308/7783/23
про розгляд заяви про забезпечення позову
15.05.2023 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сочка Віталія Івановича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу електронного аукціону (торгів),-
ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської облатсі Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про винання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу електронного аукціону (торгів).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сочка Віталій Іванович разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення реалізації на електронному аукціоні (торгах) будівель майстерні літ.Е., площею 1173,6 кв.м. та прохідної літ. З, площею 15,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельних ділянок кадастровий номер 2123283601:01:002:0015 площею 0,4153 га та 2123283601:01:002:0021 площею 0,0106 га (реєстраційний номер лота 525999) та заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. складати акт про проведений 01.05.2023 року електронний аукціон реєстраційний номер лота 525999.
Вказує на те, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача у справі, як потенційного покупця майна, оскільки новий його власник (переможень, торгів) зможе безперешкодно на власний розсуд розпоряджатися ним. Наведене призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та матиме наслідком неможливість в межах даного провадження відновлення порушеного права ОСОБА_1 , за захистом якого вона звернулась до суду.
Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивач в своїй заяві просить задовольнити її в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізні-ше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на викладене, суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним результатів електронних торгів за лотом № 525999, які були проведені 01.05.2023 року та оформлені протоколом проведення електронного аукціону (торгів) № 587258 від 01.05.2023 року та визнання недійсним та скасування протоколу електронного аукціону (торгів) № 587258 від 01.05.2023 року
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.
Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 - 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Одним із видів забезпечення позову у відповідності до ст. 150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.
Відповідно до ч. 11 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у п.40 постанови від 05.06.2018 року у справі №910/856/17 сформовано правовий висновок, згідно якого набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Відповідно до ч.2 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (надалі - Порядок).
Згідно абз.18 та абз.19 п.1 Розділу І Порядку, організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб'єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних ауціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; організація електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною) - вчинення Організатором заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних аукціонів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком;
З матеріалів позовної заяви видно, що ДП «СЕТАМ» було визначено організатором електронного аукціону ( торгів) та доручено здійснення функцій із організації електронних торгів.
Таким чином, відповідно до згаданої позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року продавцями, які мають право примусового продажу майна за результатами електронних торгів, є орган виконавчої служби та ДП «Сетам», тобто вказана процедура електронних торгів відбувається від імені державного органу.
При цьому, статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
На переконання суду, зі змісту наведених норм вбачається, що електронні торги, що проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Отже, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону, а саме норми ч. 11 ст. 150 ЦПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 року за № 380/5217/20
Таким чином, наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на наявність прямої заборони вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову буде втручанням у проведення електронних торгів, що прямо не допускається положеннями ч.11 ст.150 ЦПК України.
За таких обставин та з огляду на імперативні приписи ч.11 ст.150 ЦПК України , суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації на електронному аукціоні (торгах) майна слід відмовити.
Окрім того, заборона приватному виконавцю вчиняти певні дії порушуватиме права Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» як стягувача у виконавчому провадженні в межах якого здійснюється реалізація нерухомого майна, відтак обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленим заявником видом забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 27.04.2022 у справі № 726/822/21.
Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі №211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якої суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Крім того, як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного суду від 01.10.2020 року у справі № 524/188/18.
При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської облатсі Лукеча О.В., Державного підприємства «Сетам», третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколу електронного аукціону (торгів) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца