ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1779/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
представники сторін у судове засідання не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023, суддя суду першої інстанції Адаховська В.С., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 17.01.2023
по справі №915/1779/21
боржник ОСОБА_1
кредитори:
1. Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»
2. ОСОБА_2
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Герман Оксана Степанівна
про неплатоспроможність
Описова частина.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі № 915/1779/21 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), цією ж ухвалою, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Герман О.С., попереднє засідання у справі призначено на 12.04.2022.
До Господарського суду Миколаївської області надійшли заяви:
- від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» № б/н від 21.11.2022 (вх. № 5761/22 від 24.11.2022) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 2393791,09 грн, як забезпеченого кредитора, та 4962,00 грн витрат по оплаті судового збору. Ухвалою суду від 12.01.2023 визнані грошові вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 у сумі 2258755,13 грн., за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна боржника, а також 4962,00 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника із задоволенням, як позачергові.
- від ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) № б/н від 29.10.2022 (вх. №6093/22) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1346403,61 грн, з яких: 1200816,17 грн - заборгованість за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.12.2017 у справі № 490/6899/17 та 145587,44 грн - 3% річних. Ухвалою суду від 12.01.2023 визнані грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у сумі 1346403,61 грн. із задоволенням у другу чергу, а також 4962,00 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника із задоволенням, як позачергові.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 визнано частково грошові вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 у сумі 2258755,13 грн. за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна боржника, а також 4962,00 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника із задоволенням, як позачергові.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги АТ «СЕНС БАНК» слід визнати частково в сумі 2258755,13 грн., як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.
В той же час, вимоги АТ «СЕНС БАНК» у сумі 135035,96 грн підлягають відхиленню з огляду на наступне:
- заявником у розрахунку інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014), не були включені періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тому судом першої інстанції було здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат за допомогою програми “ІpLex” за період заявлений заявником та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних витрат, яка підлягає визнанню є 270551,79 грн. З огляду на що, суд відмовив заявнику у визнанні кредиторських вимог в частині інфляційних витрат у сумі 43526,28 грн (314078,07 - 270551,79).
- пеня та штраф не включаються до грошових зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко передбачає, що боржник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) та три відсотки річних у випадку прострочення власне грошового зобов'язання. Таким чином судом першої інстанції не визнаються нараховані заявником на загальну суму 130585,15 грн (пеня за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі №490/9325/16-ц) 3% річних в розмірі 11752,66 грн та інфляційні витрати у розмірі 79757,02 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21.
Апелянт зазначив, що відповідно до частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Пункт 3 частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства наголошує, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів. Отже, якщо грошова вимога кредитора до боржника включає суму неустойки (штраф, пеня), то її відповідний розмір враховується та вноситься у реєстр вимог кредиторів боржника.
Апелянт дійшов висновку, що Господарським судом Миколаївської області помилково встановлено, що до грошового зобов'язання (в даному випадку вимог АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 ) не включається пеня та штраф.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 у справі № 915/1779/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати повністю грошові вимоги АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 у розмірі 2 393 791,09 грн, як забезпеченого кредитора; визнати такими, що підлягають відшкодуванню витрати по оплаті судового збору, у розмірі 4962,00 грн.
Таким чином, апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 в частині результату розгляду судом його власних кредиторських вимог, тому в іншій частині Південно-західний апеляційний господарський суд вказану ухвалу в апеляційному порядку не переглядає.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1779/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1779/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївській області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1779/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1779/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 поновлено Акціонерному товариству «СЕНС БАНК» строк на подачу апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.04.2023; призначено справу № 915/1779/21 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 11 травня 2023 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
11.05.2023 представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідно до наявних рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, якою призначено справу № 915/1779/21 до розгляду на 11 травня 2023 року о 12:00, була отримана ОСОБА_1 (боржник) - 04.04.2023, АТ «СЕНС БАНК» (апелянт) - 04.04.2023, арбітражною керуючою Герман О.С. - 10.04.2023.
Крім того, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, якою призначено справу № 915/1779/21 до розгляду на 11 травня 2023 року о 12:00, направлялася на адресу ОСОБА_2 , однак не була отримана у зв'язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою», що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2, 7 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З врахуванням встановлених обставин відсутності сторін за адресою, яка була відома суду та керуючись положеннями ч. 2, 7 ст. 120 ГПК України, колегія суддів вважає ОСОБА_2 повідомленим про розгляд справи №915/1779/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 в Південно-західному апеляційному господарському суді.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, якою призначено справу № 915/1779/21 до розгляду на 11 травня 2023 року о 12:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 27.03.2023. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України”.)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.05.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2022 відкрито провадження у справі № 915/1779/21 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , цією ж ухвалою, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Герман О.С.
На вебсайті Вищого господарського суду України 18.02.2022 оприлюднено оголошення № 68495 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
24.11.2022 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Акціонерного товариства «Альфа-Банк» надійшла заява про визнання кредиторських вимог № б/н від 21.11.2022 (вх. № 5761/22), у якій заявник просив суд визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 2393791,09 грн, як забезпеченого кредитора, та визнати такими, що підлягають відшкодуванню витрати по оплаті судового збору у розмірі 4962,00 грн.
Відповідно до розрахунку заявника, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ “СЕНС БАНК” складає 2393791,09 грн, у тому числі:
- залишок заборгованості за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014) - 1237292,13 грн, 119866,48 грн - 3% річних, 314078,07 грн - інфляційних витрат;
- заборгованість (тіло кредиту та відсотки) за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016 - 12555,50 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви АТ “СЕНС БАНК” про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 459137,06 грн;
- заборгованість (пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за несвоєчасне повернення відсотків) за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/9325/16-ц від 03.11.2016 - 130585,15 грн;
- 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 12555,50 дол. США за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016 в розмірі - 1130,00 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви АТ “СЕНС БАНК” про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 41322,52 грн;
- 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 130585,15 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та повернення відсотків за рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016) у розмірі 11752,66 грн;
- інфляційні витрати, нараховані на заборгованість у сумі 130585,15 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та повернення відсотків за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016) у розмірі 79757,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2022 повідомлено заявника про недоліки заяви про визнання грошових вимог та встановлено заявнику 10-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для усунення недоліків заяви шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
02.12.2022 на адресу електронної пошти Господарського суду Миколаївської області від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» надійшли заява про усунення недоліків № б/н від 02.12.2022 (вх. № 5979/22) та письмові пояснення до вказаної заяви №б/н від 02.12.2022 (вх. № 5981/22), з яких вбачається, що заявник усунув недоліки заяви про визнання грошових вимог шляхом надання доказів сплати судового збору за подання вказаної заяви та зазначив, що рішенням зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (протокол № 2/2022 від 12.08.2022) змінено найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК», про що 30.11.2022 внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни найменування юридичної особи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2022 прийнято до розгляду заяву АТ «СЕНС БАНК», розгляд якої призначено на 12.01.2023 об 11:45.
12.01.2023 від керуючого реструктуризацією боржника на електронну адресу Господарського суду Миколаївської області надійшов звіт про результати розгляду грошових вимог керуючим реструктуризацією № 02-01/595 від 11.01.2022 (вх. № 375/23), до якого додано відзив на заяву АТ «СЕНС БАНК» про визнання кредиторських вимог № 02-01/594 від 09.01.2022. У зазначеному відзиві керуючим реструктуризацією визнано грошові вимоги заявника частково на загальну суму 2004918,00 грн, з яких: 1999956,00 грн, як вимоги забезпечені заставою майна боржника, та 4962,00 грн сплачений судовий збір (позачергово), а грошові вимоги заявника в частині нарахування інфляційних витрат на основне зобов'язання за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 в сумі 314078,07 грн. та інфляційні витрати в сумі 79757,02 грн. із заборгованості за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі № 490/9325/16-ц не визнані, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
12.01.2023 від АТ «СЕНС БАНК» на електронну адресу Господарського суду Миколаївської області надійшли заперечення №б/н від 12.01.2023 (вх. № 391/23) на відзив керуючого реструктуризацією № 02-01/594 від 09.01.2023, в яких кредитор не погоджується з запереченнями арбітражного керуючого щодо невизнання частини грошових вимог про нарахування інфляційних витрат та зазначив, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 та рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі №490/9325/16-ц стягнуто заборгованість боржника у повному обсязі в національній валюті - гривні, що свідчить про зміну порядку, умов і строків дії договорів, а тому у разі невиконання вказаних грошових зобов'язань, застосовуються приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Книга третя КУзПБ містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 122 КУзПБ передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Грошове зобов'язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Так, у частині 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, к разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України, проценти на неустойку не нараховуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 234 ГК України, сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Виходячи з вимог положень КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Частиною 4 ст. 133 КУзПБ передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
25.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 640/712-К712 на купівлю нерухомості, відповідно до якого останній наданий кредит (грошові кошти) у сумі 110000,00 дол. США зі сплатою 13.00 процентів річних та комісій з наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 договору та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 24.07.2033 (включно).
В подальшому між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 від 26.11.2009 про внесення змін до договору кредиту № 640/712-К712 від 25.07.2008, якою змінено процентну ставку річних (з 13,00 % на 13,5 %) та додаткова угода № 2 від 13.12.2010 про внесення змін до договору кредиту № 640/712-К712 від 25.07.2008, якою змінено процентну ставку річних (з 13,5 % на 14,08 %).
Боржник свої договірні зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків не виконував належним чином.
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/712-К712 від 25.07.2008 із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 1336946,29 грн, третейського збору у розмірі 13769,46 грн, судового збору у розмірі 243,60 грн. На виконання вказаного рішення 24.10.2014 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/20783/14-ц.
18.01.2021 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/20783/14-ц замінено стягувача за вказаним виконавчим листом № 755/20783/14-ц від 24.10.2014 з ПАТ “Укрсоцбанк” на його правонаступника AT «Альфа-Банк» в частині стягнення заборгованості по договору кредиту в сумі 1336946,29 грн.
19.09.2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №640/219-САФ03.16-2 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до якого останній наданий кредит (грошові кошти) у сумі 29578,00 дол. США зі сплатою 12.55 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості згідно графіку, який вказаний в пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 договору та кінцевим терміном повернення основної заборгованості за кредитом до 18.09.2014.
В подальшому між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 від 21.09.2007 від 21.09.2007 до договору кредиту № 640/219-САФ03.16-2 від 19.09.2007, якою змінено пункт 2.7 вказаного договору кредиту щодо перерахування коштів по сплаті кредиту; додаткова угода № 1 від 10.11.2008 до договору кредиту № 640/219-САФ03.16-2 від 19.09.2007, якою встановлено з 20.10.2008 процентну ставку за користування кредитом на рівні 13,5 процентів річних; додаткова угода № 2 від 10.03.2010 про внесення змін до договору кредиту № 640/219-САФ03.16-2 від 19.09.2007, якою змінено процентну ставку за користування кредитними коштами (з 13,5 % на 13,75 %) та змінено кінцевий термін повернення кредитної заборгованості до 18.09.2016 (включно).
03.11.2016 рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/219-САФ03.16-2 від 19.09.2007 із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 12555,50 дол. США, 105530,34 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 25054,81 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, що складає в загальній сумі 130585,15 грн.
Як стверджує заявник та не заперечує боржник, у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 640/712-К712 від 25.07.2008 ОСОБА_1 передано в іпотеку Іпотекодержателю (АКБ СР «Укрсоцбанк») на підставі договору іпотеки від 29.07.2008, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої зазначена у вказаному іпотечному договорі та становить 137617,43 дол. США. За висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночно-консалтингова група «Експерт-Капітал» від 17.11.2021 вартість вказаного нерухомого майна становить 40302,90 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви кредитора до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 1473820,63 грн.
Також, у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №640/219-САФ03.16-2 від 19.09.2007 ОСОБА_1 передано в заставу заставодержателю (АКБ СР «Укрсоцбанк») на підставі договору застави від 19.09.2007 рухоме майно, а саме: транспортний засіб марки SSANG YONG ACTІON A200XDI (2007 року випуску), вартість якого зазначено у вказаному договорі застави та становить 32540,00 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви кредитора до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 1189942,24 грн.
Відповідно до протоколу № 2/2022 загальних зборів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року, було прийнято рішення про зміну найменування товариства, а саме Акціонерне товариство «Альфа-Банк» перейменовано в Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Згідно статуту АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником всіх прав та обов'язків АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.12.2022, за ідентифікаційним кодом 23494714 значиться юридична особа - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) змінило найменування на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) без зміни організаційно-правової форми, що також не заперечується заявником.
АТ «СЕНС БАНК» зазначає, що 20.12.2021 на його рахунок надійшли кошти у сумі 99654.16 грн внаслідок примусового виконання виконавчого листа № 755/20783/14-ц від 24.10.2014, що виданий на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014, у рамках виконавчого провадження № 65863931, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., у зв'язку з чим внаслідок часткового погашення рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014, сума заборгованості становить 1237292,13 грн.
Вказана сума заборгованості не заперечується керуючим реструктуризацією боржника.
Враховуючи виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014, що виданий на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016 та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлена сума 1827014,34 грн кредиторських вимог підлягає визнанню, з яких:
- залишок заборгованості за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014) - 1237292,13 грн;
- заборгованість (тіло кредиту та відсотки) за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016 - 12 555,50 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви АТ «СЕНС БАНК» про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 459137,06 грн;
- заборгованість (пеня за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за несвоєчасне повернення відсотків) за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі № 490/9325/16-ц - 130585,15 грн.
Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
АТ «СЕНС БАНК» у заяві про грошові вимоги до боржника також нараховано:
- на залишок заборгованості у сумі 1237292,13 грн за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист №755/20783/14-ц від 24.10.2014) за період з 17.02.2019 по 17.02.2022 - 119866,48 грн 3% річних та 314078,07 грн інфляційних витрат;
- на заборгованість у сумі 12555,50 дол. США за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/9325/16-ц від 03.11.2016 - 3% річних за період з 17.02.2019 по 17.02.2022 у розмірі 1130,00 дол. США, що за курсом НБУ в перерахунку на гривню, станом на дату подання заяви АТ «СЕНС БАНК» про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 (21.11.2022 - курс 36,5686 грн) становить 41322,52 грн;
- на заборгованість у сумі 130585,15 грн (пеня за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі № 490/9325/16-ц) - 3% річних за період з 17.02.2019 по 17.02.2022 у розмірі 11752,66 грн;
- на заборгованість у сумі 130585,15 грн (пеня за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі № 490/9325/16-ц) - інфляційних витрат за період з 17.02.2019 по 17.02.2022 у розмірі 79757,02 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верхового Суду від 20.04.2021 у справі № 910/7252/17.
Як вже зазначено судом, у ч. 1 ст. 1 КУзПБ визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаними вище нормами закону чітко визначено, що пеня та штраф не включаються до грошових зобов'язань, а ч. 2 ст. 625 ЦК України чітко передбачає, що боржник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) та три відсотки річних у випадку прострочення власне грошового зобов'язання.
Тобто 3% річних та інфляційні витрати мають бути нараховані виключно на суму боргу за грошовим зобов'язанням, яке виникло на підставі укладеного між кредитором та боржником правочину. А сума пені у розмірі 130585,15 грн. є штрафною санкцією, як міра відповідальності за невиконання вказаного грошового зобов'язання. Частина 2 статті 625 ЦК України не передбачає нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму відповідальності у вигляді пені.
В той же час, вірним є посилання апелянта на те, що якщо грошова вимога кредитора до боржника включає суму неустойки (штраф, пеня), то її відповідний розмір враховується та вноситься у реєстр вимог кредиторів боржника. Однак, такі вимоги не є грошовим зобов'язанням у розумінні КУзПБ та включаються до останньої черги кредиторських вимог.
В той же час, наявність підстав для включення таких вимог щодо стягнення пені та штрафу до реєстру вимог кредиторів, жодним чином не є підставою для нарахування на таке зобов'язання три відсотки річних та інфляційних втрат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання нарахованих заявником на загальну суму 130585,15 грн (пеня за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.11.2016 у справі №490/9325/16-ц) 3% річних в розмірі 11752,66 грн та інфляційних витрат у розмірі 79757,02 грн.
Перевіривши наданий заявником розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником у розрахунку не було враховано дійсну дату часткової сплати заборгованості в сумі 99654,16 грн. (20.12.2021), заявником в розрахунку зазначено часткову оплату - 23.12.2021.
У даному випадку, судом першої інстанції було вірно встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних є 119943,61 грн, проте суд позбавлений права виходити за межі заяви кредитора, тому досліджувані вимоги підлягають задоволенню у межах заявленої суми - 119866,48 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час здійснення розрахунку інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість за рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02.06.2014 (виконавчий лист № 755/20783/14-ц від 24.10.2014), заявником не було дотримано методики нарахування інфляційних втрат, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таке недотримання методики призвело до безпідставного завищення вимог в частини інфляційних витрат.
У даному випадку, судом першої інстанції було вірно встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних витрат, яка підлягає визнанню є 270551,79 грн., тому необхідно відмовити заявнику у визнанні кредиторських вимог в частині інфляційних витрат у сумі 43526,28 грн (314078,07 - 270551,79).
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що грошові вимоги АТ «СЕНС БАНК» слід визнати частково в сумі 2258755,13 грн., як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, а решта вимог АТ «СЕНС БАНК» у сумі 135035,96 грн підлягає відхиленню.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2023 по справі №915/1779/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2023.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран