Справа № 946/2836/23
Провадження № 3/946/1313/23
Іменем України
16 травня 2023 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановив:
ОСОБА_1 , повторно протягом року, не маючи права керування транспортними засобами, 22.04.2023 о 18:15 годині біля буд. №347 по пр. Незалежності в м. Ізмаїл Одеської області керував транспортним засобом «Ford TRANSIT» номерний знак НОМЕР_1 , порушивши підп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Притягуваний ОСОБА_1 в судові засідання двічі не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 22.04.2023 притягуваний був повідомлений про те, що справа розглядатиметься Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 03.05.2023 о 10:00 годині, про що свідчить його особистий підпис у протоколі, копія якого йому була вручена. Однак притягуваний у судове засідання не з'явився.
Притягуваний ОСОБА_1 не з'явився і 16.05.2022, про дату, час та місце розгляду справи також був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою за номером телефону, який притягуваний надав особисто під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, у судове засідання притягуваний знов не з'явився.
Зазначені обставини дають змогу суду дійти висновку про наявність даних про належне та своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи.
Відповідно до даних службової записки керівника апарату суду, з 01.05.2023 в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області не здійснюється відправка поштової кореспонденції у зв'язку з відсутністю маркової продукції, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості відкласти судове засідання та здійснити повторний виклик притягуваного.
Справу може бути розглянуто під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП).
Оскільки є дані про своєчасне сповіщення притягуваного ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд у відповідності до ч. 1 ст.268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Вина ОСОБА_1 у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння.
На відеозаписі події правопорушення з однострою поліцейських зафіксовано, як автомобіль «Ford TRANSIT» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими, і притягуваний ОСОБА_1 при цьому не заперечував того, що він керував вказаним транспортним засобом.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Згідно ж довідці старшого інспектора з особливих доручень ВОНС в м. Ізмаїл УПП в одеській області ДПП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії не отримував.
Відповідно до підп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Однак, з сукупності усіх досліджених судом доказів випливає, що ОСОБА_1 в порушення вимог вказаного підп. «а» п. 2.1 ПДР керував транспортним засобом, не маючи право керування таким транспортним засобом.
Той факт, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керуванням таким транспортним засобом, підтверджується постановою серії БАБ № 668967 від 23.04.2022, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення ним 23.04.2022 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дає змогу суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, його майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП окрім основного стягнення, передбачено ще й обов'язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом та ще одне альтернативне додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу чи без такого. У даному випадку суд не вбачає доцільності застосовувати додаткове альтернативне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
А вирішуючи питання про те, чи можливо накласти на притягуваного таке додаткове стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з такого.
Як було вище наведено, згідно з базами (банками) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Таким чином, виходячи з точного змісту вказаної норми, для того, щоб на громадянина було накладено таке стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами необхідним є не лише грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування цим правом, але й те, щоб таке право було надане йому. На це вказує застосування законодавцем в аналізованій нормі слова «наданого», що використане в минулому часі, а також сама суть іншої обов'язкової умови накладання цього стягнення - грубе, повторне або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортним засобом. Тобто особа не може грубо, повторно або систематично порушувати порядок користування якимось правом, якщо у неї такого права взагалі немає.
Це означає те що, якщо особі право керування транспортними засобами не надавалося, то відповідно вона й не може бути його позбавлена, адже не можна позбавляти того, чого немає чи не існує. Якби законодавець мав би на увазі можливість накладати таке стягнення незалежно від наявності у особи права керування транспортним засобом, то наведена норма ч. 2 ст. 30 КУпАП була би сформульована інакше або стягнення полягало би в іншому, наприклад, у забороні особі керувати транспортними засобами.
Крім того, з положень ст. 317-1 КУпАП, яка регламентує порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, випливає, що виконання такої постанови здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія, а після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, якщо особа раніше взагалі ніколи не отримувала посвідчення водія, то і постанову про позбавлення права керування транспортним засобом шляхом вилучення посвідчення водія взагалі неможливо буде виконати.
Отже, системний аналіз точного змісту положень ст. 30 та ст. 317-1 КУпАП дає підстави для висновку, що таке стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами не може бути накладено на особу, яка таке право взагалі ніколи не отримувала, незалежно від того, що таке стягнення передбачене в санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП як обов'язкове додаткове стягнення.
Цей висновок суду також відповідає усталеній судовій практиці, що викладена у абз. 3 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», згідно якому суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа взагалі його не мала.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі №708/40/18 зазначив, що згідно з правозастосовною практикою, позбавлення права керувати транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами. У зв'язку з цим, враховуючи те, що особа взагалі не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, Верховний Суд зазначив, що призначення судом першої інстанції засудженій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки є помилковим та виключив його з судових рішень, хоча воно також було передбачено санкцією як обов'язкове покарання.
Незважаючи на те, що вказана постанова була ухвалена Верховним Судом у кримінальному провадженні, але по своїй суті щодо можливості застосування до особи такого примусового заходу примусу (впливу) як позбавлення права керування транспортними засобами у тому випадку, коли особа взагалі не отримувала таке право, стосується тотожних правовідносин.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП без позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів та без оплатного вилучення транспортного засобу.
В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, що складає 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 283 - 285 КУпАП, суд -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, без позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Ізмаїльського міськрайонного суду І.І.Яковенко