Справа № 157/464/23
Провадження №1-кп/157/91/23
15 травня 2023 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023035530000023 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 27 січня 2023 року близько 20 години 30 хвилин, знаходячись на подвір'ї житловому будинку по АДРЕСА_2 , під час конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно дерев'яною палицею наніс ОСОБА_5 не менше трьох ударів по тілу, чим заподіяв потерпілому тілесне ушкодження, яке по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, терміном більше шести днів.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку визнав частково. Підтвердив, що 27 січня 2023 року наніс ОСОБА_5 один удар палицею по лівому плечі. Проте, такі його дії були викликані необхідністю захистити свого шваґра ОСОБА_6 , якого у свою чергу побив потерпілий. Конфлікт почався з непорозуміння.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що 27 січня 2023 року після 20 години до нього зателефонував сусід ОСОБА_7 та повідомив, що зловив у себе на подвір'ї ОСОБА_8 , який намагався винести частину належного йому кормозапарника та який попри вимогу повернути річ поніс її до себе. Разом із ОСОБА_7 він пішов до будинку односельчанина ОСОБА_9 , в будинку якого проживає ОСОБА_8 , щоб забрати кормозапарник. Коли вони підійшли до будинку, до них вийшов ОСОБА_8 , який відмовився повертати викрадену річ. Між ними виникла суперечка, під час якої ОСОБА_8 вдарив потерпілого в обличчя. Тоді вони із ОСОБА_7 повернулися в будинок потерпілого. Перебуваючи в будинку, вони почули гучні звуки, які доносилися з подвір'я ОСОБА_7 . Коли вони зайшли на подвір'я останнього, то побачили гужову підводу, з якої ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вивантажували належний ОСОБА_7 кормозапарник. Між ними знову виникла суперечка, яка переросла в шарпанину, під час якої обвинувачений вдарив його кілька разів штахетиною по тілу. Конфлікт припинився, коли його дружина пригрозила, що викличе поліцію.
Показання потерпілого повністю підтвердив свідок ОСОБА_7 , який повідомив суду такі ж обставини.
Крім того, факт нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому підтверджується показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які повідомили, що були безпосередніми свідками конфлікту та бачили як ОСОБА_4 , тримаючи в руках штахетник, кілька разів ударив ним ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_14 показала, що є племінницею ОСОБА_7 та проживає з ним в одному будинку. 27 січня 2023 року до неї звернувся ОСОБА_8 та попросив позичити на декілька днів кормозапарник, який знаходиться в їх господарстві. Вона погодилася та дозволила йому забрати кормозапарник. Через деякий час до будинку зайшов ОСОБА_7 і висловив своє невдоволення тим, що вона без дозволу роздає належні йому речі. Тоді вона зателефонувала ОСОБА_8 та наказала повернути кормозапарник на місце. Через деякий час ОСОБА_8 та ОСОБА_4 гужовою підводою привезли кормозапарник на їх подвір'я, а коли вивантажували його, до них підійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_5 й між ними виникла бійка. За всією бійкою вона не спостерігала, проте бачила в руках ОСОБА_8 та ОСОБА_4 палиці.
Свідок ОСОБА_8 дав аналогічні покази, однак щодо бійки вказав, що удару потерпілому завдав гілкою обвинувачений.
Послідовність та детальність показань свідків дають суду достатні підстави вважати їх достовірними та правдивими.
Винуватість обвинуваченого в заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 січня 2023 року (а.с. 49), з якого встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 були нанесені обвинуваченим ОСОБА_4 27 січня 2023 року близько 20 години 30 хвилин на подвір'ї житлового будинку по АДРЕСА_2 .
З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 січня 2023 року (а.с. 50) встановлено механізм нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, а саме шляхом завдання не менше трьох ударів дерев'яною палицею по тілу потерпілого з відстані приблизно двох метрів.
Висновками судово-медичної експертизи №10 від 30 січня 2023 року (а.с. 55) та додаткової судово-медичної експертизи №13 від 13 лютого 2023 року (а.с. 56) підтверджено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, які виразились у нанесенні потерпілому ударів дерев'яною палицею мінімальною кількістю ударів не менше п'яти, ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодження у вигляді травматичного підвивиху акроміального кінця лівої ключиці, яке по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, терміном більше шести діб, та тілесні ушкодження у вигляді саден у ділянці обличчя лівого передпліччя правої гомілки та синця в ділянці лівого плеча, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , як і обставин, які його обтяжують, суд не вбачає.
Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, обставини його вчинення, особу винного, зокрема його посередню характеристику за місцем проживання, те, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, непрацевлаштований, позицію потерпілого, який наполягає на притягненні обвинуваченого до відповідальності, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, що передбачений санкцією статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Речовий доказ - медичну картку на ім'я ОСОБА_5 залишити у володінні потерпілого.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1