Справа № 523/11967/22
Провадження №4-с/523/23/23
"10" травня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді- Аліна С.С.,
за участю секретаря судового засідання Гарган С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,-
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якій просить:
-поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії державного виконавця;
-визнати неправомірними дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р. в межах виконавчого провадження №49493419;
-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р., винесену в межах виконавчого провадження №49493419;
-зобов'язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою від 06.06.2017 року у виконавчому провадженні №49493419, а також скасувати будь-які інші заборони щодо майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладені в межах виконавчого провадження №49493419.
Скаргу обґрунтувано тим, що 23.08.2008 р. між АКБ “УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11286917000. За умовами Кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 31500 дол. США в строк до 23.01.2023 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11372458000 від 23.01.2008 року, позичальник та банк, уклали Іпотечний договір (надалі Іпотечний договір) від 23.01.2008 року.
Відповідно до умов Іпотечного договору, в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м, що належить ОСОБА_1 .
12.12.2011 року Банк відступив ТОВ «Кей-Колект» відповідно до Договору факторингу № 1 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями по кредитному договору №11286917000 від 23.01.2008 року та Іпотечним договором від 23.01.2008 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.09.2014 р. по справі №523/7339/13-ц задоволено позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей- Колект» заборгованість за основним боргом станом на 21.08.2014р. у розмірі 29850 доларів 43 цента США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає суму у розмірі 388312 грн. 30 коп., заборгованість за відсотками станом на 21.08.2014р. у розмірі 594 доларів 93 цента США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає суму у розмірі 77310 грн. 09 коп.
В подальшому, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.05.2019 року по справі № 523/7339/13-ц визнано виконавчий лист №523/7339/13-ц від 27.04.2015 року, який виданий Суворовський районним судом м. Одеси щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за основним боргом станом на 21.08.2014 року у розмірі 29850 доларів 43 цента США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає суму у розмірі 388312 грн. 30 коп., заборгованість за відсотками станом на 21.08.2014р. у розмірі 5946 доларів 93 цента США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає суму у розмірі 77310 грн. 09 коп., а також стягнення судового збору у розмірі 2557 грн. 97 коп. - таким, що не підлягає виконанню.
06.09.2021 року адвокатом було направлено адвокатський запит №02-08/21 від 31.08.2021 року до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з проханням надати інформацію щодо виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_1 . 24.09.2021 року було отримано відповідь № 53466 про те, 30.11.2015 року державним виконавцем Відділу була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 49493419 з примусового виконання виконавчого листа № 523/7339/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “КЕЙ- КОЛЕКТ” суми боргу в розмірі 468180,36 грн; 02.06.2016 р. була винесена постанова про стягнення виконавчого збору; 06.06.2017 р. була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження.
26.12.2017 року державним виконавцем Відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. Виконавчий документ повернуто стягувачу.
Як вбачається з відповіді, під час виконавчого провадження рішення суду не було виконано, а після закінчення виконавчого провадження, арешт з майна позивача не був знятий.
Факт невиконання судового рішення під час здійснення виконавчого провадження також підтверджується тим, що 10.08.2017 року Суворовським районним судом м. Одеси винесено заочне рішення по справі № 523/273/17, яким позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.
Звернуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11286917000 від 23.01.2008 року, яка складає 28 586,72 доларів США, що еквівалентно 736 751,08 грн. (за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку), стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 31,0 кв.м) шляхом продажу від імені ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей- Колект» квартири АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , будь-якій особі-покупцеві за ціною не менше 164 010,00 гривень.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.12.2017 року зазначене заочне рішення було скасовано.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.02.2019 року по справі №523/273/17 за заявою ТОВ “Кей-Колект” позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
Підставою для подання ТОВ “Кей-Колект” заяви про залишення позову без розгляду стало укладення між ТОВ “Кей-Колект” та ОСОБА_1 26.12.2018 р. Договору № 21/12/18/ НОМЕР_2 про припинення зобов'язання переданням відступного.
Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що Сторони за цим Договором дійшли згоди про припинення зобов'язань Боржника, які виникли на підставі Кредитного договору №11286917000 від 23.01.2008 р. із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного не пізніше 30.11.2021 року. Відповідно до п. 1.2 відступним за даним Договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 8000 доларів США, що за курсом продажу ПАТ “ПриватБанк” долара США, відображеного в розділі “Курси у відділеннях” на офіційному сайті ПАТ “ПриватБанк” станом на 21.12.2018 року складає 221 600 грн.
04.08.2021 року ТОВ “Кей-Колект” надано Довідку №735273, в якій зазначено, що ТОВ “Кей-Колект”, що набуло статус кредитора за Договором про надання споживчого кредиту З №11286917000 від 23.01.2008 року на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеному з ПАТ “УкрСиббанк”, підтверджує, що станом на 04.08.2021 р. зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №11286917000 від 23.01.2008 року припинені, заборгованість по зазначеному кредитному договору відсутня.
Таким чином, ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання перед ТОВ “Кей-Колект” поза виконавчого провадження № 49493419. Тому, під час вказаного виконавчого провадження не вчинено дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.
У судове засідання представник Другого Суворовського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса), про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності (арк.сп.42-43).
На підставі ч. 2 ст. 450 ЦПК України суд проводить розгляд справи без участі державного виконавця та боржника, які про час та місце призначених судових засідань повідомлявся належним чином. Учасники процесу у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, їх неявка відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Частинами 1 та 2 статті 450 ЦПК України, передбачено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Їх неявка, у разі належного повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вивчивши матеріали скарги, суд вважає про те, що скарга є частково обґрунтованою, є частково доказаною, тому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 06.06.2016 року страшим державним виконавцем Лисогор В.Г. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні Виконавчого листа №523/7339/13-ц, виданий Суворовським районним судом 03.09.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Кей-Колект» боргу у розмірі 468180,36 грн. (арк.сп.18).
Судом встановлено про те, що 26.12.2018 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 було укладено Договір №21/12/18735539 про припинення зобовязання переданням відступного.
Відповідно до п.1.1 даного Договору, сторони дійшли згоди про припинення зобов'язань боржника, які виникли на підставі Кредитного договору №11286917000 від 23.01.2008 року із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного не пізніше 30.11.2021 року.
Відповідно до п. 2.1 з дати отримання Кредитором грошових коштів, передбачених п.1.2 Договору, припиняються зобовязання, які визначені Кредитним договором, Кредитор анулює залишок боргу за Кредитним договором (арк.сп.16-17).
Відповідно до Довідки №735273 від 04.08.2021 року, яка надана ТОВ «Кей-Колект» вбачається про те, що ТОВ «Кей-Колект», що набуло статус кредитора за Договором про надання споживчого кредиту №11286917000 від 23.01.2008 року н підставі Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного з ПАТ «УкрСиббанк», підтверджено, що станом на 04.08.2021 року зобовязання ОСОБА_1 за Кредитним договором №11286917000 від 23.01.2008 року припинені, заборгованість по зазначеному Кредитному догвоору відсутня (арк.сп.19).
Згідно відповіді № 53466 про те, 30.11.2015 року, наданої Другим відділом ДВС у місті Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса), державним виконавцем Відділу була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 49493419 з примусового виконання виконавчого листа № 523/7339/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “КЕЙ- КОЛЕКТ” суми боргу в розмірі 468180,36 грн.
02.06.2016 року була винесена постанова про стягнення виконавчого збору.
06.06.2017 року була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження.
26.12.2017 року державним виконавцем Відділу була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. Виконавчий документ повернуто стягувачу.
В подальшому, ВП №49493419 з примусового виконання Виконавчого листа №523/7339/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» суми боргу у розмірі 468 180,36 грн. було знищено через закінчення трирічного терміну його зберігання (арк.сп. 20).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові №921/16/14-г/15 від 06 червня 2018 року, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 2, 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При таких обставинах, суд вважає про те, що вимоги за скаргою ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р. в межах виконавчого провадження №49493419; та визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р., винесену в межах виконавчого провадження №49493419 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у скарзі в цій частині вимог слід закрити.
Стосовно вимоги про зняття арешту, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
У разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Судом встановлено, що після повернення стягувачу виконавчого документа про стягнення кредитної заборгованості боржником повністю виконано зобов'язання за кредитним договором, що підтверджено листом стягувача.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що відсутня необхідність у подальшому застосуванні арешту, накладеному на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.3. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.
При таких обставинах, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-81,133,260, 447-452 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) строк на подання скарги на дії державного виконавця.
Провадження у скарзі ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в частині вимог щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р. в межах виконавчого провадження №49493419; та визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 р., яка винесена в межах виконавчого провадження №49493419 - закрити.
Зобов'язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою від 06.06.2017 року у виконавчому провадженні №49493419, атакож скасувати будь-які інші заборони щодо майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладені в межах виконавчого провадження №49493419.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.05.2023 року.
Суддя: Аліна С.С.