17.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4201/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Русанова В.В.- адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. (суддя Крижний О.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.02.2023р.) по справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення плати за користування вагонами, у сумі 968 549,64 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами, у сумі 968 549,64 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2022р., порожні вагони залізниці були прийняті Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на власну під'їзну колію. Факт отримання вагонів на під'їзну колію підтверджено пам'ятками про подання вагонів. Дані вагони знаходилися на коліях Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" понад встановлений термін, за що нараховано плату за користування вагонами у заявленому розмірі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. позов задоволено - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 968549,64 грн. та судовий збір у розмірі 14528,24 грн..
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував обставин, які мають значення для справи, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення.
Зокрема, Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні та в процесі розгляду справи відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу непридатності спірних вагонів під навантаження, адже, на його думку, цей факт підтверджено актом загальної форми ф. ГУ-23 № 1337 від 29.07.2022р..
Скаржник наголошує, що визначення придатності вагону у комерційному відношенні має визначати саме Відповідач, оскільки навантаження вагонів здійснюється Відповідачем. При цьому визначення придатності вагону здійснюється не під його прийняття від залізниці, а перед навантаженням вантажу. Факт непридатності вагону до перевезення вантажу в комерційному відношенні може засвідчуватись актом загальної форми. Та обставина, що першочергово Відповідач прийняв вказані вагони під навантаження, хоча мав можливість їх не приймати під навантаження у випадку, якщо вони не підходять для завантаження певного виду товару, не впливає на право Відповідача, передбачене ст. 31 Статуту та п. п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів, на визначення придатності вагонів для перевезення вантажу у комерційному відношенні саме перед навантаженням, а не під час прийняття вагонів від залізниці.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить суд залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 904/4201/22 без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без задоволення.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 27.03.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антоніка С.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4201/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. по справі № 904/4201/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
31.03.2023р. матеріали справи № 904/4201/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 17.05.2023р. о 14:00 год..
Від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Русанової Вікторії Вікторівни надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_1 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023р. судове засідання у справі №904/4201/22, призначене на 17.05.2023р. на 14:00 год., вирішено провести з представником Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні 17.05.2023 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
14.12.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч, про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (з протоколом розбіжностей).
Пунктом 1 цього договору передбачено що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Терни стрілками №№2,4,6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії № IV станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом Власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено по станції Терни біля: маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни; маневрового світлофора М8, розташованого на відстані 86,2 м. від граничного стовпчика стрілки №4 станції Терни; маневрового світлофора М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофора Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).
Здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: порожні - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу 1ВМ - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник у та багажу станції нарочним прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 до фактичного здавання вагонів із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.
У разі здавання вагонів залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом (п. 5 договору).
Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух здійснюється локомотивом Власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова Регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні, Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.
Відповідно до п.7 договору, вагони на під'їзну колію ПрАТ "ПівнГЗК" передаються у кількості не більше 240 осей.
Власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифного керівництва № 1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника - згідно з діючими нормативними документами.
Згідно з п. 11 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 14.06.2019.) середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів становить:
Навантаження
- ст. Навантажувальна (колія №3) концентрат залізорудний 172пв;
- ст. Навантажувальна (колія №1) концентрат залізорудний 156пв;
- ст. Навантажувальна (колія №2) концентрат залізорудний 185пв;
- ст. Концентратна (колія №6) концентрат залізорудний 143пв;
- ст. Навантажувальна (колія №6) обкотиші 222пв або 229 хп;
- ст. Навантажувальна (колія №10) обкотиші 236пв або 241 хп;
- ст. Концентратна (колія №19 або №20) обкотиші 243пв або 253 хп;
Вивантаження;
- ст. Навантажувальна (колія №8, вагоноперекидач) флюси, глина бентонітова, руда залізна і марганцева - 216пп;
- ст. Навантажувальна (колія №9) флюси 63хп;
- ст. Концентратна (колія №18) флюси 67хп;
- ст. Концентратна (колія №17, вагоноперекидач) глина бентонітова 188пв.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ" (п. 14 договору)
У відповідності з п. 19 договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
01.07.2020р. залізниця направила Акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Так, сторонами укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є організація перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць, інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі-послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагонами не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 1.4 договору, надання послуг за договором може підтверджуватися одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Пунктом 2.1.4 договору передбачено обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Замовник також зобов'язаний приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23). Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п. 3.4 договору плата за користування вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови (п 2.1.10 договору).
У п. 2.2.3 договору передбачено право замовника відмовитись від прийняття порожніх власних вагонів перевізника у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявок замовника. Непридатність вагонів у технічному та/або комерційному відношенні оформляється одним із повідомлень форми ВУ-23М та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів.
Відповідно до п. 2.3.7 договору, обов'язком перевізника є надавати власні вагони в технічно справному стані для використання вантажних операцій.
Згідно з п. 3.4 договору, замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі- платне користування вагонами перевізника).
У липні 2022 року зі станцій Терни, Рядова під навантаження на під'їзну колію Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подавалися порожні вагони перевізника.
Позивач зазначає, що після того, як вагони сумісно оглянуті працівниками ПТО станції та працівниками Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і визнаються технічно справними, вони подаються на під'їзну колію Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
На підтвердження забирання вагонів відповідачем на свою під'їзну колію позивач надав пам'ятки про подавання вагонів ф.ГУ-45 №639 від 16.07.2022р., №640 від 17.07.2022р., №643 від 22.07.2022р., №645 від 24.07.2022р., №760 від 18.07.2022р., №763 від 20.07.2022р., №765 від 21.07.2022р., №770 від 22.07.2022р., №771 від 22.07.2022р., №772 від 23.07.2022р., №775 від 24.07.2022р..
Позивач зазначає, що 29.07.2022р. спірні вагони у порожньому стані виставлено вантажовласником на колії станції Терни, що підтверджено пам'яткою ф. ГУ-45 про забирання вагонів №716, підписаною відповідачем без зауважень.
Позивач стверджує, що в порушення п.12 договору про експлуатацію, спірні вагони залізниці не поверталися та знаходилися на під'їзній колії відповідача понад встановлений термін.
Згідно з п. 12 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 15,0 год..
29.07.2022р. складено акт загальної форми №1337 без зазначення відповідальності, у якому вказано, що вагони №№63448237, 61541462, 67175752, 61667904, 65779407, 58331000, 67353649,61334439,65299621, 64699945, 65869786, 63243661, 61816989, 63743157, 63685374, 67706689, 65984330,60237317,60218328, 67863282, 62510185, 61806469, 64455413, 67905851, 60233806, 6370449, 67190355, 60226503, 66753427, 61541488, 62503545, 64146129, 67905420, 62506068, 63551251, 68004910, 68002203, 63835045, 60366903, 68821800, 65303703, 66749369, 67192765, 61539136, 67118679, 65522139, 61834875, 676600480, 62911516, 6243313, 67360966, 61538823, 67380808, 61021184, 65379174, 60359485, 67899328, 61769420, 60628211, 67872002 знаходяться на 4 шляху прямування в комерційному відношенні не придані під навантаження окатишів.
Після повернення вагонів з під'їзної колії нараховано плату за користування ними під час простоювання та включено до відомості плати за користування вагонами.
Відповідно до відомості ф. ГУ-46 №29079326 нараховано плату за користування вагонами, у розмірі 807 124,70 грн., без ПДВ. Відомість підписана відповідачем із застереженням, а саме: з нарахованою сумою не згодні, вагони не придатні під навантаження окатишів в технічному стані, відсутній план та електронна заявка навантаження концетрату залізорудного, у зв'язку з надзвичайними і невідворотними та об'єктивними обставинами із запровадженням військового стану по Україні, що підтверджує Торгово-промислова палата України відвантаження обмежено.
Позивач зазначає, що відповідач добровільно плату за користування вагонами не вніс, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість у розмірі 968 549,64 грн. (з ПДВ).
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі, про стягнення з відповідача 968 549,64 грн. грошових коштів.
За наслідками розгляду позову Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору є вимога АТ "Укрзалізниця" про стягнення з ПрАТ "Північний ГЗК" плати за користування вагонами. Підставою визначено затримку вагонів з вини Відповідача, у зв'язку з чим йому нараховано плату за їх користування.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем доведено, що прийняті відповідачем спірні вагони знаходилися на станції призначення із перевищенням дозволеного терміну перебування з вини відповідача, тоді як відповідачем не спростовані доводи позивача та не надано доказів щодо наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 ЦК України, Глави 32 ГК України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р., та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.12.2017р. між сторонами укладено Договір № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч, про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Умовами договору встановлено, що власник колії сплачує АТ "Укрзалізниця" плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, що сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
Умовами п. 3.4.1 договору передбачено, що розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 договору.
Плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм (п. 3.4.2 договору).
Згідно ставок плати за використання власних вагонів АТ "Укрзалізниця" на 2022 рік, опублікованих на веб-сайті uz.gov.ua, ставка плати напіввагону (Спл) у серпні 2022 року становила 2100,00грн..
Відповідно до підп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 904/7360/17.
Права, обов'язки і відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом, а також організація та основні умови перевезення вантажів визначаються Статутом залізниць України.
Ст. 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999р., пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку.
Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порт, підприємства.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до всіх перелічених вимог станцією Рядова Придніпровської залізниці на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів нарахована плата за користування вагонами.
Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За умовами п. 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Статтею 73 Статуту залізниць України встановлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
Таким чином, відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Як вже зазначалось вище, в липні 2022 р., зі станцій Терни, Рядова під навантаження на під'їзну колію Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подавалися порожні вагони перевізника.
Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні, Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.
Згідно з п. 6 договору, вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПрАТ "ПівнГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух здійснюється локомотивом Власника колії.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач своєчасно подав відповідні вагони на приймально-здавальні колії ПрАТ «Північний ГЗК».
Вагони сумісно оглянуті працівниками ПТО станції та працівниками ПрАТ"Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і визнані технічно справними, були подані на під'їзну колію ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Факт забирання вагонів на під'їзну колію підтверджено Пам'ятками ф.ГУ-45 №639 від 16.07.2022, №640 від 17.07.2022, №643 від 22.07.2022, №645 від 24.07.2022, №760 від 18.07.2022, №763 від 20.07.2022, №765 від 21.07.2022, №770 від 22.07.2022, №771 від 22.07.2022, №772 від 23.07.2022, №775 від 24.07.2022.
Спірні вагони у порожньому стані виставлено вантажовласником на колії станції Терни, що підтверджено пам'яткою ф. ГУ-45 про забирання вагонів №716, підписаною відповідачем без зауважень.
Згідно з п. 12 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії, для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 15,0 год..
Судом встановлено, що в порушення п.12 договору про експлуатацію, спірні вагони залізниці не поверталися та знаходилися на під'їзній колії відповідача понад встановлений термін.
29.07.2022р. складено акт загальної форми №1337 без зазначення відповідальності, у якому вказано, що вагони №№63448237, 61541462, 67175752, 61667904, 65779407, 58331000, 67353649,61334439,65299621, 64699945, 65869786, 63243661, 61816989, 63743157, 63685374, 67706689, 65984330,60237317,60218328, 67863282, 62510185, 61806469, 64455413, 67905851, 60233806, 6370449, 67190355, 60226503, 66753427, 61541488, 62503545, 64146129, 67905420, 62506068, 63551251, 68004910, 68002203, 63835045, 60366903, 68821800, 65303703, 66749369, 67192765, 61539136, 67118679, 65522139, 61834875, 676600480, 62911516, 6243313, 67360966, 61538823, 67380808, 61021184, 65379174, 60359485, 67899328, 61769420, 60628211, 67872002 знаходяться на 4 шляху прямування в комерційному відношенні не придані під навантаження окатишів.
Після повернення вагонів з під'їзної колії, на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів була нарахована плата за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 №29079326, у загальній сумі 968 549,64 грн. (з ПДВ), нараховано плату за користування ними під час простоювання та включено до відомості плати за користування вагонами.
Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами, здійснені позивачем, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що при розрахунках порушень не встановлено, вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доводи скаржника щодо не прийняття судом першої інстанції до уваги зауважень вказаних відповідачем у спірних відомостях плати за користування вагонами форми ГУ-46, про непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні, колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Завданням залізниці є доставляти вагони на адресу вантажоодержувача.
Відповідно до п. 2.2.3 договору про надання послуг, замовник має право відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів перевізника у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявки замовника.
Непридатність вагонів у комерційному та/або технічному відношенні оформляється одним із повідомлень форми ВУ-23М, та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів.
Суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що у деяких із наявних у матеріалах справи пам'ятках міститься напис із переліком номерів вагонів, які не підлягають для навантаження окатишів, тобто відповідач скористався своїм правом і не прийняв вагони на простій. Спірні ж вагони були прийняті відповідачем без зауважень, а в подальшому повернуті із зауваженням їх непридатності у комерційному відношенні (не підходять для навантаження окатишів).
Тобто, відповідач мав право відмовитись від прийняття вагонів і це є беззаперечним фактом. Спірні вагони не поверталися залізниці та знаходилися на під'їзній колії понад встановлений термін.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив на тому, що в матеріалах справи відсутні та в процесі розгляду справи відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу непридатності вагонів №№63448237, 61541462, 67175752, 61667904, 65779407, 58331000, 67353649,61334439,65299621, 64699945, 65869786, 63243661, 61816989, 63743157, 63685374, 67706689, 65984330,60237317,60218328, 67863282, 62510185, 61806469, 64455413, 67905851, 60233806, 6370449, 67190355, 60226503, 66753427, 61541488, 62503545, 64146129, 67905420, 62506068, 63551251, 68004910, 68002203, 63835045, 60366903, 68821800, 65303703, 66749369, 67192765, 61539136, 67118679, 65522139, 61834875, 676600480, 62911516, 6243313, 67360966, 61538823, 67380808, 61021184, 65379174, 60359485, 67899328, 61769420, 60628211, 67872002 під навантаження, навіть не повідомлено суду в чому полягала така непридатність (в комерційному відношенні), а тому не спростовано вину саме відповідача та не доведено, що вказані вище вагони перебували на під'їзній колії відповідача з причин, які залежали від вантажовласника.
Згідно із положеннями ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Місцевий господарський суд доречно наголосив на тому, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що докази на підтвердження правомірності покладення на відповідача обов'язку із внесенням плати за користування вагонами, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування, тому позовні вимоги позивача, про стягнення з відповідача плати за користування вагонами, в розмірі 968 549,64 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
13. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 904/4102/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.05.2023р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя С.Г. Антонік