Провадження № 22-ц/803/3445/23 Справа № 182/8912/21 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
16 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/8912/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,
сторони:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке постановлено суддею Рунчевою О.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 січня 2022 року року, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 27.03.2017 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі вказаної Анкети - Заяви про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті - заяві. Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статтями 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 10.11.2021 року має заборгованість у розмірі 15 141,51 грн, яка складається з: 8892,36 грн - заборгованість за кредитом; 6099,15 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 150,00 грн. - штраф.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 141,51 грн. та витрати пов'язані з оплатою судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ «Акцент-Банк» посилається на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявними у справі доказами підтверджується, що відповідач отримав кредитну картку Банку із встановленим на ній кредитним лімітом, користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, що свідчить про те, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами. Крім того, якщо вважати, що розмір відсоткової ставки між сторонами не погоджений, суд повинен був стягнути відсотки в розмірі облікової ставки Національного Банку України.
При цьому, позивач вважає, що приймаючи до увагу правову позицію Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд мав стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, оскільки розмір вказаної заборгованості підтверджуєтеся випискою з особового рахунку відповідача.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
27.03.2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами цього договору та зобов'язується виконувати їх (а.с.8).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» ресурс: розділ «Умови та правила», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms(а.с.8-13).
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач не заперечує що отримав вказану кредитну картку.
Згідно довідки АТ „Акцент-Банк" за період з 27.03.2017 року по 03.10.2022 року встановлено ліміт у розмірі 9400,00 грн.(а.с.42).
Відповідно розрахунку заборгованості (а.с.6-7), загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 8892,36 грн.: 8892,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6099,15 - загальний залишок заборгованості за процентами, 6099,15 грн. - заборгованість за відсотками, 150,00грн.-штраф.
Відповідно виписки за період з 27.03.2017 року по 03.10.2022 року по картковому рахунку розмір внесених відповідачем грошових коштів по кредиту становить 18815,80 грн. (а.с.44).
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року - залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ „Акцент-Банк" не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Крім того, суд першої інстанції з наданим розрахунком заборгованості позивача не погодився, оскільки нарахування відсотків, комісії, неустойки, страхових платежів умовами кредитного договору не передбачені, а згідно з випискою по картковому рахунку розмір внесених відповідачем грошових коштів по кредиту становить 18815,80 грн. При цьому, зазначив, що, як вбачається з виписки по рахунку, позивачем із внесених відповідачем коштів неправомірно списувались відсотками за користування кредитними коштами, комісії, пеня, які умовами договору не були передбачені. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку що заборгованість за кредитом у відповідача відсутня.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вбачається з матеріалів справи, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, підписаній ОСОБА_1 , відсутні умови щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитними коштами та штраф.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.03.2017 року, посилався на витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті www.a-bank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Згідно п. 2.1.1.12.6. Умов та Правил надання банківських послуг, за користування кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку.
Згідно ж п. 2.1.1.12.6.1. цих Умов та Правил, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100.00 грн., включаючи зобов'язання, обумовлені п.п. 2.1.1.12.6.2., 2.1.1.12.8.1. Умов та Правил, Клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів про кредиту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Натомість, АТ «А-Банк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки. При цьому, витяг з Тарифів користування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальниці, а матеріали справи не містять доказів про видачу останньому саме кредитної картки «Універсальна», у зв'язку з чим колегія суддів не може прийняти цей доказ, як належний та допустимий.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в договорі погодженої сторонами такої істотної умови договору як сплата відсотків за користування кредитними коштами, а отже самостійне списання банком заборгованості за відсотками є неправомірним, у зв'язку з чим суми заборгованості за відсотками не враховуються судом під час розрахунку заборгованості за фактично використані кредитні кошти.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «А-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Проте, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, незважаючи про відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, неустойки (комісії), про що зазначалось вище, АТ «А-Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків за рахунок коштів внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір внесених відповідачем грошових коштів по кредиту становить 18815,80 грн. (а.с.44).
Таким чином, сума внесених відповідачем грошових коштів по кредиту перевищує суму тіла кредиту, яку позивач просив стягнути. Крім того, позичальником повернуто фактично використані кошти у повному обсязі, а внесені ним платежі спрямовувалися виключно на погашення заборгованості за відсотками, розмір та порядок погашення яких сторони взагалі не узгоджували.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає цілком правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, оскільки остання відсутня.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: