79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" травня 2023 р. Справа №921/547/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
Без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «НАКО ІНВЕСТ» б/н від 10.03.2023 (вх. № 01-05/778/23 від 15.03.2023)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 (повний текст рішення складено 20.02.2023, суддя О.В. Руденко)
у справі № 921/547/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м.Київ,
до відповідача: Приватного підприємства «НАКО ІНВЕСТ», с.Завій, Івано-Франківська область,
про стягнення 108 856,75 грн. пені та 101 735,28 грн. штрафу
31.10.2021 року до Господарського суду Тернопільської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Приватного підприємства "НАКО ІНВЕСТ" про стягнення 108 856,75 грн пені та 101 735,28 грн штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов договору №2106000014 від 03.05.2021 зобов'язань в частині повного та своєчасного виконання робіт, зважаючи на що відповідачу нараховані пеня та штраф, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у справі 921/547/22 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "НАКО ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 108 856 грн. 75 коп. пені, 101 735 грн. 28 коп. штрафу, а також вирішено питання судових витрат.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав. Адже, в порушення досягнутих контрагентами домовленостей, в повному обсязі роботи фактично виконані поза межами строків, що обумовлені у договорі. Так, у п.4.1 спірного правочину та Додатку №3 його сторони узгодили, що роботи мають бути виконані Підрядником протягом 240 календарних днів з дати підписання договору, тобто з 04.06.2021 по 31.01.2022 (оскільки 240 день припав на 29.01.2022 - субота, то останнім днем виконання зобов'язання є наступний робочий день тобто 31.01.2022). Натомість, акти виконаних робіт підписані сторонами лише 19.05.2022. Cуд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували вину Підрядника у порушенні строків виконання ним зобов'язань за договором №2106000014. А також те, що суду не подано доказів на підтвердження направлення ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" повідомлень про настання передбачених розділом 8 договору форс-мажорних обставин з відповідними доказами - сертифікатом ТПП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «НАКО ІНВЕСТ» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою б/н від 10.03.2023 (вх. № 01-05/778/23 від 15.03.2023), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у справі №921/547/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Оператор газотранспортних систем України» у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:
- 24.12.2021 року ПП «Нако Інвест» повідомила позивача листом №24-12/21 «Щодо зупинення виконання робіт» у зв'язку з неможливістю виконання робіт, оскільки покриття будівель і споруд по влаштуванню єврорубероїду на основі поліестеру та бітумно - полімерному в'яжучому допустимі при температурі не нижче 5 градусів С. До листа було долучено завірену довідку про погодні умови у грудні 2021 року, за даними спостереження метеостанцій Вінницької області, де температура була нижча +5 градусів С цілий місяць. Даним листом повідомили про несприятливі погодні умови, що може вплинути на якість роботи, а тому просили призупинити виконання робіт з 01.12.2021 року до покращення погодніх умов для їх виконання, оскільки гарантійні зобов'язання не можуть бути у майбутньому виконані. Таким чином, у ПП «Нако-Інвест» були поважні причини, що понесли за собою неможливість закінчення даних робіт вчасно, тобто до 31.01.2022 року. У відзиві на позовну заяву відповідачем долучений Лист ПП «Нако-Інвест» від 07.03.2022 за вих №07-03-1.22 «Щодо призупинення виконання робіт», де здійснено повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажора), щодо повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, оголошення мобілізації та запровадження комендантської години, на який суд першої інстанції не звернув уваги і зазначив, що жодного повідомлення від ПП «Нако - Інвест» немає до позивача про настання даних обставин;
- Загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з 01.02.2022 по 24.02.2022 року (період початку прострочення виконання робіт до моменту початку форс-мажорних обставин) за умовами даного договору по усіх актах з позивачем становить 28 949, 07 грн. З даної суми заборгованості ПП «Нако Інвест» згідно платіжки №249 від 17 червня 2022 року уже сплатило на суму 26 514, 47 грн. Таким чином, сума заборгованості, що підлягає до стягнення становить 28 949, 07 - 26 514, 47 = 2 434, 06 грн. Дану суму заборгованості відповідач визнає та готовий сплатити;
- Суд першої інстанції не звернув увагу, що право вимоги про стягнення штрафу у розмірі - 101 735, 28 грн. ненастало, оскільки таке виникає тільки з 02.03.2022, тобто у період дії обставин непереборної сили ( 01.02.2022 + 30 днів = 02.03.2022 року), а у відповідності до пункту 10.2 договору у випадку порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості несвоєчасно виконаних робіт. Оскільки мова іде не про поточні зобов'язання, а штрафні санкції, то такі в період дії форс-мажорних обставин не настають та не підлягають до стягнення;
- Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що з 24.02.2022 року коли введено воєнний стан як особливий режим форм мажорних обставин уся економіка зупинилася, банки, транспорт не працювали, працівники на роботу не виходили, працівники ПП «Нако-Інвест» були у простою, зупинені трудові договори, деякі працівники мобілізовані у ЗСУ і з 11.03.2022 року фактично адміністрація почала працювати, а роботу будівельних бригад відновили з 21.04.2022;
- Окрім того, відповідач зазначає, що у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу, то просить зменшити їх розмір, оскільки у зв'язку із простроченням ПП «Нако Інвест» вчасного виконання робіт незаподіяно ніяких збитків, стягнення даних коштів фактично носить каральний характер. ПП «Нако Інвест» з 24.02.2022 року задіяло усі свої ресурси на потреби ЗСУ, виконання визначених у договорі робіт в такому режимі було складним та практично неможливим, але поточні зобов'язання по договору були виконані, а пеня чи штраф в цій ситуації є значно обтяжливими для ПП «Нако Інвест».
07.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив №23-4449 від 07.04.2023 (вх. № від), у якому позивач зазначає:
- відповідач повинен був вчиняти усі необхідні дії з метою дотримання строків (до 31.01.2022) виконання робіт по договору. ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що акти №3 та №4 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за травень 2022 року на суми 341 433, 60 грн. та 675 919, 20 грн. відповідно було оформлено та підписано лише 19.05.2022. Таким чином, відповідачем виконано роботи по договору від 03.06.2021 №2106000014 не у строк встановлений договором, що є неналежним виконанням зобов'язання;
- до суду першої інстанції було надано відзив від 12.12.2022 на позовну заяву, в якому в обґрунтування невиконання робіт у строк, передбачений договором, наводились лише доводи стосовно настання обставини непереборної сили (форс-мажору). Водночас, в апеляційній скарзі відповідачем, без обґрунтування будь-якої поважності ненадання доказів до суду першої інстанції, наводяться доводи про начебто призупинення виконання робіт по договору та на підтвердження цього надається лист від 24.12.2021 № 24-12/21. Однак, з огляду на імперативні приписи процесуального закону, відповідач не наділений процесуальними повноваженнями виходити за їх межі, а тому зобов'язаний довести суду апеляційної інстанції поважність причин неповідомлення та неподання відповідних доказів до суду першої інстанції. Враховуючи, що ПП «Нако Інвест» в апеляційній скарзі не наведено доводів поважності ненадання листа від 24.12.2021 №24-12/21 до суду першої інстанції, позивач зазначає, що такий доказ не може прийматися судом апеляційної інстанції. Крім того, ТОВ «Оператор ГТС України» додатково наголошує, що відповідно до пункту 6.10 договору сторони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії цього договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт. Згідно із пунктом 6.11 договору у випадку зупинки виконання робіт на підставі причин наведених у п. 6.10. сторони складають акт про зупинку виконання робіт. У зв'язку із обставинами, про які зазначено у листі ПП «Нако Інвест» від 24.12.2021 №24-12/21 акт про зупинку виконання робіт між ТОВ «Оператор ГТС України» та підрядником не складався;
- настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого сплив до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Останнім днем виконання робіт за договором №2106000014 від 03.06.2021 було 31.01.2022. Разом з тим, воєнний стан на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» було введено 24.02.2022. Отже, введення в Україні воєнного стану та продовження його строку відбулось пізніше, аніж закінчення строку, протягом якого мали бути виконані відповідачем, як підрядником, роботи за договором №2106000014 від 03.06.2021.
- підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує форм-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо певного конкретного зобов'язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, проте, таке виконання стало неможливими через наявність зазначених обставин. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання. З огляду на зазначене, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань незалежно від того існує реальна можливість їх виконати чи ні. ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що відповідач мав змогу звернутись до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися не повідомляв як позивачу до звернення до суду, та і суду. Крім того, відповідач після початку військової агресії продовжував виконувати роботи за договором №2106000014 від 03.06.2021, що підтверджується підписанням 18.03.2021 Акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2022 року та 19.05.2022 Актів №3 та №4 приймання будівельних робіт за травень 2022 року;
- 17.06.2022 на адресу ПП «Нако Інвест» було направлено саме претензію № 2 від 21.04.2022 №ТОВВИХ-22-4054, в якій зазначено про необхідність сплатити 26 514, 47 грн., в тому числі пеню у сумі 8 228,63 грн. та штраф у розмірі 18 285 грн. Дана претензія була направлена на адресу відповідача у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт, що підтверджується Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2022 року від 18.03.2022. Разом з тим, несвоєчасне виконання підрядником робіт, за результатами виконання яких було складено Акт №2 від 18.03.2022 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2022 року, та нарахування відповідних штрафних санкцій не є предметом та підставою даного позову стягнення з ПП «Нако Інвест» 108 856,75 грн. пені та 101 735, 28 грн. штрафу. Зокрема, позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» обґрунтовуються обставинами стосовно невиконання робіт підрядником у строк встановлений договором, що підтверджується актами № 3 та №4 від 19.05.2022 приймання будівельних робіт за травень 2022 року. 17.06.2022 ПП «Нако Інвест» платіжним дорученням № 249 було сплачено суму пені та штрафних санкцій, визначених саме претензією № 2 від 21.04.2022 №ТОВВИХ-22-4054;
- в даному випадку відсутні обставини, які свідчать про винятковість та наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, позивачем нараховано штрафні санкції саме за неналежне виконання відповідачем зобов'язання стосовно виконання робіт у чітко визначеному договором розмірі, а тому підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 231 ГК України і , як наслідок, пеня та штраф нараховуються саме в розмірі, визначеному договором.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/547/22 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «НАКО ІНВЕСТ» б/н від 10.03.2023 (вх. № 01-05/778/23 від 15.03.2023) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у справі №921/547/22.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Замовник) та Приватним підприємством "НАКО ІНВЕСТ" (Підрядник) 03 червня 2023 року було укладено Договір №2106000014, відповідно до п.1.1 якого Підрядник за завданням Замовника зобов'язується на свій ризик здійснити ремонтні роботи будівлі гаража КС-18 "Гайсин" Золотоніського ЛВУМГ, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (Додаток №1), договірною ціною (Додаток №2), та графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною договору (п.1.2).
У розділі 3 сторони визначили вартість робіт і порядок розрахунків. Так, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (Додаток №2) і становить: 1 748 146,80 грн, в тому числі ПДВ 291 357,80 грн. Оплата за цим договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 240 календарних днів з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною. Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 угоди).
У п.4.4 спірного правочину сторони визначили місце виконання робіт: КС-18 "Гайсин" Золотоніського ЛВУМГ, с. Носівці Гайсинського району Вінницької області.
Згідно із п.п. 5.1, 5.2 договору передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Сторони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії цього договору на підставі письмового звернення Підрядника або Замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт. У випадку зупинки виконання робіт на підставі причин наведених у п.6.1.0 сторони складають акт про зупинку виконання робіт. У випадку зупинки робіт, загальний строк виконання робіт продовжується на термін еквівалентний такій зупинці в межах строку дії цього договору (п.п.6.10, 6.11, 6.12 договору).
Відповідно до п.6.17 укладеного правочину Підрядник у письмовій формі за 5 робочих днів інформує Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов'язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин.
В силу п.6.18 угоди роботи вважаються прийнятими Замовником в повному обсязі за наявності підписаних обома сторонами без зауважень всіх актів приймання виконаних робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати ясно та у встановлені графіком виконання робіт (Додаток №3) строки роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації. Інформувати в установленому порядку Замовника про хід виконання зобов'язань за цим договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п.п. 7.3.1, 7.3.13 договору).
В силу пункту 11.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 240 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
За наслідками виконання перелічених вище договірних умов, 18.03.2022 між сторонами було підписано акт №2 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2022 року. Враховуючи, що останнім днем виконання робіт згідно графіку виконання є 31.01.2022, а акт підписаний лише 18.03.2022, позивач стверджує, що Підрядник прострочив виконання договірних зобов'язань на 45 днів, в результаті чого йому була надіслана претензія з вимогою сплатити пеню в сумі 8 228,63 грн та штраф у розмірі 18 285,84 грн. Приватне підприємство сплатило зазначені суми штрафних санкцій.
Однак, за доводами Замовника, в подальшому відповідач вкотре не виконав необхідні роботи в строк, який погодили учасники договірних відносин. Відтак, Акти виконаних будівельних робіт на суму 341 433,60 грн та 675 919,20 грн були підписані контрагентами лише 19.05.2022. Таким чином, відповідач прострочив виконання договірних зобов'язань на 107 днів, за що йому нарахована пеня в сумі 108 856,75 грн та штраф у розмірі 101 735,28 грн. Відповідно до п. 10.2 договору №2106000014 від 03.06.2021.
З метою мирного врегулювання спору, Товариство направило на адресу відповідача претензію №ТОВВИХ-22-7895 від 25.07.2022 з вимогою сплатити штрафні санкції за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Проте претензія залишена Приватним підприємством без задоволення. Тобто, за процедурою досудового врегулювання контрагенти спір не вирішили. Наведена обставина слугувала підставою для звернення Товариства до суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у справі 921/547/22 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "НАКО ІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 108 856 грн. 75 коп. пені, 101 735 грн. 28 коп. штрафу, а також вирішено питання судових витрат.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Замовник) та Приватним підприємством "НАКО ІНВЕСТ" (Підрядник) 03 червня 2023 року було укладено Договір №2106000014, відповідно до п.1.1 якого Підрядник за завданням Замовника зобов'язується на свій ризик здійснити ремонтні роботи будівлі гаража КС-18 "Гайсин" Золотоніського ЛВУМГ, а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (Додаток №1), договірною ціною (Додаток №2), та графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною договору (п.1.2).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 ЦК України).
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У розділі 3 договору №2106000014 сторони визначили вартість робіт і порядок розрахунків. Так, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (Додаток №2) і становить: 1 748 146,80 грн, в тому числі ПДВ 291 357,80 грн. Оплата за цим договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 240 календарних днів з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною. Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 угоди).
Згідно із п.п. 5.1, 5.2 договору №2106000014 передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Отже, документальним підтвердженням факту виконання підрядником обумовлених договором робіт та підставою для здійснення оплати за договором підряду є належним чином оформлені акти виконаних робіт
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, у п.4.1 спірного правочину та Додатку №3 його сторони узгодили, що роботи мають бути виконані Підрядником протягом 240 календарних днів з дати підписання договору, тобто з 04.06.2021 по 31.01.2022 (оскільки 240 день припав на 29.01.2022 - субота, то останнім днем виконання зобов'язання є наступний робочий день тобто 31.01.2022). Натомість, акти виконаних робіт підписані сторонами лише 19.05.2022.
Таким чином, незважаючи на наведені законодавчі приписи, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав. Адже, в порушення досягнутих контрагентами домовленостей, в повному обсязі роботи фактично виконані поза межами строків, що обумовлені у договорі.
Верховний Суд у постанові від 04.10.2021 року по справі № 904/2739/20 зазначив, що підписання акту приймання - передачі без зауважень та заперечень свідчить лише про відсутність заперечень позивача щодо якості та кількості виконаних робіт, а не про своєчасність їх виконання та про відсутність претензій з боку позивача щодо строків виконання цих робіт.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з приводу того, що загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з 01.02.2022 по 24.02.2022 року за умовами даного договору по усіх актах з позивачем становить 28 949, 07 грн. Відповідач зазначає, що з даної суми заборгованості ПП «Нако Інвест» згідно платіжки №249 від 17 червня 2022 року уже сплатило на суму 26 514, 47 грн. Таким чином, сума заборгованості, що підлягає до стягнення становить 28 949, 07 - 26 514, 47 = 2 434, 06 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2022 на адресу ПП «Нако Інвест» було направлено саме претензію № 2 від 21.04.2022 №ТОВВИХ-22-4054, в якій зазначено про необхідність сплатити 26 514, 47 грн., в тому числі пеню у сумі 8 228,63 грн. та штраф у розмірі 18 285 грн. Дана претензія була направлена на адресу відповідача у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт, що підтверджується Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2022 року від 18.03.2022.
Разом з тим, несвоєчасне виконання підрядником робіт, за результатами виконання яких було складено Акт №2 від 18.03.2022 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за березень 2022 року, та нарахування відповідних штрафних санкцій не є предметом та підставою даного позову стягнення з ПП «Нако Інвест» 108 856,75 грн. пені та 101 735, 28 грн. штрафу. Зокрема, позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС України» обґрунтовуються обставинами стосовно невиконання робіт підрядником у строк встановлений договором, що підтверджується актами №3 та №4 від 19.05.2022 приймання будівельних робіт за травень 2022 року.
17.06.2022 ПП «Нако Інвест» платіжним дорученням № 249 було сплачено суму пені та штрафних санкцій, визначених саме претензією № 2 від 21.04.2022 №ТОВВИХ-22-4054.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (презумпція вини).
Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.
Пунктом 10.2 укладеного правочину сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком (Додаток №3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш, ніж на 30 календарних днів, Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов'язання).
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки пункт 10.2 договору №2106000014, яким встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафу за невчасне виконання будівельних робіт не оспорюється відповідачем, то у зв'язку з цим, в силу вимог статті 204 ЦК України, презюмується правомірність правочину в цій частині.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Також, як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції було надано відзив від 12.12.2022 на позовну заяву, в якому в обґрунтування невиконання робіт у строк, передбачений договором, наводились лише доводи стосовно настання обставини непереборної сили (форс-мажору). Водночас, в апеляційній скарзі відповідачем, без обґрунтування поважності ненадання доказів до суду першої інстанції, наводяться доводи про призупинення виконання робіт по договору та на підтвердження цього надається лист від 24.12.2021 № 24-12/21.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Так, у межах апеляційної скарги відповідач не наводить пояснень причин неподання, долучених до такої документів, разом із відзивом на позовну заяву. Відповідач не клопоче про поновлення пропущеного строку на подання доказів як за текстом апеляційної скарги, чи шляхом викладення окремого клопотання.
Прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду. (постанова Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15)
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, доданий відповідачем до апеляційної скарги лист від 24.12.2021 №24-12/21 підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Крім того, відповідно до пункту 6.10 договору сторони залишають за собою право зупинити виконання робіт в межах строку дії цього договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та/або не рекомендовано діючими нормативними галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.
Згідно із пунктом 6.11 договору у випадку зупинки виконання робіт на підставі причин наведених у п. 6.10. сторони складають акт про зупинку виконання робіт.
Однак, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що акт про зупинку виконання робіт між ТОВ «Оператор ГТС України» та підрядником у матеріалах справи не міститься.
Відповідач, в апеляційній скарзі зазначає, що ним не виконано частину робіт у встановлені строки через форс - мажорні обставини , існування яких підтверджується листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/2.0-7.1.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.
Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Отже, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Обставини, які виникли у зв'язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов'язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв'язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Слід зазначити, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.(Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17)
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в інших постановах, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в апеляційні скарзі заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій, оскільки позивачу, у зв'язку із простроченням ПП «Нако Інвест» вчасного виконання робіт, незаподіяно ніяких збитків, стягнення даних коштів фактично носить каральний характер. ПП «Нако Інвест» зазначає, що з 24.02.2022 року задіяло усі свої ресурси на потреби ЗСУ, а тому виконання визначених у договорі робіт в такому режимі було складним та практично неможливим, але поточні зобов'язання по договору були виконані, а пеня чи штраф в цій ситуації є значно обтяжливими для ПП «Нако Інвест».
Однак, заявляючи дане клопотання, відповідачем не надано суду жодних доказів, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій. Строк виконання зобов'язання відповідно до умов договору №2106000014 закінчився 31.01.2023, тобто до введення воєнного стану в Україні. У даному випадку відсутні обставини, які свідчили б про винятковість та наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, позивачем нараховано штрафні санкції саме за неналежне виконання відповідачем зобов'язання стосовно виконання робіт у чітко визначеному договором розмірі, а тому підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 231 ГК України і, як наслідок, пеня та штраф нараховуються саме в розмірі, визначеному договором.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 4738, 50 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 107 від 10.03.2023.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «НАКО ІНВЕСТ» б/н від 10.03.2023 (вх. № 01-05/778/23 від 15.03.2023) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.02.2023 у справі №921/547/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
5. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.