Провадження № 22-ц/803/3749/23 Справа № 214/769/21 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
16 травня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,
сторони:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке постановлено суддею Ткаченка А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 січня 2023 року, -
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року АТ «Приватбанк» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого посилалося на те, що 18 листопада 2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №б/н, згідно з якою позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, який в силу ч.1 ст.634 ЦК України є договором приєднання.
Свідченням приєднання відповідача до угоди та дії укладеного між банком та ним кредитного договору є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується зі ст.642 ч.2 ЦК України.
Виконання ОСОБА_1 кредитного договору також підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, в якій зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, повернення коштів зі сплатою процентів за користування ними, що в сукупності є свідченням виникнення між сторонами фінансово-кредитних відносин та укладення кредитного договору загалом.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3 договору, на підставі якого позичальник при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов'язань.
У результаті цього станом на 20 грудня 2020 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 62 419 грн. 75 коп., яка включає: заборгованість за кредитом - 49 594 грн. 89 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 824 грн. 86 коп.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 листопада 2011 року станом на 20 грудня 2020 року в загальному розмірі 62 419 грн. 75 коп., яка включає: заборгованість за кредитом - 49 594 грн. 89 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 824 грн. 86 коп.; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору 2270 грн. 00 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2023 року Зменшені позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ КБ «ПРИВАТБАНК». посилається на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, здійснював внесення щомісячних платежів, комісії, що свідчить про визнання ним наявності зобов'язань перед банком.
Вважає, що усі істотні умови договору при його укладенні сторони погодили, у тому числі процентну ставку за користування кредитом (30% річних), обсяг відповідальності за порушення виконання зобов'язань (розміри штрафу, пені).
Факт активного користування ОСОБА_1 кредитною карткою є свідченням прийняття існуючих умов кредитування та згоди з ними.
Вважає помилковим висновок суду про те, що заборгованість за договором у відповідача відсутня, з посиланням на судову практику Верховного Суду у аналогічних справах .
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що апеляційна скарга не обґрунтована та її слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне на обґрунтоване.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
18 листопада 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н, в якій зазначено, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.11).
Фактично за умовами договору 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 отримав в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит на картковий рахунок з видачею йому емітованої банком кредитної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до 09/16. У подальшому кредитку картку було неодноразово перевипущено - 28 вересня 2015 року за № НОМЕР_2 зі строком дії до 03/19, 14 березня 2019 року за № НОМЕР_3 зі строком дії до 10/22.
Таким чином, станом на момент звернення банку до суду з даним позовом кредитний договір був діючим (а.с.9). При цьому номера виданих відповідачеві кредитних карток співпадають з номерами, зазначеними у наданій банком виписці з рахунку (а.с.47-52, 159-164, 170-175), а відтак в сукупності підтверджують факт отримання відповідачем кредиту та користування ним.
До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 18 листопада 2011 року позивачем долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» за кожним із її видів: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.12, 13-37).
Як слідує з довідки про зміну умов кредитування (а.с.10), встановлений на кредитній картці ОСОБА_1 кредитний ліміт АТ КБ «ПРИВАТБАНК» неодноразово змінювався, зокрема: встановлений ліміт 0 грн., збільшений до 5000 грн. 01 червня 2018 року, збільшений до 9000 грн. 05 червня 2018 року, збільшений до 10 500 грн. 12 червня 2018 року, збільшений до 13 000 грн. 16 червня 2018 року, збільшений до 25 100 грн. 22 червня 2018 року, збільшений до 35 000 грн. 06 липня 2018 року, збільшений до 40 100 грн. 16 липня 2018 року, збільшений до 44 000 грн. 19 липня 2018 року, та встановлений на рівні 0 грн. з 06 червня 2019 року.
Із 21 травня 2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи, а також тип банку на «Приватне» з «Публічне». Відповідні зміни зафіксовано у статуті товариства (а.с.44-45).
Згідно з наданими банком розрахунками (а.с.177-181), долученими до заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 18 листопада 2011 року станом на 03 жовтня 2022 року складає 7 531 грн. 18 коп. та включає лише прострочене тіло кредиту.
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2023 року - залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності у відповідача боргу за простроченим тілом кредиту та вважав, що відповідач в повному обсязі погасив заборгованість за тілом кредиту. Аналізом виписки з рахунку позичальника суд дійшов висновку, що фактично до складу тіла кредиту банк включив нараховані банком проценти за використання кредитного ліміту, які шляхом автоматичного списання за відсутності на рахунку коштів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» переводив в тіло кредиту. Відтак, заявлена позивачем сума боргу 7 531 грн. 18 коп. є виключно заборгованістю по процентам за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог (зменшених) з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»)
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.
Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що факт активного користування ОСОБА_1 кредитною карткою є свідченням прийняття існуючих умов кредитування та згоди з ними.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 18 жовтня 2021 року по 18 березня 2022 року з рахунку ОСОБА_1 здійснювались автоматичні списання коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 листопада 2011 року, всього на суму 49 688 грн. 04 коп. Крім того, в рахунок зменшення суми кредитного боргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10 червня 2022 року зараховано 5 200 грн. 53 коп., утримані із заробітку ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №68323721 з примусового виконання заочного рішення суду від 19 липня 2021 року (а.с.88-89, 143)., загальна сума коштів, утриманих з відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 листопада 2011 року, склала 54 887 грн. 57 коп.
Перевіривши виписку з рахунку позичальника (а.с.159-164), колегія суддів зазначає, що до складу тіла кредиту банк включив нараховані банком проценти за використання кредитного ліміту, які шляхом автоматичного списання за відсутності на рахунку коштів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» переводив в тіло кредиту, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що заявлена позивачем сума боргу 7 531 грн. 18 коп. є виключно заборгованістю по процентам за користування кредитом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності доказів погодження сторонами процентної ставки за користування кредитом та неправомірне включення боргу по процентам в тіло кредиту, що чітко видно із наданого розрахунку заборгованості (а.с.181), про недоведеність наявності у відповідача боргу за простроченим тілом кредиту.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: