо порядку і строків подання доказів стосовно витрат на професійну правничу допомогу
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тотожне правило містить ч. 1 ст. 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як встановлено судом, заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі позивачем зроблено у позовній заяві та усно (що передбачено ч. 2 ст. 169 ГПК України) в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі, тобто з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.
Виконуючи вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем після ухвалення 21.02.2023 рішення у справі подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, яка 27.02.2023 надіслана засобами поштового зв'язку.
Враховуючи те, що останній день п'ятиденного строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду (26.02.2023) є вихідним, позивачем подано заяву з відповідними доказами в перший після нього робочий день, що відповідає ч. 4, 6 ст. 116 ГПК України.
Відтак, позивачем своєчасно подано заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу (акт приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022; квитанція №303760045417 від 26.02.2023 на суму 20 000,00 грн).
Водночас сам договір №22-2022 про надання правової допомоги від 01.06.2022 та додаткова угода №2 до нього подані позивачем 10.03.2023 та 20.03.2023 відповідно.
Проте, по-перше, суд враховує те, що в складеному 26.02.2023 акті приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022 (який поданий своєчасно), міститься посилання на договір №22-2022 про надання правової допомоги від 01.06.2022 та додаткову угоду №2 до нього (які подані з пропуском строку).
По-друге, у заяві про ухвалення додаткового рішення (яка подана своєчасно) позивач просив суд поновити строк (у разі, якщо його пропущено) у зв'язку з перебуванням позивача - старшого солдата військової частини НОМЕР_1 на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою командира військової частини (а.с. 106, 160).
Також позивачем подана окрема заява про поновлення пропущеного строку подання доказів (вх.№4283/23 від 20.03.2022), в якій позивач просив поновити строк на подання частини доказів.
В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що внаслідок перебування позивача на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня» та перенесення оперативного втручання, а також перебування його представника на лікарняному, позивач не мав змоги своєчасно подати договір №22-2022 про надання правової допомоги від 01.06.2022 та додаткову угоду №2 до нього. Вказані обставини підтверджується, зокрема, довідкою військо-лікарської комісії щодо позивача, інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я щодо представника позивача (а.с. 149, 161).
Отже, позивач з травня 2022 р. перебуває в складі Збройних Сил України та знаходиться на тривалому лікуванні, про що суду стало відомо тільки під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.
Зважаючи на наведені причини пропуску строку на подання доказів та уникаючи надмірного формалізму, суд визнав їх поважними та задовольнив клопотання позивача, долучивши до матеріалів справи відповідні докази. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2022 у справі №910/16825/20.
ІІІ. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу
3.1. Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається:
1) згідно з умовами договору про надання правничої допомоги;
2) на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як встановлено судом, у даній справі позивач та адвокатське об'єднання погодили таке:
1. Згідно з умовами додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №22-2022 від 01.06.2022 та акта приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022, складеного 26.02.2023, винагорода адвокатського об'єднання за надання правової допомоги здійснюється у формі фіксованого гонорару, а саме у розмірі 20 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України (п. 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, у разі настання умов платежу, визначених договором про надання правової допомоги, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п. 133 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Тобто, у разі виникнення права вимоги адвоката щодо сплати йому гонорару (виконання обумовленого договором завдання та настання строку оплати), який передбачений у фіксованому розмірі, клієнт має сплатити встановлену договором суму, незважаючи на обсяг дій адвоката.
Водночас для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Тобто, при розподілі судових витрат суд має керуватися нормами процесуального закону, а не умовами договору, укладеного між адвокатом та клієнтом.
2. На підставі акта приймання наданих послуг за додатковою угодою №2 до договору №22-2022 від 01.06.2022, складеного 26.02.2023, позивач (клієнт) стверджує, що йому були надані такі послуги: підготовка та подання претензії; аналіз судової практики щодо стягнення коштів за договором підряду; копіювання та засвідчення додатків до позовної заяви; підготовка та подання позовної заяви; участь у судових засіданнях.
Проте, відповідач вважає, що зазначений перелік наданих послуг з професійної правничої допомоги перебільшений, тобто не відповідає критерію реальності адвокатських витрат. Зокрема, відповідач зазначає, що претензія підготовлена, підписана і подана особисто позивачем, а не адвокатом, а також жодного аналізу судової практики адвокатом не проводилось.
З такими висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на таке.
По-перше, складені адвокатом документи не обов'язково мають бути підписані саме адвокатом, а можуть бути підписані й особою, яку він представляє.
По-друге, як вбачається з матеріалів справи, договір про надання правової допомоги укладено з об'єднанням (адвокатом) 01.06.2022, а претензія складена (підписана) 21.06.2022, тобто під час дії цього договору.
По-третє, незазначення в позовній заяві конкретних постанов Верхового Суду, Великої Палати Верховного Суду не може однозначно свідчити, що така судова практика не досліджувалась адвокатом та її аналіз не здійснювався.
Разом з тим, відповідач посилається на те, що позовна заява є простою за змістом та формою, відтак на її підготовку адвокатом витрачено небагато часу, ресурсів і зусиль, а вартість копіювання 36 додатків до позовної заяви складає 187,20 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" від 13.07.2011 № 740 (зі змінами), яка підлягає застосуванню за аналогією закону, у зв'язку з відсутністю законодавчого регулювання вартості копіювання та засвідчення копій додатків до позовної заяви. Також відповідач вказує на участь представника позивача лише у двох судових засіданнях з шести.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 16.11.2022 у справі №906/513/18).
На підставі вищезазначеного в сукупності суд, оцінивши доводи обох сторін, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є документально підтвердженими, однак є неспівмірними із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, складністю справи, кількістю підготовлених представником позивача процесуальних документів та тривалості розгляду справи, з огляду на що, суд дійшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.
Тобто, на переконання суду, розумним межам витрат на професійну правничу допомогу у даній справі відповідає сума у розмірі 10 000,00 грн.
Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 у справі №903/451/20, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн належить покласти на відповідача.
За таких обставин заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 2, 16, 73, 74, 77, 80, 116, 123, 124, 126, 129, 169, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича (вх.№3189/23 від 28.02.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №909/655/22 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту благоустрою Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, 7, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 43905443) на користь Фізичної особи-підприємця Ходжаяна Армена Ашотовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті в задоволенні заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове судове рішення складено 15.05.2023 (з урахуванням відрядження та тимчасової втрати працездатності).
Веб-адреса додаткового судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва