Справа № 127/9847/23
Провадження № 2/127/1175/23
16 травня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи позовну заяву тим, що 30.08.2008 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис №1998.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем.
Спільне життя у сторін не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними та різних поглядів на сімейні відносини та обов'язки, внаслідок чого шлюб існує формально. В липні 2022 року сторони припинили шлюбні стосунки.
Позивач зазначає, що після припинення шлюбних стосунків, відповідач відмовився матеріально утримувати свою дочку мотивуючи це тим, що утримання дитини є лише її обов'язком. Однак, постійне зростання цін на їжу, одяг, комунальні послуги не дають позивачу можливості самостійно забезпечити дитину. Разом з тим, відповідач працює, неповнолітніх та непрацездатних осіб на його утриманні не має.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила:
- розірвати шлюб між сторонами;
- після розірвання шлюбу залишити їй прізвище - ОСОБА_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку в місяць, щомісячно, до досягнення повноліття, але не менше 50% на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви про стягнення аліментів;
- стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Згодом, представником позивача було подано суду заяву про розподіл судових витрат, яка мотивована тим, що під час подачі позовної заяви позивачем було зазначено, що вона передбачає можливість понесення судових витрат, зокрема 5000,00 грн. за надання правничої допомоги. На даний час зазначена ОСОБА_1 сума витрат підтверджена відповідними доказами, тому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6073,00 грн., з яких: 1073,60 грн. - оплата судового збору за позовними вимогами про розірвання шлюбу та 5000,00 грн. - витрати, пов'язані з надання правничої допомоги. На підтвердження понесення цих витрат представником долучено: квитанцію до прибуткового касового ордера №3 від 23.03.2023 року та акт виконаних робіт та прийнятих робіт по наданню правничої допомоги.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте її представник подала до суду заяву, в якій просила позовну заяву ОСОБА_1 розглянути у її відсутність. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує, судові витрати просила стягнути з відповідача в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не заперечує проти позову і просить справу розглядати у його відсутність. При вирішенні питання про стягнення судових витрат по справі, просив їх покласти на сторони в рівних частках, оскільки сторони в однаковій ступені винуваті у розпаді сім'ї.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 30.08.2008 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис №1998 (а.с. 3).
Після укладення шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6 зворіт).
Спільне життя у сторін не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними та різних поглядів на сімейні відносини та обов'язки, внаслідок чого шлюб існує формально, а тому його збереження буде суперечити інтересам позивача.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виниклі правовідносини регулюються ст.ст. 110, 112 СК України.
Отже, враховуючи вимогу позивача розірвати шлюб, суд вважає за доцільне розірвати шлюб між сторонами.
З приводу вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то слід зазначити наступне.
Відповідач не надає матеріальну допомогу своїй неповнолітній дитині.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи №12778 від 03.03.2023 року та копії паспорту позивача вбачається, що ОСОБА_1 по даній справі разом з дочкою ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 7).
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За аналогією, позивач має право заявляти вимоги про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину у порядку позовного провадження.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні, що потребує значних коштів. Зважаючи на розмір заявлених вимог, визнання позову відповідачем, суд вважає можливим стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним та справедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки при подачі позову до суду про розірвання шлюбу позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., та враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи, відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 50 відсотків судового збору, тобто в розмірі 536,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Щодо решти 50 відсотків судового збору, то за вимогами ч.1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору.
Оскільки при подачі позову до суду про стягнення аліментів позивач була звільнена від сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн., та враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст. 141 ЦПК України, 50 % судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави, що становить 536,80 грн. Щодо решти суми судового збору, то його слід компенсувати за рахунок держави.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №3 від 29.03.2023 року (а.с. 32), ордер (а.с. 31), квитанцію до прибуткового касового ордера №3 від 23.03.2023 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 28) та акт виконаних робіт та прийнятих робіт, який містить перелік наданих послуг та їх вартість (а.с. 29).
Згідно з п. 3.1. розділу 3 договору про надання правничої допомоги сума оплати за дорученням з надання правничої допомоги визначається за погодженням сторін до виконання доручення. Оплата наданих адвокатом послуг за даним договором складається з авансового платежу та оплати наданих послуг за участь у судових засіданням.
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.
Судом встановлено, що дані витрати понесені з розглядом цієї справи, витрати є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про надання правничої допомоги), справа має для позивача важливе значення. Тому, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача на користь позивача, у зв'язку з задоволенням позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3, 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 80, 84, 110, 112, 180-182, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 142, 200, 206, 211, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.08.2008 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис №1998.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачу залишити - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 06.04.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Решту суму судового збору - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений 16.05.2023 року.
Суддя: