Справа № 127/9585/23
Провадження № 3/127/2757/23
17.05.2023м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., дослідивши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
01.04.2023 біля 23.23 год. по вул. Хмельницьке шосе, 103-а в м. Вінниці висловлювався брутальною лайкою до працівників поліції, порушував громадський порядок. У подальшому 01.04.2023 біля 23.23 год. за зазначеною адресою викрикував погрози працівникам поліції, не виконував законну вимогу працівника поліції припинити правопорушення, поводився зухвало.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав і суду пояснив, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням товариша, який був за кермом. Товариша закували у кайданки і повезли у райвідділ, тому він також поїхав у райвідділ, щоб з'ясувати причини затримання товариша. Він не лаявся, можливо, говорив голосно.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту статті 173 КпАП випливає, що дрібне хуліганство полягає в нецензурній лайці в громадських місцях, в образливому чіплянні до громадян та в інших подібних діях, що порушують громадський порядок та спокій громадян.
Згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» громадський порядок - сукупність суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій під час підготовки та проведення футбольних матчів шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм.
Інше визначення громадського порядку було надано в пункті 1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 11.11.2010 за № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2010 за № 1219/18514. Зокрема, відповідно до визначення, наданого у зазначеному документі, громадський порядок - система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі. Слід зауважити, що зазначене Положення втратило чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 за № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2017 за № 1041/30909. Однак, незважаючи на те, що зазначений документ оперує поняттям громадського порядку, його нормативне визначення надано не було. Будь-якого іншого нормативного закріплення (визначення) поняття громадського порядку, ніж наведено вище, чинне законодавство України не містить.
Слід зауважити, що поняття громадського місця розкрите (дано його визначення) у статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», з якого слідує, що громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Заперечуючи факт вчинення правопорушення, ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні посилались на відсутність доказів вчинення будь-яких дій, які охоплюються складом дрібного хуліганства. Разом з тим, оглянутим в судовому засіданні запису з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис) зазначені твердження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника спростовані. Також були спростовані твердження ОСОБА_1 в частині того, що він не лаявся і не вчиняв інших дій, які порушували громадський порядок.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого статтею 173 КпАП, за ознаками дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях.
Вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 ознак злісної непокори законній вимозі поліцейського, суд враховує таке.
З диспозиції статті 185 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» дано роз'яснення, згідно з якими злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вище суд зазначив, що в судовому засіданні був підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства. Тому суд вважає, що вимога поліцейського припинити протиправну поведінку була законною. Незважаючи на висловлення зазначеної вимоги, ОСОБА_1 продовжив протиправну поведінку, поводився зухвало, висловлював погрози поліцейським і намагався вчинити з ними бійку. Саме тому, аналізуючи надані суду матеріали у їх сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_1 також охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КпАП, за ознаками злісної непокори законній вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Вирішуючи питання щодо адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_1 з метою попередження вчинення ним нових правопорушень у майбутньому, суд враховує таке. З наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_1 раніше неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності. На підтвердження зазначеної обставини наявне посилання у протоколах про адміністративне правопорушення. Однак статтею 24 КпАП визначено види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП - загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП - що адміністративне стягнення накладається виключно постановою. У зв'язку з відсутністю в наданих суду матеріалах належним чином завірених копій процесуальних рішень (постанов) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд цю обставину при вирішенні питання щодо визначення виду та міри адміністративного стягнення до уваги не приймає. Разом з тим, суд враховує, що обставини, які пом'якшують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні встановлені не були. Тому, аналізуючи надані суду докази, ставлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що з метою попередження вчинення ним нових правопорушень суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до приписів частини другої статті 36 КпАП, тобто в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме громадські роботи.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 173, 185, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 173 та 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді 60 (шістдесят) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: