вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.05.2023м. Дніпро Справа № 904/5023/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (проспект Дмитра Яворницького, будинок 5, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 35832123)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" (м.Москва, Російська Федерація)
про стягнення заборгованості за контрактом № СЕ-70/18 від 29.11.2018 у розмірі 50 552,30 доларів США
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" (далі - відповідач) заборгованість за контрактом № СЕ-70/18 від 29.11.2018 у розмірі 50 552,30 доларів США.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 729 грн. 41 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за контрактом №СЕ-70/18 від 29.11.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 50 552,30 доларів США. Щодо підсудності справи Господарському суду Дніпропетровської області позивач послався на умови Додаткової угодои № 5/21 від 01.12.2021, в якій сторони дійшли згоди, що судовий процес має відбуватися у Господарському суді Дніпропетровської області, розташованому за адресою: Україна, 49600. м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, будинок 1.
Разом з тим, судом було відзначено, що за змістом позовної заяви відповідачем у справі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" (вулиця 6-та Радіальная, будинок 3, корпус 10, 1-й етаж, кімната 1, м. Москва, Російська Федерація, 115404; ідентифікаційний код 32295764), яка є юридичною особою, що створена та діє за законодавством іншої держави та є нерезидентом із місцезнаходженням у Російській Федерації; інформація щодо наявності на території України представництва відповідача у справі відсутня.
Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Згідно з положеннями вказаної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 №2263-IX та від 15.08.2022 № 2500-IX відповідно, в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
При цьому, судом було враховано, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним (постанова Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/17792/17).
Відповідно до частини 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Пунктом 4 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Судове доручення - це процесуальна дія, що передбачає передачу повноважень суду іншому компетентному органу на вчинення певних процесуальних дій, і саме вона є підставою такого зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України , провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів
Оскільки суд зобов'язаний належним чином повідомити відповідача про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи приписи статей 228, 229, 367 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2023. Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" в строк до 02.02.2023 надати суду в трьох примірниках нотаріально засвідчені переклади на російську мову: позовної заяви б/н від 28.12.2022 з додатками; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2023 у справі № 904/5023/22; доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів; ухвалено звернутися до Міністерства юстиції України із судовим дорученням про вручення процесуальних документів відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит". У разі якщо судове доручення не буде своєчасно вручено відповідачу та не буде виконано, повідомити сторін, що суд розгляне справу в день наступного підготовчого засідання - 18.07.2023 о 15:20 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-207 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1. Ухвалою суду також провадження у справі зупинено у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги з метою вручення документів.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява про визнання позову (вх. суду № 1022/23 від 09.01.2023), в якій відповідач визнав позовні вимоги позивача в сумі 50 552,30 доларів США та зазначив про визнання своєї провини та вжиття заходів з якнайшвидшого погашення боргу. У вказаній заяві відповідач також просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Ухвалою суду від 16.05.2023 провадження у справі було поновлено.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 23815/23 від 16.05.2023), в якому він просив суд розглянути справу без участі представника позивача.
У підготовче засідання 16.05.2023 представники позивача та відповідача не з'явились, при цьому, судом було враховано наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом.
Судом також було відзначено, що відповідно до положень частин 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 29.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" (далі - покупець, відповідач) було укладено контракт № СЕ-70/18 (далі - контракт, а.с.10-13), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити вогнетривку продукцію походженням з України (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту (пункт 1.1. контракту).
У пункті 12.3. контракту сторони визначили, що строк дії контракту до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по контракту.
У подальшому сторонами була укладена Додаткова угода № 4 від 14.12.2020 до контракту, в якій сторони дійшли згоди викласти пункт 12.3. у новій редакції, а саме: " Строк дії контракту до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по контракту." (а.с.17).
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного контракту сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному контракті сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У розділі 2 контракту сторони визначили умови щодо одиниці виміру, кількості та якості товару, зокрема: одиниця виміру та кількість товару, що поставляється за контрактом, визначаються у специфікаціях до контракту (пункт 2.1. контракту).
У розділі 3 контракту сторони погодили базисні умови поставки товару, а саме:
- умови постачання по контракту підпорядковуються правилам Інкотермс-2010 (пункт 3.1. контракту);
- за погодженням сторін постачання товару може здійснюватися або залізничним, або автомобільним транспортом на умовах поставки, узгоджених у специфікаціях до контракту (пункт 3.2. контракту);
- вантажовідправник і вантажоодержувач товару визначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту (пункт 3.3. контракту);
- продавець відвантажує товар покупцю в строки, узгоджені у специфікаціях до контракту (пункт 3.4. контракту);
- при постачанні товару залізничним транспортом датою відвантаження вважається дата календарного штемпеля у залізничній накладній станції відправлення, при постачанні товару автомобільним транспортом - дата оформлення товаросупровідних документів (пункт 3.5. контракту);
- на партію товару продавець зобов'язаний передати покупцю такі документи: оригінал рахунка-фактури; оригінал сертифікату якості заводу - виробника; сертифікат походження товару; товаротранспортну накладну (залізничну накладну або CMR) (пункт 3.6. контракту).
У розділі 4 контракту сторонами були узгоджені умови щодо ціни та загальної вартості контракту, а саме:
- валюта контракту - долар США (пункт 4.1. контракту);
- ціни на товар визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту (пункт 4.2. контракту);
- загальна вартість контракту складає загальну суму всіх оформлених сторонами специфікацій на поставку товару по контракту (пункт 4.3. контракту);
- ціни та загальна вартість контракту розуміються на умовах поставки, узгоджених у специфікаціях до контракту (пункт 4.4. контракту).
Як убачається з матеріалів справи, у відповідності до вказаних умов контракту сторонами були підписані такі специфікації:
- Специфікація № 42 (додаток № 42 до контракту) щодо поставки товару на загальну суму 23 960,00 доларів США (а.с.22);
- Специфікація № 43 (додаток № 43 до контракту) щодо поставки товару на загальну суму 9 993,00 доларів США (а.с.21);
- Специфікація № 45 (додаток № 45 до контракту) щодо поставки товару на загальну суму 24 425,00 доларів США (а.с.23);
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як убачається з матеріалів справи, 20.12.2021 та 28.01.2022 на виконання умов контракту позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 50 552, 30 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними та електронними митними деклараціями (а.с. 30-39).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій № 42 та № 45), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними документами, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, товар на загальну суму 50 552, 30 доларів США, поставлений позивачем 20.12.2021 та 28.01.2022 був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Так, розділом 5 контракту врегульовані умови щодо оплати, а саме:
- валюта платежу - долар США (пункт 5.1. контракту);
- покупець здійснює оплату за поставлений по контракту товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 70 календарних днів від дати відвантаження товару (пункт 5.2. контракту);
- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 5.3. контракту);
- усі витрати, пов'язані з перерахуванням грошових коштів, оплачуються за рахунок відправника цих коштів (пункт 5.4. контракту).
Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем 20.12.2021 та 28.01.2022 товар на загальну суму 50 552, 30 доларів США, не був оплачений відповідачем у визначені договором строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 50 552, 30 доларів США. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
В силу статті 43 Закону України "Про приватне міжнародне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про приватне міжнародне право" передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 44 Закону України "Про приватне міжнародне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.
Як убачається з матеріалів справи, 01.12.2021 сторони підписали Додаткову угоду №5/21 до контракту, в якій вирішили викласти розділ 11 контракту у новій редакції, а саме:
"11. Вирішення спорів.
11.1. Усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути за цим контрактом або у зв'язку з ним, наскільки це можливо, врегулюються сторонами шляхом переговорів.
11.2. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом переговорів, то розбіжності повинні бути врегульовані в судовому порядку.
11.3. Судовий процес має відбуватися у Господарському суді Дніпропетровської області, розташованому за адресою: Україна, 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, будинок 1. Суперечка має розглядатися господарським судом відповідно до правил та процедур, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Суддя при вирішенні спорів, поданих на їх розгляд, має керуватися положеннями цього контракту та чинного законодавства України.
11.4. Усі документи, пов'язані з передачею спорів на розгляд суду та з рішеннями, що приймаються за ними, повинні проходити українською мовою.
11.5. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області є обов'язковим для обох сторін" (а.с.19).
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 20.12.2021 та 28.01.2022 товару на суму 50 552, 30 доларів США відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Слід також відзначити, що відповідач подав заяву, в якій зазначив про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі.
З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд встановив, що заява про визнання позову підписана генеральним директором відповідача Фоменко В.Ю., повноваження якого підтверджуються наказом № 1 від 03.08.2018 та рішенням № 1 єдиного засновника про установу Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ГирОгнеупорсбит". Таким чином, господарський суд доходить висновку, що позов визнала повноважна особа, при цьому, суд самостійно позбавлений можливості перевірити повноваження керівника юридичної особи, зареєстрованій у Російській Федерації.
У той же час, суд відзначає, що визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим приймається судом.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 50 552, 30 доларів США.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору (у розмірі 13 864 грн. 70 коп.), оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову. В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 13 864 грн. 71 коп. судом покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" про стягнення заборгованості за контрактом № СЕ-70/18 від 29.11.2018 у розмірі 50 552,30 доларів США - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Гир Огнеупорсбит" (вулиця 6-та Радіальная, будинок 3, корпус 10, 1-й етаж, кімната 1, м.Москва, Російська Федерація, 115404; ідентифікаційний код 32295764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (проспект Дмитра Яворницького, будинок 5, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 35832123) - 50 552,30 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 1 848 626 грн. 84 коп., - заборгованості за контрактом та 13 864 грн. 71 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 16.05.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко