16 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/126/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
без виклику учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” (вх. № 398Х)
на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 (повний текст складено 19.12.2022), ухвалене у складі судді Кухар Н.М.
у справі № 922/126/22
за позовом Акціонерного товариства “Дніпроазот”
до Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС”
про стягнення 241764,35 грн
Акціонерне товариство “Дніпроазот” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором поставки №774579 від 21.07.2021 в сумі 177138,76 грн, у тому числі: 130543,71 грн - пеня за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, згідно з п. 6.8 договору; 12925,12 грн - штраф за порушення більше ніж на 10 календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, згідно з п. 6.8 договору; 1421,76 грн - пеня за порушення передбаченого п. 9.10 договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 81902 від 19.08.2021 згідно з п. 6.18 договору; 9823,09 грн - пеня за порушення передбаченого п. 2.4 договору строку надання довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, підписаної керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі, згідно п. 6.17 договору; 9499,96 грн - пеня за порушення строку надання документів, передбачених п. 9.15 договору, згідно з п. 6.17 договору; 12925,12 грн - грошові кошти в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) позивача, пов'язаних із недотриманням відповідачем своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 2.4, 6.7, 9.15 договору, згідно з п. 6.12 договору. Позивач також просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 64625,59 грн як попередню оплату за продукцію, передбачену специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, сплачені відповідно до платіжного доручення № 6484 від 19.08.2021 позивачем на рахунок відповідача, у зв'язку із невиконанням зобов'язань щодо поставки продукції за договором.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” на користь Акціонерного товариства “Дніпроазот” - штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 774579 від 21.07.2021 в сумі 88569, 38 грн (у тому числі:
-65271,85 грн пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, згідно з п. 6.8 договору);
-6462,56 грн штрафу за порушення більше ніж на 10 календарних днів строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, згідно з п. 6.8 договору;
-710,88 грн пені за порушення, передбаченого п. 9.10 договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 81902 від 19.08.2021, згідно з п. 6.18 договору;
- 4911,55 грн пені за порушення, передбаченого п. 2.4 договору строку надання довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, підписаної керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі, згідно п. 6.17 договору;
-4749,98 грн пені за порушення строку надання документів, передбачених п.9.15 договору, згідно з п. 6.17 договору;
-6462,56 грн у якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) позивача, пов'язаних із недотриманням відповідачем своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 2.4, 6.7, 9.15 договору, згідно з п. 6.12 договору);
-64625,59 грн як попередню оплату за продукцію, передбачену специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, що була сплачена відповідно до платіжного доручення № 6484 від 19.08.2021 позивачем на рахунок відповідача, у зв'язку із невиконанням зобов'язань щодо поставки продукції за договором), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3626,47 грн.
В частині стягнення неустойки в розмірі 88569,38 грн у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з додатковою відповідальністю “РОСС”, яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 в частині стягнення штрафних санкцій та ухвалити нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наводить наступні доводи:
- не з'ясуванням судом першої інстанції обставини, які мають значення для справи, зокрема: в порушення п. 6.7 Договору не з'ясовано наявність збитків у позивача внаслідок порушення строків поставки;
- сума штрафних санкцій є надмірно великою і становить більше половини суми договору;
- порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: судом відмовлено в ознайомленні з матеріалами справи, наданні необхідних пояснень та долученні доказів.
Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 у справі № 922/126/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/126/22.
03.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства “Дніпроазот” надійшла заява, в якій останній просив за відсутності ґрунтовних, поважних і належним чином підтверджених причин для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 - відмовити у відкритті апеляційного провадження.
08.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/126/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” (вх. № 398Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме:
- надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3721, 50 грн;
- надати до Східного апеляційного господарського суду клопотання з викладеними доводами, обставинами та доказами в їх обґрунтування щодо наявності об'єктивно непереборних, таких, що не залежали від волевиявлення апелянта та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, причин, що обумовили пропуск апелянтом строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22.
27.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю «РОСС» надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн та обґрунтуванням пропуску строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 поновлено Товариству з додатковою відповідальністю «РОСС» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/126/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії іншим учасникам справи.
11.04.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обгрунтування своїх заперечень вказує таке:
- згідно вимог чинного законодавства позивач не зобов'язаний доводити наявність збитків у зв'язку із невиконанням/неналежним виконанням відповідачем умов договору. Чинним законодавством України також не встановлено зобов'язання позивача доводити співмірність розміру штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору, із можливими збитками. Приписи ч.3 ст.551 ЦК України надають правомочність суду зменшити штрафні санкції, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, як про це просить відповідач в апеляційній скарзі;
- відповідач взагалі не здійснив поставку продукції за договором, не надав довідку про відсутність податкового боргу, а також про те, що продукція та інше майно не перебуває у податковій заставі, не надав документи згідно п.9.15 договору, а також неналежно виконував інші свої зобов'язання за договором, порушуючи умови своєчасної реєстрації податкових накладних відповідно до п.9.10 договору щодо перерахування грошових коштів в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) позивача, пов'язаних з недотриманням відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.07.2021 між Акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець) та Товариством з додатковою відповідальністю "РОСС" (постачальник) було укладено договір поставки № 774579.
Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору, найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного договору.
Згідно з п.2.1 та п.2.2 договору ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору. Загальна сума договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до договору.
У п.2.3 договору сторони визначили, що оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку: перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати; остаточна оплата вартості поставленої продукції - здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки продукції та отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання покупцем всіх необхідних документів від постачальника за цим договором, строк оплати продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.
Відповідно до п.2.4 договору постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати укладання цього договору та/або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.
За приписами п.3.1 договору постачальник здійснює поставку продукції покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, в редакції 2010 (ІНКОТЕРМС 2010), які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до договору.
Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Право власності на продукцію та ризики її загибелі переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної на продукцію, якщо інше письмово не буде узгоджено сторонами (п.3.2 договору).
Відповідно до п.6.7 договору у випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором (надалі - "сторона-порушник") чи здійснення стороною або її посадовими особами протиправних дій, зокрема, поставки продукції з відхиленнями від вимог по кількості, якості, комплектності чи інших вимог, характеристик та даних, передбачених договором, сторона-порушник та/або її винні уповноважені особи несуть відповідальність, визначену цим договором, а також зобов'язані відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду.
Згідно з п.6.8 договору за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.
У п.6.12 договору сторони домовилися, що у випадку невиконання чи недотримання постачальником будь-якого зі своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9 - 9.12, 9.14 - 9.16 договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця перерахувати на користь покупця грошові кошти у розмірі 10% загальної суми договору в якості забезпечення компенсації можливих витрат (втрат) покупця, пов'язаних із недотриманням постачальником своїх зобов'язань чи обов'язків, передбачених пунктами 1.3, 2.4, 3.4, 4.2, 4.8, 6.5, 6.7, 6.23, 7.3, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9 - 9.12, 9.14 - 9.16 договору. Сторони домовилися, що сплата постачальником покупцю коштів згідно з цим пунктом договору здійснюється у безспірному порядку не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати направлення покупцем вимоги постачальнику і є самостійним (грошовим) зобов'язанням постачальника перед покупцем за цим договором.
Відповідно до п.6.17 договору за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно з п.6.18 договору за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцю зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в п. 9.10 договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
У п.9.10 договору сторони визначили, що постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей строк в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.9.15 договору постачальник зобов'язаний під час укладання договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документи щодо постачальника (з актуальними відомостями):
- копії установчих документів (Статут, установчий договір тощо);
- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов'язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи тощо);
- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов'язковим на момент взяття на податковий облік);
- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-то: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;
- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку);
- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).
У цьому ж пункті договору сторони встановили, що вищенаведені документи надаються (надсилаються) постачальником покупцю поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або нарочним під відмітку (штамп) канцелярії покупця.
Згідно з п.9.16 договору всі документи, які підлягають переданню постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, в обов'язковому порядку надаються (передаються) постачальником покупцю в паперовій формі та з супровідним листом, якщо інше не буде передбачено цим договором.
На виконання вимог договору сторонами була підписана специфікація № 1 на поставку продукції від 21.07.2021 до договору на суму 129 251,20 грн, з ПДВ (20%).
Відповідно до специфікації № 1 від 21.07.2021 до договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю:
- шафу холодильну (Тоrinо-700 Г корпус з нержавіючої сталі, температура у внутрішньому об'ємі від 0°С до +8°С) у кількості 1 шт. за ціною 33 313,60 грн, з ПДВ (20%) за шт., загальною вартістю 33 313,60 грн, з ПДВ (20%);
- шафу холодильну (Тоrinо-700 Г корпус з металопласту, температура у внутрішньому об'ємі від 0°С до +8°С) у кількості 1 шт. за ціною 27 352,00 грн, з ПДВ (20%) за шт., загальною вартістю 27 352,00 грн, з ПДВ (20%);
- шафу морозильну (Тоrinо-700 Г корпус з нержавіючої сталі, температура у внутрішньому об'ємі від -15°С до -22°С; температура навколишнього середовища 35°С) у кількості 1 шт. за ціною 37 211,20 грн, з ПДВ (20%) за шт., загальною вартістю 37 211,20 грн, з ПДВ (20%);
- спліт систему середньотемпературну С-130 у кількості 1 шт. за ціною 31 374,40 грн, з ПДВ (20%) за шт., загальною вартістю 31 374,40 грн, з ПДВ (20%),
а всього, продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 129 251,20 грн, з ПДВ (20%).
19.08.2021 на виконання умов договору у відповідності до рахунку на оплату № 80901 від 09.08.2021 покупець (позивач) здійснив попередню оплату продукції у розмірі 50% загальної вартості продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 у сумі 64 625,59 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 6484 від 19.08.2021.
Згідно з п.4 специфікації №1 від 21.07.2021 постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати здійснення покупцем оплати продукції згідно з п.п. 2.3.1 п.2.3 договору, тобто у строк по 01.10.2021 включно.
Як встановлено господарським судом та не заперечується відповідачем, він свої зобов'язання щодо поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору загальною вартістю 129251,20 грн, не виконав. Станом на 11.01.2022 порушення строку поставки складало 101 календарний день.
Крім того, відповідачем, як постачальником, не були виконані та не дотримані зобов'язання та обов'язки, передбачені п. 2.4, п. 6.7, п. 9.10, п. 9.15 договору, а саме:
- не виконано зобов'язання та обов'язки, передбачені п. 2.4 договору, - в частині надання покупцю довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі;
- не виконано та не дотримано зобов'язань та обов'язків, передбачених п.6.7 договору, - в частині допущення поставки продукції з відхиленням від вимог по строку поставки, передбаченого договором, необґрунтованої затримки в наданні (оформленні) документів, передбачених договором та чинним законодавством України (зокрема, довідки про відсутність у постачальника податкового боргу, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі; установчих документів згідно п.9.15 договору);
- не дотримано зобов'язань та обов'язків, передбачених п. 9.10 договору, - в частині своєчасного надання покупцю зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних електронних податкових накладних за операціями, які здійснені за договором;
- не виконано зобов'язання та обов'язки, передбачені п. 9.15 договору в частині надання покупцю засвідчених нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника документів щодо постачальника (з актуальними відомостями).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 774579 позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором поставки №774579 від 21.07.2021 в загальній сумі 177138,76 грн та грошові кошти в сумі 64625,59 грн як попередню оплату за продукцію, передбачену специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору, сплачені відповідно до платіжного доручення № 6484 від 19.08.2021.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
У відповідності до ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як вбачається із встановлених обставин у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору поставки № 774579 від 21.07.2021.
Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
У ст.230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частина 4 ст.231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як зазначено вище, умовами договору сторони погодили, що постачальник несе відповідальність за не поставку/не допоставку товару та ненадання покупцю відповідних документів у вигляді пені та штрафних санкцій.
В оскаржуваному рішенні господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем були порушені негрошові зобов'язання, а саме:
- не поставлена продукція у визначений Договором строк;
- не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 81902 від 19.08.2021 у визначений п. 9.10 договору строк;
- не надана довідка про відсутність у відповідача податкового боргу, підписана керівником відповідача, а також про те, що продукція та інше майно відповідача не перебуває у податковій заставі, у визначений п. 2.4 договору строк;
- не надані установчі документи, передбачені п.9.15 договору, у визначений цим же пунктом договору строк.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх законність та обґрунтованість.
Крім того, відповідачем не виконано вимогу про повернення попередньої оплати у сумі 64 625,59 грн за продукцію, передбачену специфікацією № 1 від 21.07.2021 до договору.
Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Дніпроазот" є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про наявність підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.
У апеляційній скарзі відповідач не заперечує невиконання ним умов договору, проте, наполягає на звільненні його від сплати штрафних санкцій, посилаючись на таке:
- позивач по справі не довів, що у зв 'язку із несвоєчасністю поставки він або треті особи мають власні збитки;
- в країні запроваджено та тривають карантинні заходи, відбулась зміна у фінансовому стані ТДВ «РОСС» як учасника господарських відносин;
- розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є об'єктивно неспівмірним.
Колегія суддів вважає доводи відповідача такими, що не відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а отже, є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, положення ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Колегія суддів також враховує, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, строки поставки, відтак сторона, прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором, погодилася із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
За приписами ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: «Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві» (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи Закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем не взагалі не виконанопоставлено продукції на суму 129251,20 грн, а штрафні санкції у загальному розмірі становлять 177138,12 грн, що значно перевищує вартість неотриманої позивачем продукції. Тобто, розмір реально понесених позивачем збитків, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, не доведено наявними у матеріалах справи доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем сплачено лише 50% вартості продукції, тобто грошові втрати відповідача за цим договором обмежуються сумою попередньої оплати, розмір якої становить 64625,59 грн, який є значно меншим ніж заявлена до стягнення сума неустойки - 177138,12 грн.
Також колегія суддів враховує те, що ТДВ "РОСС" вживало заходи для виконання зобов'язання за договором та докладало усіх можливих зусиль для уникнення прострочення поставки продукції, у тому числі зверталося до позивача із проханням збільшення строку поставки з об'єктивних причин (масове захворювання працівників на виробництві на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2), що підтверджується листами відповідача вих.№5-10/20 від 05.10.2021 та вих.№ 17-11/21 від 16.11.2021.
У даному випадку, місцевий господарський суд, враховуючи засади справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права та дотримуючись балансу інтересів сторін, дійшов вірного висновку щодо наявності виняткових підстав для реалізації права суду на зменшення нарахованої позивачем неустойки на 50%.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).
Водночас, колегія суддів зауважує, що звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій в повному обсязі фактично нівелюватиме значення неустойки як відповідальності за порушення зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів іншої сторони у зв'язку з порушенням її права на своєчасну (відповідно до строків, передбачених договором) поставку.
Як зазначено в п.6.7 договору у випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором (надалі - "сторона-порушник") чи здійснення стороною або її посадовими особами протиправних дій, сторона-порушник та/або її винні уповноважені особи несуть відповідальність, визначену цим договором, а також зобов'язані відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду.
Отже, зі змісту п.6.7 договору вбачається, що у випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором чи здійснення стороною або її посадовими особами протиправних дій, сторона-порушник та/або її винні уповноважені особи:
1) несуть відповідальність, визначену цим договором;
2) зобов'язані відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв'язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду.
Тобто, умови п.6.7 договору не встановлюють зобов'язання позивача, як покупця, доводити наявність збитків у зв'язку із порушенням відповідачем, як постачальником, своїх зобов'язань за договором, а навпаки, встановлюють зобов'язання сторони-порушника нести відповідальність, визначену договором, у випадку порушення цією стороною будь-якого зі своїх зобов'язань за договором.
Відповідно, твердження відповідача про неправомірність штрафних санкцій, заявлених позивачем за порушення відповідачем зобов'язань за п.п.9.10, 2.4, 9.15, 6.12 договору у зв'язку із ненаданням позивачем доказів понесених збитків, не відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства України, та є безпідставними.
Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до ст.231 ГК України, Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу вимог чинного законодавства України вбачається, що розмір штрафних санкцій за порушення негрошових зобов'язань чинним законодавством не встановлено.
Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, в т.ч. сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як встановлено судом, позивач та відповідач на підставі вільного волевиявлення встановили у п.6.8, п.6.12, п.6.17 та п.6.18 договору розмір штрафних санкцій за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за договором.
Отже, розрахунок штрафних санкцій, виконаний позивачем саме на підставі вищевказаних пунктів договору.
Щодо твердження відповідача у апеляційній скарзі про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: відмови в ознайомленні з матеріалів справи та наданні необхідних пояснень та долученні доказів, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на юридичну адресу відповідача пояснення АТ «Дніпроазот» від 05.12.2022 № 016/3/СС-7 на заперечення відповідача по справі №922/126/22. Проте, відповідач не реалізував своє право на ознайомлення із цим процесуальним документом протягом усього терміну зберігання в оператора поштового зв'язку.
В ухвалі Гоподарського суду Харківської області про відкриття провадження від 18.01.2022 у справі № 922/126/22 суд встановив для сторін строк до 15.02.2022 для надання усіх наявних доказів. Зазначений строк наступними ухвалами суду не продовжувався. Проте, у зазначений судом строк відповідач не надав суду видаткові накладні, які вважає необхідними доказами у справі в обгрунтування своєї позиції. Проте, в матеріалах справах наявні надані відповідачем власні розрахунки штрафних санкцій за порушення умов договору у справі № 922/126/22, що підтверджує визнання відповідачем порушення умов договору.
Копії накладних «Укрпошти» були надані суду у листопаді 2022 разом із запереченнями відповідача у справі № 922/126/22. Однак, не дивлячись на зазначені обставини, суд оцінив вказані докази, правомірно встановивши, що із долученого до матеріалів справи опису вбачається наявність виправлень у номері накладної, що є недопустимим та унеможливлює в свою чергу визнання наданого відповідачем опису вкладення у цінний лист належним доказом відправлення позивачу документів згідно з п.9.15 договору та довідки про відсутність податкового боргу згідно п.2.4 договору.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений Законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України).
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують викладених вище висновків суду.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” - без задоволення .
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “РОСС” на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі № 922/126/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.05.2023
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін